Абсолютно неочікувано головну нагороду Венеційського кінофестивалю виграв фільм Джима Джармуша Father Mother Sister Brother («Батько мати сестра брат») — триптих про сімейні стосунки з Кейт Бланшетт, Адамом Драйвером та Томом Вейтсом, який мало хто зараховував до фаворитів. І, власне, це один із фільмів, про який ми не писали у наших щоденниках з Венеції.
У цьому матеріалі ми обрали з-поміж усього, що висвітлювали, дев’ять стрічок, які стали подіями та навіть поділили аудиторію на табори Love/Hate. А ще більше фільмів, шукайте в нашому онлайні з Венеції.
1. The Smashing Machine («Незламний»)
Режисер — Бенні Сафді
Нагорода у Венеції — «Срібний лев» за найкращу режисерську роботу.
Де та коли дивитися в Україні: з 9 жовтня в кіно.
Новий фільм Бенні Сафді — це байопік про Марка Керра (Дуейн Джонсон), піонера UFC, непереможного бійця. Керр сидить на опіоїдних болезаспокійливих ліках, які вводить внутрішньовенно. Емілі Блант грає його дівчину — співзалежну, звісно, але досить сильну, щоб терпіти цей кошмар удома. Головний сюрприз — Олександр Усик, у якого роль більша, ніж можна було сподіватися. Він грає професійного бійця на ім’я Ігор Вовчанчин, який і завдає головному героєві першої великої поразки.
Замість робити швидкотемпове кіно у стилі «Good Time» (2017) чи «Uncut Gems» (2019), коли він працював у дуеті з братом, Сафді робить тендітну, спокійну і візуально комфортну стрічку про крихку маскулінність і залежність. І, звісно, приємно чути українську у фільмі А24 без субтитрів та бачити харизму Джонсона й Усика в одному кадрі.
2. Frankenstein («Франкенштейн»)
Режисер — Ґільєрмо дель Торо
Де та коли дивитися в Україні: у листопаді на Netflix.
Ця історія, екранізована десятки разів, чекала того, щоб дель Торо зробив наймасштабнішу її варіацію, з неймовірним кастом, неосяжним нетфліксівським бюджетом (120 млн дол) і, нарешті, з авторською рисою режисера — його вмінням принести найтемнішим історіям невичерпний гуманізм і сентиментальність. У головних ролях — Джейкоб Елорді, Оскар Айзек, Крістоф Вальц та Міа Гот.
Утім, найстрашніше починається, коли це бідолашне й навіки самотнє Створіння отримує життя, де монстрами насправді виявляються всі, крім нього. Попри такий потужний каст, серце цього фільму — Джейкоб Елорді, який і грає Створіння.
3. Bugonia («Бугонія»)
Режисер — Йоргос Лантімос
Де та коли дивитися в Україні: з 30 жовтня в кіно.
Новий Лантімос — це римейк на південнокорейський фільм «Врятуй зелену планету!» Чан Джун Хвана. Якщо у «Видах Доброти» (2024) Йоргос повернувся до свого суто грецького початку кар’єри, то «Бугонія» перебуває в парадигмі часів «Убивства священного оленя» (2017). Це історія про двох огидних родичів-інселів (Джессі Племонс та Ейдан Делбіс), промитих теоріями змов, які викрадають СЕО суперуспішної компанії (Емма Стоун), бо переконані, що вона інопланетянка, і змушують її зв’язатися з «головним правлінням».
Героїня Стоун надто розумна, щоб просто плакати в цьому божевільному полоні, і використовує своє потужне вміння інтелектуального діалогу. Так герої ведуть напружені дискусії весь фільм, попутно зводячи глядача з розуму фактами, контраргументами та загальним розумінням того, наскільки поняття правди викривлене. Кров, психологічне насильство та містика також на місці. Це максимально глядацький і винятково політичний фільм, який точно потішить фанатів грецького режисера.
4. No Other Choice («Немає іншого вибору»)
Режисер — Пак Чхан Ук
Де та коли дивитися в Україні: в кіно (поки що без дати).
Казка про жахи капіталізму від корейського режисера Пак Чхан Ука («Олдбой», «Стокери», «Служниця»). У центрі сюжету — історія про доволі заможну родину, чий голова раптово втрачає роботу, а отже й можливість підтримувати їхній статус «високого класу». З пошуками роботи виникають труднощі, адже на одне вакантне місце знайдеться з десяток гідних кандидатур. Тому герой вирішує, що йому простіше вбивати конкурентів.
No Other Choice — вдала глядацька, розважальна кримінальна комедія, яка успадковує всі характеристики пізніх робіт Чхан Ука. Але водночас це знову трохи затягнуте кіно з пролонгованою експозицією та заглибленням у несподівані сюжетні деталі.
5. A House of Dynamite («Будинок з динаміту»)
Режисерка — Кетрін Бігелоу
Де та коли дивитися в Україні: на Netflix з 24 жовтня.
Кетрін Бігелоу (режисерка «Володаря бурі», що здобув шість «оскарів») досі прискіпливо досліджує американську політику. A House of Dynamite, що тримає в шаленій напрузі всі дві години, розповідає про ранок в американському офісі кризових комунікацій. Співробітники помічають на екрані (ймовірно) ядерну ракету, яка була запущена з Тихого океану і дістанеться до Чикаго вже за 90 хвилин. Проте її ніяк не можуть перехопити: сержанти перед комп’ютерами плачуть від безсилля, політики бігають по кабінетах і дзвонять, намагаючись зрозуміти, хто пустив ракету і кому відповідати…
Це був Китай, Північна Корея чи Росія? Але ж Росія дала слово, що це не їхній пуск, а стріляти по них у відповідь страшно. Прекрасний Ідріс Ельба грає президента Америки, який тримає ламіновану книжечку з різними планами розвитку в ядерній війні, яка, за його словами, схожа на меню в м’ясному ресторані.
6. Orphan («Сирота»)
Режисер — Ласло Немеш
Де та коли дивитися в Україні: поки що невідомо.
Угорець Ласло Немеш відомий фільмом «Син Саула» — одним з найбільш нагороджуваних дебютів в історії. Події його третього фільму — Orphan — відбуваються в Будапешті за кілька років до закінчення Другої світової. Головний герой — хлопчик, що не втрачає надії возз’єднатися зі своїм татом-євреєм, який після війни зник у таборах. Дитина радикально не приймає партнера мами — огидного м’ясника, який наполягає, що він і є батьком головного героя.
Orphan — це класична історична драма з великими бюджетом, вражаючим сет-дизайном зґвалтованого війною Будапешта і грою головного актора, якому всього 12 років, а він вже виконує таку психологічно складну роль.
7. Jay Kelly («Джей Келлі»)
Режисер — Ноа Баумбах
Де та коли дивитися в Україні: на Netflix з 5 грудня.
Після провального «Білого шуму» Баумбах представляє «Джей Келлі», у якому є все те, за що ми любимо режисера: голлівудський розмах, ідеальний зірковий каст і зворушливий драматизм. Тільки цього разу фільм ще й неймовірно смішний.
«Джей Келлі» — трагікомедія про суперзіркового доброзичливого актора (Джордж Клуні), якого охопила криза. На передпоказі у Венеції в залі лунав регіт і оплески. Фільм сповнений панчлайнів та абсурдних сценарних патернів. Наприклад, хоч би куди зайшов Джей Келлі, його постійно чекає чизкейк, який він ненавидить. Герой Адама Сендлера постійно намагається врегулювати його компульсивне прагнення злитися зі звичайними людьми, а посеред фільму від однієї з героїнь звучить фраза: «Ти гірший за Росію!». Це абсолютно чарівна роль Клуні, який не побоявся створити зі своєї постаті метажарт.
8. The Testament of Ann Lee («Заповіт Енн Лі»)
Режисерка — Мона Фаствольд
Де та коли дивитися в Україні: поки що невідомо.
Мона Фаствольд — режисерка й акторка, також відома як співсценаристка «Бруталіста» і власне дружина режисера Бреді Корбета. Цього разу вони помінялися ролями: він виступив другим сценаристом до її фільму. Вийшло незвичайне кіно, не схоже на жоден інший фільм цьогорічного Венеційського кінофестивалю. Воно прагне до неможливого, експериментуючи з формою, і після якого хочеться взяти невелику паузу. Але однозначно варте уваги.
Фаствольд розповідає про Анну, засновницю релігійного руху шейкерів, у XVIII столітті (радикальний релігійний рух, відомий своїм екстатичним співом і рухами). І це мюзикл! Але не поспішайте закочувати очі, бо музику написав вже оскароносний Деніел Блумберг (теж «Бруталіст»), а отже, вокальні номери там скоріше експериментальні й віртуозні. Аманда Сайфред співає, виконує важкі хореографічні постановки з її вірним натовпом посеред темних кімнат при свічках. Кожен кадр ніби зійшов з полотен Лувру.
9. After the Hunt («Після полювання»)
Режисер — Лука Гуаданьїно
Де та коли дивитися в Україні: поки що невідомо.
Гуаданьїно продовжує спроби знімати абсолютно різне кіно. І цього разу експеримент вийшов химерний, з дивною кіномовою, яка ніби змушує глядача вийти з зали. Джулія Робертс грає Альму — абсолютно нестерпну викладачку філософії в Єльському університеті, яка має проблеми з алкоголем, здоров’ям і толерантністю. Студентка Меггі PhD (Айо Едебірі) випромінює до викладачки синдром Електри. Здавалося б, вони подруги, але коли студентка приходить до Альми в сльозах поділитися історією зґвалтування, та не дає їй сподіваної підтримки.
Преса розгромила фільм, мовляв, режисерові не варто чіпати тему #MeToo. А взагалі, здається, Гуаданьїно знущається з вікової категорії, яка любить його найбільше. Ненависть до супервразливого покоління, яке всюди шукає драму та вимагає толерантності й співчуття, уособлюється в реакціях головної героїні. Це ризикована, але смілива оптика, яка навряд чи буде тепло сприйнята в прокаті.
Переглянути цей допис в Instagram
Більше про кіно, зокрема ексклюзивні інтерв’ю, читайте в наших рубриках «Що дивитися» та «Нове українське кіно».
