Знамените аніме 1990-х «Сейлор Мун», як і все святе в попкультурі, отримало свій перезапуск у XXI столітті. Прем’єра старої історії в новому промальовуванні та з легкими змінами сюжету відбулася 2014-го, до 20-річчя виходу оригінального аніме. Перезапуск назвали Sailor Moon Crystal і відтоді він розрісся до трьох сезонів. Замість четвертого й фінального п’ятого сезонів автори вирішили завершити «Сейлор Мун» дилогією повнометражних аніме-фільмів Sailor Moon Eternal. Перша частина мала вийти в прокат у вересні 2020 року, але через пандемію реліз змістили на січень 2021-го. Друга вийде слідом за першою в лютому.
У редакції DTF Magazine майже кожен бачив це аніме, тож після ностальгійних розмов про «місячну призму» наша редакторка Аня Дацюк подивилася на «Сейлор Мун» під новим, досить сучасним кутом. І якщо ви хочете оцінити, яким вийшов перезапуск, то саме маєте час подивитися перші три сезони серіалу до січневої прем’єри.
«Сейлор Мун» — моє перше аніме і, як виявилося, ледве не перший аніме-серіал на українському телебаченні. На початку 2000-х «Новий канал» транслював усі п’ять сезонів культового серіалу 1990-х, щоправда, у російському дубляжі від телеканалу «2 × 2» (1—3-й сезони), а потім у власному російськомовному дубляжі (4—5-й сезони). Багатьма роками пізніше в моєму послужному списку з’явилися «Ковбой Бібоп», «Євангеліон» і «Наруто», повнометражні «Акіра» й «Привид у броні», але із самим феноменом східної анімації я познайомилася саме завдяки сейлор-воїнам у матросках.
Звучить, звісно, максимально абсурдно в наші дні:
«Місячна призмо, дай мені силу!»
Але «Сейлор Мун» важлива не тільки своїм статусом культурного феномену, що познайомив українського глядача з аніме, а і як перша репрезентація ЛГБТК+-персонажів у дитячому мультфільмі.
Моїм улюбленим воїном у «Сейлор Мун» була й залишається Юпітер — сильна дівчина з каштановим волоссям, томбой (дівчисько-розбишака, пацанка) зі щирою любов’ю до кулінарії, а ще школярка, яка закохалася в дівчину. Я нічого не знала про поняття «квір», але збирала наклейки із Сейлор Мун, кількість яких сягнула сотні. Бачила, як на екрані дві дівчини ніжно обіймають одна одну, а хлопці перетворюються на супергероїнь, і просто приймала ці правила гри, бо аніме загалом функціонує за власними законами й у такому різновиді мистецтва багато що треба втямити й прийняти (фанати аніме мене зрозуміють).
Чого я не розуміла донедавна, то це того, що «Сейлор Мун» познайомила мене 11-річну з поняттям ЛГБТК+, показала, що можна любити як хлопця, так і дівчину, вдягатися без усяких гендерних переваг і змінювати свою стать за будь-якої слушної нагоди (окей, цей пункт усе ще фантастичний). «Сейлор Мун» невимушено запропонувала підліткам-ґікам з усього світу задуматися про розуміння гендеру та власної сексуальності й зробила це в часи, коли ЛГБТК+ зовсім не належало до трендів попкультури, а такого поняття, як «квірбейтинг», не було в принципі (до нього ми ще повернемося).
Гомофобна Усаґі й потужний girl power
Гомофобна Усаґі й потужний girl power
Насамперед розвію ореол ідеалізації навколо «Сейлор Мун»: ні, це не позачасове аніме, а радше зразковий конструкт своєї епохи. У ранніх епізодах Sailor Moon S протагоністка Усаґі все ще дуже недосвідчена з квір-людьми й вважає раптове захоплення Макото Харукою загрозою, намагаючись умовити подругу «не відмовлятися від чоловіків». Багато жартів у цьому аніме якраз побудовано на квір-стереотипах. Однак до кінця третього сезону Харука та Мічіру — близькі друзі Усаґі, вона визнає їхні стосунки як щирий союз закоханих, не менш сильний, ніж її зв’язок з Мамору.
Цей серіал не тільки зробив квір-підлітків помітними, а й показав їм та їхнім цисгендерним одноліткам, що спільниками в битві зі злом можна стати тільки за допомогою діалогу й правильної комунікації.
Уже знаючи, що Харука — дівчина, у неї в різний час закохувалися і Сейлор Юпітер, і Сейлор Венера, а в перезапуску аніме 2014 року Уран мала неоднозначну романтичну лінію із самою Усаґі. Також у манзі не раз траплялися натяки на бісексуальну симпатію Рей і Мінако (Марса й Венери).
Казати про мрії протагоністки у XXI столітті навіть дещо смішно в контексті прогресивного фемінізму: «Коли я виросту, то хочу стати нареченою». Усаґі вередлива й інфантильна, а сакральність її союзу з Мамору стоїть осібно в усьому аніме.
Тим часом «Сейлор Мун» — це пригоди дівчат-супергероїнь. Авторка манги Наоко Такеучі не раз наголошувала на тому, що воїнами в матросках і берегинями Кришталевого Токіо можуть бути тільки дівчата. Тобто у своїй основі аніме завжди мало потужний girl-power-меседж.
Не менш важливою була відмова від бінарних гендерних ролей: Макото чудово готувала й опановувала єдиноборства, Рей працювала жрицею синтоїстського храму й хотіла стати співачкою, Харука захоплювалася перегонами й носила чоловічий одяг. Тепер, коли гендерні питання справді стали помітним елементом культурного дискурсу, деякі аспекти серіалу слід переглянути в новому світлі. Особливо через те, що тепер нарешті ми маємо словник для певних персонажів.
Одностатеве кохання проти інцесту
Одностатеве кохання проти інцесту
Коли на початку третього сезону до головних героїв долучаються нові сейлор-воїни (Нептун і Уран), увагу привертають радше не їхні надздібності, а специфіка їхніх взаємовідносин. Дівчата закохані одна в одну й певний час перебувають у міцному союзі.
Показовим був той факт, що в американській версії аніме за допомогою дубляжу Харуку й Мічіру зробили родичками. Вочевидь, тому, що натяки на інцест у дитячому аніме — це ліпше, ніж одностатеве кохання. Направду кажучи, я не змогла згадати, чи була цензура героїнь у російському дубляжі, тож допоміг пошук тієї найдавнішої російськомовної версії серіалу на піратських ресурсах. Я на 90% упевнена, що саме цей дубляж використали на «Новому каналі», а отже, вітаю: ми з вами дивилися оригінальну версію з квір-парою без спроб пояснити ніжні обійми тим, що вони кузини.
Ще один приклад безсовісної цензури квір-кохання — стосунки антагоністів Зойсайта і Кунсайта. У першому сезоні вони виступають проти сейлор-воїнів і тим часом завжди підтримують один одного. В американському, аргентинському, бразильському, італійському, німецькому, португальському та шведському варіантах дубляжу гей-пару зробили гетеросексуальною й озвучили Зойсайта як дівчину. Зробити це було нескладно, оскільки персонаж більш фемінний сам собою як зовні, так і у власних звичках. Інші країни теж цензурували стосунки: були і братська любов, і проста дружба. У російському перекладі Зойсайт перед смертю каже Кунсайту, що любив його як батька, а ось у сучасному дубляжі 2018 року вони все ж були гей-парою.
Цікаво, що в оригінальній манзі Кунсайт і Зойсайт зовсім не пара, але ставляться один до одного як брати. У тому ж перезапуску аніме, який більше відповідає манзі, герої взагалі гетеросексуальні.
Небінарність Сейлор Урана
Небінарність Сейлор Урана
Повернімося до Сейлор Урана. З першою ж появою персонажа стає ясно, що Харука захоплюється тільки дівчатами. А ось із гендерною ідентичністю в героїні все не так однозначно. Наоко Такеучі стверджувала, що Харука була «одночасно чоловіком і жінкою». Це зумовило всілякі інтерпретації — від Харуки як інтерсексуала до припущення, що в минулому житті за часів Срібного тисячоліття вона була єдиним принцом серед принцес, які охороняли королеву Сереніті.
Такеучі зрештою роз’яснила свою позицію, заявивши:
«Харука завжди була й буде дівчиною»
Тобто питання зі статтю ніби вирішено: Харука — лесбіянка з деякими чоловічими нахилами. У манзі Уран значно більше вагається між чоловічою ідентичністю і жіночою, тоді як в аніме вона ходить тільки в чоловічому одязі, а її єдиний жіночий костюм — супергеройська форма.
Але чи варто в наші дні вважати Харуку, грубо кажучи, мужоподібною лесбіянкою? Можливо, точніше буде зарахувати її до категорії гендерфлюїдних або небінарних особистостей?
Гендерфлюїдність передбачає мінливу гендерну ідентичність, тоді як небінарність означає людей, які в принципі не ототожнюють себе з чоловічою або жіночою статтю. Утім, якщо викреслити Харуку з бінарної класифікації, чи не буде це виявом зневаги до феміністичних меседжів серіалу? Можна довго сперечатися щодо сексуальної належності Урана, а можна подивитися, як про персонажа говорили його напарниці. Наприклад, у манзі Нептун стверджувала: «Уран — це і чоловік, і жінка. Солдат обох статей, із сильними сторонами від кожної».
У японській мові є певні займенники-ідентифікатори від першої особи, більш-менш гендерні: наприклад, чоловіки використовують слово boku (займенник «я»), коли кажуть про себе, але дівчата можуть використовувати те саме слово, щоб ідентифікувати себе як томбоя (так робила Уран). Водночас дівчата використовують слово atashi (теж займенник «я»), кажучи про себе, а хлопці визначають цим словом свою жіночність. Займенники від третьої особи повністю нейтральні в гендерному сенсі. Саме тому плутанина зі статтю Харуки стається постійно, коли про неї говорять інші персонажі.
У сучасному перезапуску «Сейлор Мун» про сексуальність Урана кажуть відкритіше. Ба більше, героїня навіть цілує Усаґі в губи, повторюючи: «Яка різниця, чоловік я чи жінка?».
Трансгендерні лиходії
Трансгендерні лиходії
Є в історії серіалу ще один абсолютно унікальний персонаж — антагоніст Риб’яче Око, або Фішай. Риб’яче Око, найімовірніше, трансгендер: це хлопець, який захоплюється косметикою, сукнями й молодими хлопцями. З огляду на специфіку малювання глядач навіть не відразу зрозуміє, що перед ним персонаж зі статевими ознаками чоловіка, адже намальований він максимально жіночно, а іноді навіть з видимими жіночими формами. Однак не забувайте, що перед нами демон, який ховається в людській подобі, тобто Риб’яче Око міг набувати будь-якої форми для маскування.
У всіх перекладах Фішай згадується як «він», але це знову-таки може бути пов’язано з хитрістю японських займенників. У збірнику коментарів до манги й серіалу авторка Наоко Такеучі передбачає певний рівень трансгендерності всіх трьох антагоністів в Амазонському Тріо, до якого також входять Тигрове Око й Соколине Око. За сюжетом, цим персонажам найімовірніше подобаються жінки, а Риб’ячому Оку — чоловіки. Але їхня гендерна ідентичність не так зрозуміла, всі троє занурені в дрег-культуру й фетиш-моду.
Магічний трюк зі зміною статі
Магічний трюк зі зміною статі
Настала черга найнеоднозначніших персонажів усієї франшизи — Сейлор Старлайтів. Дебютувавши в останньому, п’ятому сезоні франшизи, трійка зіркових войовниць з далекої планети маскувалася під бойз-бенд. Сюжетної причини цього автори, до речі, так і не пояснили. Головна відмінність між Сейлор Старлайтами у манзі й аніме-адаптації полягає в тому, що в манзі дівчата просто перевдягаються в чоловічі костюми, тоді як в аніме їхні тіла чоловічі у звичайному житті й повертаються до жіночих у разі активації суперсил.
Звісно ж, таке маскування можна вважати трансгендерністю: дівчата ведуть чоловічий спосіб життя і воліють бути хлопцями в успішному музичному гурті. Але в метафоричнішому сенсі Сейлор Старлайти гендерфлюїдні, тобто мають різну гендерну ідентичність залежно від ситуації. Гендерфлюїдна людина може бути і чоловіком, і жінкою в різний час, а Сея, Ятен і Тайкі — наочне втілення такого стану.
Зрештою, їхні особистості не змінюються незалежно від того, у якій формі вони перебувають. Чи важлива для них їхня стать у такому разі? І хоч Сейлор Старлайти неймовірно популярні, сама Наоко Такеучі досі не задоволена тим фактом, що в аніме їх зробили чоловіками.
Знову-таки сейлор-воїнами можуть бути лише дівчата, і ця трансформація суперечить правилу. По суті, такий аргумент можна заперечити: істинна стать Сейлор Старлайтів — жінки, і, щоб отримати доступ до власних сил, їм треба перетворитися на жінок, тож правило насправді не порушується, чоловічі форми — лише прикриття.
Якби Сея, Ятен і Тайкі були бінарними жінками, вдягненими в чоловічий одяг, то їх мало що відрізняло б від Харукі. Крім того, гендерфлюїдність персонажів відкриває нові двері для дослідження гендеру й сексуальності в підлітковому віці мовою аніме. І це зробило «Сейлор Мун» набагато цікавішою.
Зворотний бік популярності
Зворотний бік популярності
«Сейлор Мун» не була першою мангою або аніме з квір-персонажами, але вона стала одним з перших продуктів наслідування. Такі шоу, як «Усесвіт Стівена», «Ши-Ра й непереможні принцеси», і далі розширюють межі квір-репрезентації за допомогою яскравих персонажів.
На жаль, увага до теми ЛГБТК+ може мати зворотний бік, що вже отримав свою термінологію. Квірбейтинг — це, по суті, маркетинговий прийом, який використовують сценаристи й автори телебачення та кіно, щоб привернути увагу ЛГБТК+-аудиторії. Звертаючись до фанатів ЛГБТК+, квірбейтинг також не відлякує головну аудиторію, оскільки ніколи повністю не розкриває тему квір-сексуальності.
У квірбейтингу звинувачували і авторів «Вольтрона: Легендарного захисника», і творців «Легенди про Корру», а ось фінал «Часу пригод» багато хто сприйняв як органічний розвиток для персонажів, хоча хайп навколо квірності деяких героїв усе ж таки був.
Квір-образи із «Сейлор Мун» вплинули не тільки на фанатів аніме, а й на сучасну попкультуру загалом. Усі ми побачили, що квір-персонажі можуть бути нашими друзями, героями й навіть лиходіями, що представники ЛГБТК+ — це не щось дивне й «інше», а просто ще одна версія людського досвіду. Для багатьох це був перший крок до усвідомлення того, що квір-культура приносить із собою свободу, гумор і красу, що нею можна захоплюватися і її можна святкувати.
