У травні KyivMusicFilm випустив в український прокат шалений псевдобайопік Kneecap. Тепер, після кінотеатрального релізу, ця історія про збереження ірландської мови вийде онлайн на платформі «Титр» від KyivMusicFilm. Вона пропонує глядачам скуровану бібліотеку кіно, що складається з українських та світових документальних й ігрових фільмів про моду, музику й візуальне мистецтво.
DTF Magazine та Jameson розповідають, що дивитися на «Титрі». Ми обрали сім фільмів, які, як і у стрічці Kneecap, мають спільний дух бунтівництва — у сфері, про яку вони розповідають, чи у жанровому стилі, яким оперують.
1.
«Електросестри», 2021
Sisters with Transistors, США, режисерка — Ліза Ровнер
Як часто трапляється в історії наук та мистецтва, жіночий внесок недооцінений і залишається в тіні чоловіків. Американська режисерка Ліза Ровнер звернула увагу на цю несправедливість у контексті електронної музики. Її фільм «Електросестри» розповідає маловідому історію електронної музики з перспективи дев’яти жінок, без таланту яких музичний ландшафт XX століття був би зовсім іншим.
Окрім творчих експериментів і впливу героїнь фільму, не менш цікаво простежити їхній життєвий і освітній бекграунд. Хтось прийшов до електронної музики з класичної школи, а хтось — з точних наук чи навіть зі звукорежисури на ТБ. Їхні еклектичні історії, що охоплюють різні епохи й соціальні контексти, майстерно поєднані в цьому натхненному фільмі-триб’юті за допомогою архівної плівки. Фільм Лізи Ровнер — справжній приклад вшанування історії технічного й стилістичного розвитку електронної музики, що, власне, і є сестринським зв’язком героїнь цієї стрічки.
2.
«Вествуд: Панк, ікона, активістка», 2018
Westwood, Велика Британія, режисерка — Лорна Такер
Британська режисерка Лорна Такер — улюблениця авторських фестивалів і майстриня документальних портретів про видатних жінок зі світу мистецтва. Вона створила архівні документальні фільми про актрис Кетрін Гепберн і Ґрету Ґарбо, але найвідомішим її фільмом є «Вествуд: панк, ікона, активістка». Стрічка пропонує хронологічний екскурс у кар’єру Вів’єн Вествуд, найбільшої бунтарки в модній індустрії, яка впровадила панк-естетику на найпрестижніші подіуми. Змусити снобів полюбити зухвалість і яскраві фарби у високій моді було важко, але наполегливий характер Вествуд, загартований її непростим особистим шляхом, зробив це можливим.
Фільм не обмежується історією бренду, а успішно розкриває особисту філософію дизайнерки щодо моди, активізму та взаємостосунків. Принципи для Вествуд завжди стояли вище за гроші, а тема чоловіків у її житті викликала лише нудьгу. Натомість вона охоче говорить про кліматичний активізм, якому присвятила останні роки. Фільм зняли ще до смерті дизайнерки, тому в ньому відсутній тон жалоби, який би зовсім не пасував Вествуд.
3.
VOX LUX, 2018
США, режисер — Бреді Корбет
Бреді Корбет, безумовно, одна з найунікальніших постатей в історії сучасного американського кіно. До того як зняти свого монументального «Бруталіста», він багато грав у кіно, а згодом спробував себе в режисурі. Його другий повнометражний фільм VOX LUX привернув велику увагу під егідою «love-hate».
Фільм розповідає про американську дівчинку Селесту, яка дивом вижила під час шкільної стрілянини. Згодом вона написала про це пісню і стала попзіркою. Назва її надзвичайно успішного альбому красується в назві цього псевдобіографічного фільму. У цій вкрай незвичній стрічці Корбет дає зухвалий коментар XXI століттю, римуючи творчість і терор. Травма, якою просякнута головна героїня у виконанні Наталі Портман, зливається з попмузикою і перетворюється на успішний кейс монетизації. Це, втім, завжди має відтінок спекуляції і кліше.
4.
«Вчення Peaches», 2024
Teaches of Peaches, Німеччина, режисери — Філіпп Фуссенеґґер, Джуді Ландкаммер
Канадська музикантка Меррілл Ніскер, відома під псевдонімом Peaches, — ікона жанру електроклеш. Її яскраве поєднання панку з еротичною інтенсивністю клубної музики, зухвалі тексти й не менш сміливі сценічні перформанси ще з 2000-х стали маркером інноваційного авангарду. Вона пробила скляну стелю для жінок на музичній сцені, паралельно розбиваючи патріархальні упередження й відстоюючи права ЛГБТКІА+.
Майже через тридцять років після дебютного альбому вона озирається на свою насичену кар’єру в цьому інтимному документальному фільмі, знятому німецькими режисерами Філіппом Фуссенеґґером і Джуді Ландкаммер. Вони поєднали кадри з туру Peaches 2022 року з особистими архівами виконавиці. Цей еклектичний матеріал показує Peaches не лише як впливову наставницю нового покоління музикантів, а й як людину за лаштунками сцени, що боролася з непростими перешкодами на своєму творчому шляху.
5.
«Жувальця», 2020
Mandibles, Франція, режисер — Квентін Дюп’є
У сучасному французькому кіно, де режисери або прагнуть вигадати нову форму, або максимально дотримуються реалізму, режисер і колишній диджей Квентін Дюп’є як справжній бунтар іде проти всіх правил. Його кіно абсолютно абсурдне та навмисно штучне, де немає погоні за сенсами, а є лише чистий атракціон — і саме цим воно прекрасне.
«Жувальця» — найкращий приклад для знайомства зі стилем майстра. Фільм розповідає про двох друзів, які знаходять у багажнику авто величезну муху і вирішують її дресирувати в надії заробити купу грошей — і це весь сюжет. Вийшовши у 2017 році, стрічка дістала схвальні відгуки провідних критиків, що позитивно позначилося на кар’єрі режисера. Нині Дюп’є працює зі швидкістю світла, випускаючи по 1–2 фільми на рік і не залишає топові фестивалі світу.
6.
«Мартін Маржела: Своїми словами», 2020
Martin Margiela: In His Own Words, Бельгія, Німеччина, режисер — Райнер Гольцемер
Серед низки фільмів про модельєрів на платформі «Титр» цей фільм про Мартіна Маржелу є справжнім маст-сі. Засновник модного дому Maison Margiela завжди вирізнявся духом бунтарства, але змінюючи правила моди, він залишався в тіні, зберігаючи загадковий імідж.
«Своїми словами» в назві — не просто фігура мови, а справжня стратегія цього фільму, адже це перша поява Маржели на камеру через 10 років після завершення кар’єри. Не показуючи обличчя героя, підхід режисера до традиційних інтерв’ю «talking heads» вимагав креативних рішень, що зрештою і робить цей документальний фільм таким незвичним. Ми не побачимо обличчя дизайнера, лише його руки й таємничий голос, який починає розповідати дивовижні історії молодості й перших кроків у кар’єрі, нарешті охоплюючи 20 років своєї креативної діяльності. Для Маржели, який не любив пресу та й узагалі ставив творчість вище за свою особистість, це найбільш правильне та етичне режисерське рішення.
7.
«Рейв», 2019
Beats, Велика Британія, режисер — Браян Велш
Шотландія, 1994 рік. Найкращі друзі Джонно і Спаннер вирушають на свій перший нелегальний рейв — який через нові державні репресії може стати й останнім. Британський режисер Браян Велш перетворює їхню музичну пригоду на натхненну стрічку про дорослішання, що розповідає про тривоги юності в нормативному суспільстві.
Дивовижна операторська робота у фільмі має особливу філософію. Спочатку знятий у чорно-білому, фільм набуває кольору лише тоді, коли підлітки поринають у рейв-культуру. Музику до фільму підібрав Джей Ді Твіч з легендарного шотландського рейв-дуету Optimo. Головною метою Велша було максимально точно передати атмосферу рейв-культури. Щоб зняти кульмінаційні танцювальні сцени, він організував справжній рейв з більш як 1500 статистами. Результатом стала любовна ода танцювальній музиці, яка демонструє, що рейв — це не просто гедоністична втеча від реальності, а й палка політична заява проти статус-кво.
Матеріал створено за підтримки Jameson
