Видавництво «Астролябія» відкрило передзамовлення на роман Саймона Толкіна «Нічийна земля». Він присвятив її дідові Джонові Р.Р. Толкіну — головний герой книжки Адам Рейн також воює у Першій Світовій війні
Сюжет роману починається у Лондоні 1910 року, коли матір Адама Рейна гине під час протесту робітників. Його батько Деніел тепер шукатиме другий шанс для себе й сина у шахтарському містечку, де починає працювати в профспілці шахтарів. Але напруга між шахтарями та їхнім роботодавцем, сером Джоном Скарсдейлом, загострюється, щоб вибухнути й привести до трагічних наслідків.
Після цих подій Адам переїздить до розкішного маєтку Скарсдейлів, де син сера Джона піддає знущатиметься з хлопця. Утім Адамові зрештою вдасться зустріти кохання та отримати стипендію в Оксфорді. Та щойно хлопець починає відчувати, що життя нарешті налагоджується, приходить війна.
Англійською роман вийшов 2016 року у 100-ту річницю битви на річці Сомма, наступальної операції англо-французьких військ проти німецьких на Західному фронті. Тоді союзникам уперше за ту війну вдалося перехопити стратегічну перевагу у Німеччини. У тій битві брав участь і батальйон Джона Р.Р. Толкіна.
Що писали про книжку
NPR
«Саймон Толкін якнайкраще вловлює шовінізм Англії початку війни, гнітливе почуття обов’язку, що переповнювало молодих чоловіків, тиск однолітків і публічні звинувачення у боягузстві, старих жінок на вулицях, які напучують здорових хлопців йти на фронт. Це почуття, абсолютно чуже сучасній американській культурі — зараз ми вважаємо, що достатньо розумні, щоб не служити, подібно до того, як Дональд Трамп вважає себе достатньо розумним, щоб не платити податки. А от Рейн і всі його друзі зрештою долучилися до армії, хоча б тому, що “будь-що краще за цю криваву шахту”. Віктимність Рейна змінюється: від класового розриву та бідності до генералів-ідіотів і браку зброї, а недоліки системи та постійні трагедії наздоганяють його.
Рейн бачить Велику війну то жахливою, то романтичною. Солдати, які збирали тіла полеглих товаришів, блювали у своїх протигазах, тому що мухи, “так густо обсіли згнилу плоть, що мали вигляд чорного хутра, і були настільки п’яні від бенкету, що радше повзали, ніж літали, залишаючи своє потомство білих личинок»”. І водночас він бачить, як його побратими “знову і знову йдуть у наступ, надихаючи інших безтурботною хоробрістю”. У цій подвійності є правда, незалежно від того, наскільки вона не відповідає нормі сьогодні, знаючи, як обернуться дві світові війни.
В останній третині книги випадковість і кліше відіграють, на жаль, велику роль. Але ці причіпки даремні. Це книга, яку хочеться читати, це і опера, і костюмована драма варта екранізації. Саймон Толкін знається, як писати історії, в нього це добре виходить».
The Guardian
«”Ничія земля” присвячена дідусеві автора, чий досвід на Соммі надихнув його онука на п’ятий роман, опублікований до сторіччя битви.
Дж. Р. Р. Толкін воював на Соммі між липнем і жовтнем 1916. Прибувши на фронт 14 липня, через два тижні після початку бою, він втратив там двох найкращих друзів і був звільнений у середині жовтня, приблизно за місяць до закінчення битви.
“Його досвід дуже запам’ятався мені. Він помер, коли мені було 14 років, і… я не думаю, що він любив говорити про це, бо ті спогади очевидно були пекучими… Але якщо ви читали ‘Володаря кілець’, то це справжній військовий роман, і він точно натхненний подіями на Соммі. Дід обрав шлях міфологізації”.
“Фродо — справжній ветеран війни — коли він повертається після пережитого, він фактично схожий на ветерана Першої світової війни. Його більше немає. Він постарів раніше свого часу. Так і війна примусила тих молодих людей, таких свіжих і нетерплячих, постарішати раніше часу”.
Саймон Толкін працював адвокатом перш ніж почав писати, і сказав, що відчував “справжній зв’язок” з дідусем, коли писав “Нічию землю”. “З моїми попередніми книгами я відчував, що він був би їм радий, тому що теж був письменником. Та я думаю, що саме цей роман припав би йому до серця”».
