Станом на 2025 рік Laboratorium робить одні з найбільших рейвів у Києві, що збирають від 1500 до 3000 людей. Засновники — диджеї Міша (Spalah) і Катя (Acid Girl) — починали організовувати івенти, коли їм було по 21 року. Переконують, що не вистачало формату, який би їх задовольняв, а перша вечірка в клубі Otel’ у 2019 році, що планувалась як камерна, зібрала 700 людей. Власне, такий успіх мотивував робити події далі, більшого масштабу і з більшою кількістю відвідувачів. А це, своєю чергою, призвело до боргів, з яких, за словами Каті, вони вибиралися три роки. Водночас на київській сцені, зокрема серед промоутерів, не всі сприймали Laboratorium серйозно або ж ставились до них з левовою часткою скепсису.
Напередодні події на честь шестиріччя Laboratorium, що відбудеться 8 лютого, DTF Magazine поговорив з Мішею і Катею про те, як починалася їхня історія і чи вдалося їм позбутись боргів, якими українськими й іноземними формаціями та фестивалями вони надихались, чи змінилася їхня аудиторія, а також про переломні моменти, формування лайнапів і мрію зробити стотисячний фестиваль в Україні.
Про старт, вік і аудиторію Laboratorium
— Якими трьома словами ви описали б Laboratorium людям, які ніколи не були у вас, щоб передавати унікальність саме ваших івентів?
Катя: Люди. Досвід. Свобода.
— Ви почали у 2019 році. Чому вирішили робити івенти?
Міша: Все, що ми бачили на ринку івентів, не до кінця нам подобалося. На деяких вечірках організатори замало приділяли увагу дрібницям для людей, десь було недостатньо світлових ефектів, десь — звуку, декорацій, а десь ще чогось. По факту хотілося створити щось унікальне з нашим баченням, де все буде ідеально. Так ми вирішили організувати невелику вечірку, яка несподівано зібрала 700 людей. Це був цікавий досвід, що зарядив нас продовжувати.
Перша вечірка Laboratorium, Otel’. 2019
— Якось ви казали, що натрапили на проблему несприйняття вас вашими колегами-промоутерами по сцені через ваш вік. Скільки вам було років, коли ви починали?
Міша: На момент старту Laboratorium нам було по 21.
— Зазвичай, починаючи якийсь проєкт, найлегше працювати з такими, як ти сам, бо краще розумієш потреби та особливості. На яку аудиторію ви орієнтувалися на початку?
Катя: Наша аудиторія виросла разом з нами. Хто до нас ще прийде, якщо нам самим по 20 років? Нашим друзям було від 18 до 23. Проте є важливий момент: ми завжди намагалися зробити так, щоб ті люди, яким менше як 18, не мали змогу потрапити на наші івенти. Були ситуації, коли ми були в боргах, а наша селекторка Катя Гагаріна не пускала по 100 людей на івент.
Тепер ми збільшили віковий мінімум до 19+ на більшість наших івентів (не фестивальні формати). Одна з причин — наша аудиторія теж виросла. Змінилося й наше оточення, більшості наших друзів — 30+. Тому, можливо, це також спричинило зміни в аудиторії. Друзі та команда кажуть, що на останніх івентах була максимально різна вікова категорія: і 20-річні, і 40-річні. Факт того, що нами цікавляться люди різного віку, означає, що в майбутньому ми зможемо зробити великий захід.
— Який середній вік ваших відвідувачів? І як ви взагалі охарактеризували б середньостатистичного відвідувача Laboratorium?
Міша: Laboratorium для всіх. У нас немає дрескоду, а наші рекомендації звучать так: одягайтесь гарно і зручно. Гарно — це на ваш смак.
Катя: Я виступала на Rave the Planet у Берліні. Це величезний парад, присвячений рейву. Я вперше побачила 200 000 людей різного віку, які зацікавлені одною темою — електронною музикою, а саме техно. Розмальовані бабуся та дідусь, а в нього на плечах внучка, яку змалечку приводять на такі івенти та привчають до культури.
Наша ціль — зробити фестиваль, на який з’їжджатиметься вся Україна та Європа. Зробити так, щоб Україну знали як техно-столицю.
І тут не може бути мови про відбір людей на основі дрескоду, бо основне на рейві — це музика та свобода. І неважливо, творчий ти чи не творчий, айтівець чи офіціант.
Десь 30% нашої аудиторії живуть від «Лаби» до «Лаби». Тобто, вони ходять і на інші тусовки, але завжди повертаються до нас, бо на «Лабі» вони відпочивають і почувають себе вільними. Мовою цифр, 1000–1500 людей стабільно не пропускають наші вечірки вже рік-півтора.
Про несприйняття, критику та логотип
— Повертаючись до питання про несприйняття вас через ваш вік. Чи змінилася ситуація? У який бік?
Катя: Ми не стикаємось з ситуаціями несприйняття через вік. Такі ситуації виникають тільки в електронному ком’юніті. Тільки від ком’юніті ми чуємо, що щось не так з нашою аудиторією. Нам, нашій аудиторії, нашим партнерам — усім усе подобається. Нас все більше і більше хвалять за зростання та покращення якості. Ми розвиваємо нашу спільноту. Ми щиро бачимо всесвіт крізь призму добра та любові. Якщо хтось бачить інакше, значить ми просто різні and it’s totally fine.
— Які взагалі критичні, може навіть негативні, відгуки про себе ви чуєте найчастіше?
Міша: Єдині критичні відгуки, які ми отримуємо від наших відвідувачів, стосуються організаційних моментів. Наприклад, як це було у травні 2024 року, коли подію відвідало приблизно 2500 людей, але туалетів привезли не тридцять п’ять штук, а двадцять, що спричинило довгі черги. Іноді розміри локації не дають змоги забезпечити достатню кількість лаунж-зон, і це також може викликати незадоволення. Проте ми завжди аналізуємо відгуки і намагаємося вдосконалюватись.
З найпершого івенту ми попадали в мінус, але нам усі навколо казали: «Ви ідеальні, ви найкращі, таких, як ви, нема». І ми думали: «Що за дисонанс? Ми в мінусі, але для людей ми найкращі?». Ми намагалися зробити все якнайкраще для людей, але були факапи, на яких ми, як організатори, вчились. Наприклад, одного разу ми вирішили збудувати свій гардероб, щоб не брати його в оренду. І от ми зробили івент на 1200 людей, і цей гардероб просто впав. Нам довелося виплатити компенсацію гостям за зіпсовані речі.
Торік ми зробили open-air-івент, і наша аудиторія, яка звикла, що «Лаба» завжди в критому ангарі, не дуже сприйняла цей жест, тож ми отримали багато повернень квитків. Утім, ті люди, які прийшли і довірились, сказали, що це був дуже класний досвід.
— Багато хто робить висновки про вас з ваших соцмереж, логотипа, його естетики та фотозвітів, не відвідуючи ваших подій. Спілкуючись про Laboratorium з різними людьми, зібрав кілька найпопулярніших тез (у контексті критичних відгуків). Про вас є певне уявлення як про проєкт, на першому місці якого стоїть комерційна складова, а не місія і цінності, що у вас немає філософії в основі проєкту, а також що це подія переважно для юної аудиторії, яка цікавиться лише хайповими іменами. Ви погоджуєтесь з цим чи ні? І як би це прокоментували?
Міша: Ми розуміємо, що багато людей формують уявлення про Laboratorium, ні разу не відвідавши жодну нашу подію. Це природно, адже люди часто роблять висновки, керуючись візуальною естетикою, однак хочемо прояснити кілька важливих моментів.
Наші соцмережі — це відображення атмосфери та емоцій подій, які ми проводимо. Ми прагнемо створювати незабутні враження не лише через музику, а й через візуальні елементи.
Наш логотип — це більше, ніж просто графічний символ. Він уособлює нашу філософію, наше бачення рейв-культури, і це одна з наших гордостей.
Що стосується комерційної складової — так, ми не заперечуємо, що це частина будь-якого проєкту, зокрема шоубізнесу. Але наш головний фокус завжди був і залишається на розвитку культури і підтримці молодих артистів. Починаючи з перших днів свого існування перед нами поставали фінансові труднощі, та жодного разу прибуток не був на першому місці. Протягом років ми вкладали всі наявні ресурси для того, щоб проєкт розвивався і досягнув нинішнього рівня.
І хоча фінансова складова важлива для того, щоб підтримувати проєкт на плаву, ми ніколи не дозволяємо їй стати головною метою. Laboratorium — це про любов до музики, підтримку нових талантів і створення спільноти, яка об’єднується навколо цих цінностей.
Щодо аудиторії — так, наші заходи приваблюють молодих людей, але ми також спостерігаємо все більшу кількість людей різного віку. Ми заохочуємо наших диджеїв експериментувати, виходячи за межі популярних трендів, що дає можливість публіці почути щось нове і несподіване.
Катя: У будь-якому випадку кожен проєкт має матеріальну частину. Якщо ця частина окупається — то цей проєкт успішний.
Але наша ціль — зібрати мільйон людей, а не мільйон доларів. Тобто сама по собі наша ціль не є комерційною.
Але знову ж таки: зростання — це комерція? Якщо ми збираємо кілька тисяч людей і у нас є спонсори, відомі артисти, магазини, бари — то це вже комерція? Тоді, виходить, фестиваль — це про комерцію?
Для нас комерція — це коли бажання заробити гроші стоїть понад усе та коли обліплюють все рекламою спонсорів, щоб отримати від них більше коштів. Але так не робиться, ми все одно за стиль, за стилістику. У нас була ситуація, коли нам пропонували 200 тисяч гривень просто за те, що логотип посвітиться на івенті. Але ми відмовились, бо мали розбіжності в багатьох напрямках з цим потенційним партнером.
Стосовно хайпових імен — ми не робили гучних привозів з 2021 року. Три роки ми робимо велетенські лайнапи переважно з українськими артистами. І окремий акцент ми робимо на артистах, які мало де виступали. «Лаба» для них є хорошою базою, щоб спробувати себе на великій сцені, як вони почувають себе на камеру.
Про музичні смаки та орієнтири
— До речі, на які події ви ходили до того, як почали робити Laboratorium?
Міша: Ми були присутні на багатьох заходах і не раз бували в усіх клубах Києва і не тільки. Нашими фаворитами були Rhythm Büro, Brave! Factory, Xatob, Cхема, Dazed, мені навіть пощастило відвідати фестиваль Global Gathering в Україні.
— А як взагалі познайомились з електронною музикою? Які вечірки були вашими першими?
Міша: Електронну музику ми почали слухати ще в школі, моя перша подія, яку я пам’ятаю, це якраз був Global Gathering, мені тоді було років 10-12, а в Катерини був перший Rhythm Büro.
— Яку музику слухали і слухаєте тепер?
Катя: Музика завжди є важливою частиною нашого життя, і з кожним етапом вона змінюється разом з нами. Наприклад, ранок у нас часто починається з композицій Joe Hisaishi — вони дарують відчуття гармонії і спокою. Крім того, ми маємо велику колекцію вінілів і часто насолоджуємося класикою, як-от Адріано Челентано, Френк Сінатра чи Білл Візерс.
Міша: Щодо електронної музики. Нам подобається відстежувати нові тенденції і відкривати нові імена. Ми захоплюємося виступами Sara Landry, I Hate Models, Nico Moreno, Klangkuenstler. У їхній музиці є сила, яка резонує з тим, що ми намагаємося передати через наші івенти — енергія, інновації та відчуття свободи.
Ми постійно стежимо за новими релізами на лейблах, серед яких HATE, RAW, SINDEX, Hard Vision. Це дає нам змогу залишатися в курсі найсвіжіших тенденцій у світі електронної музики.
— Які українські та міжнародні івенти були для вас орієнтирами, коли ви починали? Які досі такими залишаються?
Катя: Коли ми починали, на нас дуже вплинули як українські, так і міжнародні фестивалі, і деякі з них залишаються для нас орієнтирами досі.
Brave! Factory став важливим етапом у нашому розвитку. Організатори виконали колосальну роботу, створивши фестиваль такого рівня в Києві, який справив на нас незабутнє враження. Він показав, що в Україні можна робити події на світовому рівні.
Rhythm Büro завжди демонстрував відмінний підхід до організації івентів, особливо виділяючись світловими сетапами. Їхня увага до деталей і візуальна складова — це те, чому ми теж надаємо велике значення в своїй роботі.
Міша: Rotterdam Rave став для нас справжнім відкриттям завдяки своєму індустріальному духу та унікальним локаціям, як-от заводи й доки. Саме стежачи за ними ми глибше відкрили для себе жанри техно та гард-техно, і це дало нам поштовх більше вивчати ці напрями.
Awakenings Festival — це приклад ідеальної організації великих івентів. Їхні неймовірні сцени, які будуються з нуля, вражають масштабом і продуманістю. Саме там ми зрозуміли, як можна зробити велику подію з відмінною сценографією і візуальними ефектами.
Tomorrowland вражає своєю казковою тематикою, фантастичними декораціями й неймовірним масштабом. Це фестиваль, який дає простір для мрій і натхнення. Його візуальна складова й гігантські інсталяції надихають нас на створення незабутніх декорацій на наших івентах.
Burning Man — це більше, ніж просто музичний фестиваль. Це культовий артфестиваль, який залучає найкращих митців з усього світу. Його унікальна атмосфера та підхід до залучення мистецтва надихають нас інтегрувати митців у наші проєкти в майбутньому.
Eric Prydz відомий своїми інноваційними живими виступами з використанням високотехнологічних візуальних ефектів і світлових шоу, як-от HOLO і EPIC. Те, що він робить на сцені, завжди викликає захоплення та шану.
Про борги та переломний момент і 100-тисячний фестиваль
— Ви казали, що після кількох вечірок влізли в борги. Чи вдалося вам тепер вийти в нуль чи почати заробляти?
Катя: Ми три роки намагалися вилізти з боргів. Вибудовували схеми, як закрити кредити, бо з кожним днем ставало все гірше і гірше. Бувало так: на успішному заході вдалося заробити 120 тисяч, з яких 115 800 пішли на борги, а чотири залишилось на життя. Був момент, коли нам треба було вирішувати, хто поїде на зустріч з потенційними інвесторами: я чи Міша, бо треба було знайти вісім гривень на метро. Але навіть тоді ми відмовлялися ставити на екрани заходу рекламу, яка нам не підходила.
Вибір був невеликий: або і далі прямувати до нашої цілі, або кинути все й податися в іншу сферу. Але, по суті, вибору не було: ми бачили ціль і не бачили перепон. Ну, власне, ми самі й були перепоною.
Це було важко емоційно, ми були дуже юні та недосвідчені. Ми реально були малолітками, які вирішили робити бізнес у сфері, де ти маєш відповідати сам за себе, де не варто розраховувати на дружбу чи допомогу.
Міша: Ми ризикували, але відважились в умовах тотальної боргової ями зробити три дуже масштабних для нас заходи: I hate models, Ніко Морено та колаборацію з Raw. Але перед цим ми виконали величезну роботу: зробили тур у Львів, Дніпро, Харків і зібрали аудиторію на ці великі івенти, які допомогли перед війною закрити всі борги, ще й лишилось три тисячі євро.
За день до війни ми мали зробити передплату дуету 999999999, яких планували на літо. У нас був вже підписаний контракт. І от уже є інвойс, але в мене постійно не виходить оплатити. 23 лютого, о 5-й вечора, біля банку, куди я йшов, щоб зробити платіж, мене ловить знайомий, якого я 100 років не бачив, і ми йдемо пити каву. Так я не встиг відправити гроші, бо робочий банківський день скінчився. А на ранок почалася війна. А в нас на руках лишилися три тисячі євро, які реально врятували пізніше.
Тепер більшість вечірок або виходять в нуль, або приносять прибуток. Частина цього прибутку йде на благодійність (зі звітами можна ознайомитись тут. — Прим. DTF Magazine), і раз на рік ми організовуємо повністю благодійну подію.
— Коли на вашу думку стався переломний момент в історії Laboratorium? Коли кількість гостей почала лише зростати і більше не падала?
Міша: Важко сказати, бо таких моментів було багато, наприклад коли ми вирішили привезти I hate models і вивести подію на новий рівень або коли привезли Klangkuenstler та Nico Moreno. Також був переломний момент на триріччя Laboratorium, коли ми познайомилися та зробили колаборацію з французькою промогрупою RAW.
Але, якщо відокремити найголовніший, це коли ми прийняли рішення не залишатися в Європі, а повертатися в Україну і готувати Laboratorium 4 years, та розвивати сцену вдома. У серпні 2022-го ми вирішили зробили першу «Лабу» під час повномасштабного вторгнення. Івент-сфера в Україні тоді ще тільки починала оговтуватись від подій, і ми захотіли зробити цей івент, щоб подивитись, як він пройде, відпочити й дати людям трохи відволіктися від стресу.
Тож ми просто закинули афішу без реклами. І в перші ж дні продалися 500 квитків. Ми були на нервах, постійно переживали — чи етично робити івент під час війни. Ми провели кілька опитувань у сторіз на сторінці «Лаби» і отримали велику підтримку. Подію відвідало 1200 людей. І ми почали робити більше. І кожна подія ставала більшою і складнішою, ніж попередня. З того часу ми і зростаємо.
— Хто у вас формує лайнапи? Як ви їх формуєте і що для вас головне?
Міша: Лайнапи формуємо ми з Катею. Ми орієнтуємось на власну думку, але також активно взаємодіємо з нашою аудиторією. У соціальних мережах ми часто питаємо в людей, кого б вони хотіли бачити в лайнапах. Важливим аспектом для нас є підтримка молодих талантів, тому на кожному івенті обов’язково присутні нові імена — артисти, які тільки починають свій шлях у музиці. Для нас головне — створити баланс між відомими виконавцями і новачками, забезпечуючи свіжий і цікавий музичний досвід для всіх наших відвідувачів.
— Чи були у вас ситуації, що українські артисти відмовляються грати на ваших івентах?
Міша: есь час існування проєкту лише один артист відмовився виступати на нашій події. Ми розуміємо, що в кожного можуть бути свої переконання чи обставини, але завжди готові до діалогу та співпраці.
Також під час війни кілька артистів не змогли доїхати в Київ з-за кордону через різні причини. Крім того, деякі відомі артисти через щільність графіку не можуть витрачати багато часу на дорогу, але ми активно працюємо над розв’язанням цього питання.
— І за вашими відчуттями, в нинішніх умовах це вже максимум чи можливо більше? Скільки, на вашу думку, ви можете зібрати людей?
Катя: Наша перша ціль — зібрати 100 тисяч гостей. В умовах війни, звичайно, це зробити складно, але час іде, ми розвиваємось, кожного разу вдосконалюємось, і кількість гостей зростає, тому так, ми можемо і будемо збирати більше людей.
— І наостанок — ви казали, що ваша мета провести в Україні найбільший фестиваль Європи. Як вона з’явилась і чи досі ви до неї прагнете?
Міша: Ця ідея з’явилася з нашого прагнення зробити щось дійсно значуще для української і європейської музичної сцени. Ми завжди мріяли створити подію, яка об’єднає тисячі людей не лише з України, а й з усього світу. Проведення найбільшого фестивалю Європи в Україні стало б не тільки досягненням для нашого проєкту, а й великим кроком у просуванні нашої країни на міжнародній арені. Ми досі до цього прагнемо.
