У Каннах відбулася церемонія нагородження щорічного міжнародного кінофестивалю. Головний приз — «Золоту пальмову гілку» отримав «Це був лише нещасний випадок» (A Simple Accident) іранського режисера Джафара Панахі. Він став третім режисером в історії, після Мікеланджело Антоніоні та Роберта Альтмана, якого відзначили три найбільші європейські кінофестивалі. 2000 року Панахі отримав «Золотого лева» в Венеції за «Коло», а 2015 — «Золотого ведмедя» Берлінале за «Таксі»
«Це був лише нещасний випадок» розповідає про працівника автосервісу й колишнього політвʼязня Вахіда, який, як йому здається, впізнає в одному із клієнтів свого колишнього тюремного ката. Він викрадає його, однак той доводить, що невинний. Невпевнений герой із побитим тілом жертви в багажнику здійснює турне до своїх побратимів по репресіях, і разом вони ніяк не можуть зрозуміти — чи того вони спіймали.
Про переможців інших номінацій
Гран-прі (фр. Grand Prix du Festival International du Film) — «Сентиментальна цінність» Йоакіма Трієра («Найгірша людина у світі»).
У ролях — Ренате Реінсве, Ель Феннінг та Стеллан Скашгорд. Реінсве грає актрису з великої родини, покоління якої живуть у красивому багатоповерховому будинку. Цей дім настільки просякнутий історіями, що здається — має власні органи чуття.
У героїні складні стосунки з батьком (Скашгорд) — самозакоханим режисером, який давно залишив родину. Уперше за довгий час він намагається повернутися до ігрового кіно й пише сценарій для своєї доньки, яка категорично відмовляється у ньому грати. Тоді батько запрошує на роль голлівудську кінозірку (Феннінг).
Найкращий режисер (фр. Prix de la mise en scène) — бразилець Клебер Мендонса Філью з фільмом The Secret Agent («Таємний агент»).
Події фільму розгортаються у 1977 році. Після тривалої відсутності чоловік повертається до невеличкого міста, щоб наблизитися до свого маленького сина, адже його мати померла від пневмонії. На тлі сімейних сентиментів розгортається екскурс у політичне й дуже злочинне середовище міста.
Приз журі (фр. Prix du Jury) — «Сірат» Олівьє Лаше та «Звук падіння» Маші Шилінскі.
Дія «Сірат» відбувається в Марокко, куди прибуває чоловік середнього віку з маленьким сином, у відчаї шукаючи старшу доньку-рейверку. Коли туристів розганяє марокканське військо, група з кількох людей вирішує поїхати на траках на інший рейв десь у глибині пустелі, і чоловік із дитиною приєднуються до них. Так приблизно на 30-й хвилині з’являються вступні титри, за якими слідує моторошна подорож суворою марокканською пустелею, яка дарує захопливі пейзажі для тріпів і несподівану смерть.
Фільм Шилінскі — винятково оригінальне кіно про чотири покоління жінок, які поєднані травмою. Такий опис може здатися банальним, але режисерка відходить від тривіальних тропів — мінімізує діалоги та хронологію, тож майже неможливо зрозуміти, які саме родині зв’язки мають героїні та в який час вони живуть. Поєднують їх — POV-шоти левітуючої камери й експериментальний монтаж, що втілює міжпоколіннєву примару жіночих тривог.
Спеціальний приз журі — «Воскресіння» Бі Гань.
Це 160-хвилинна епопея, складна для опису, яка переосмислює історію кіно через призму історії Китаю, розмірковуючи про смертність і мрії. Фільм починається із сіквенсу німого кіно — він трактує фантасмагоричну притчу про монстра зі схованим плівковим проєктором у спині. Виявляється, людство тепер може жити вічно, і з цим усвідомленням ми вирушаємо в турне з шести розкиданих у часі та слабко пов’язаних між собою епізодів.
Приз за найкращий дебют — «Президентський торт» Хасана Хаді.
У центрі сюжету — девʼятирічна Ламія, яка має спекти торт до дня народження Саддама Хусейна, щоб уникнути покарання.
Найкращий сценарій — брати Люк та Жан-П’єр Дарденни за «Молодих матерів».
Головні героїні «Молодих матерів» — пʼятеро дівчат, більшість з яких — неповнолітні, які живуть у притулку зі своїми новонародженими малюками. Вони, які й самі не так давно були дітьми, намагаються дати собі раду у ролі матері й вирішити, що робити з власним немовлям.
Найкраща жіноча роль — Надя Мелліті за роль у «Молодшій сестрі».
Найкраща чоловіча роль — Вагнер Моура за роль у «Таємному агенті».
Приз Міжнародної Федерації кінопреси — Клебер Мендонса Філью, «Таємний агент».
Золота пальмова гілка за найкращий короткометражний фільм — «Радітиму, якщо ти зараз помреш» Тауфіка Барома.
Більше про 78-й Каннський кінофестиваль
У межах другої за важливістю програми кінофестивалю в Каннах свої дебютні режисерські роботи представили Гарріс Дікінсон та Скарлетт Йоганссон — Urchin («Морський їжак»), де зіграла українська акторка Карина Химчук, та Eleanor the Great («Елеонора Велика») про 90-річну жінку, яка переживає смерть найкращої подруги.
Поза конкурсною програмою Каннського кінофестивалю відбулися прем’єри «Місії неможливої: Фінальна розплата» Крістофера Маккуоррі — восьмої та останньої частини франшизи з Томом Крузом, та Highest 2 Lowest Спайка Лі з Дензелом Вашингтоном.
Вашингтон також неочікувано отримав почесну «Золоту пальмову гілку», відвідавши фестиваль вперше за 50 років.
Докладніше про кожен день Канн читайте у щоденниках кінофестивалю, які вела спеціальна кореспондентка DTF Magazine Соня Вселюбська:
«Онлайн DTF Magazine: Головні прем’єри, провали та сюрпризи Каннського кінофестивалю»
У них, зокрема, можна прочитати про прем’єру українського документального фільму «Мілітантропос» від кінооб’єднання Tabor Production, що відбулася в межах програми «Двотижневик режисерів».
