Коротка історія експериментального деніму

оброблення хлором, прання з пемзою і варені джинси

Разом з тим на джинси звертають увагу дизайнери. У 1978 році американець з сім’ї українських євреїв Кельвін Кляйн запускає лінію Calvin Klein Jeans — джинси з щільно обтислим силуетом, що стрімко вивела його бренд на вищі щаблі американського модного істеблішменту.

Кляйн також зробив рекламу джинсів агресивнішою і провокативнішою — як-от знімання з 15-річною Брук Шилдс 1980 року, що супроводжувалося підписом: «Хочеш знати, що між мною і моїми Calvins? Нічого».

На початку 1990-х, коли великі корпорації тільки починали дивитися в сторону молоді та намагалися придумати, як заробляти на субкультурах, по обидві сторони Атлантичного океану народилися два бренди, які радикально експериментували з денімом.

У США FUBU (For Us, By Us) створив джинси, натхненні робочими carpenter pants, але з широким, а іноді й ультрашироким кроєм, натхненним хіп-хопом. Ці джинси започаткували тренд на сріблястий денім, який завдяки додаванню поліестеру нагадував термоізоляційні індустріальні покриття.

У Європі бельгійський дизайнер Вальтер ван Бейрендонк у співпраці з німецьким брендом Mustang запустив бренд W&L.T. (Wild and Lethal Trash), натхненний рейвами, прибульцями та сексуальними фетишами. Вони випускали принтовані джинси з кишенями на половину талії, іноді зшиті зі шматків у формі зигзагів, з ущільненнями та прошивками, як на спортивних формах, зі вставками нейлону та яскравими блискавками. Найбільшу аудиторію W&L.T. здобув у Японії, де відкрив кілька магазинів. Проте був він представлений і в Україні. У 2010-х біля станції метро «Лісова» містився кіоск з логотипом W&LT на склі, поруч з Levi’s, Wrangler та Lee.

У 1996 році амстердамський бренд G-Star запустив модель Elwood, що виділялася щільним денімом, подвійними колінами і 3D-геометрією. G-Star стає синонімом складного й перенасиченого деталями дизайну. До речі, саме його цитує Balenciaga в колекції весна/літо-2025.

Японський Evisu почав створювати моделі з вишивками, принтами й кишенями по всій довжині. Бренд видозмінював класичний selvedge denim: фарбував, вшивав деталіу формі величезної М, робив вишивки, які відсилали до курток Sukajan і японських символів. Ці яскраві джинси підхопили європейські футбольні хулігани, представники клубної сцени Лондона, а згодом — і американські репери.

У колекціях фешен-брендів денім також не здавав позицій. 1997 року австрієць Helmut Lang виводить на подіум моделей у джинсах Painters jeans, заляпаних фарбою і покритих залишками гуми, ніби їх переїхали автомобілем кілька разів, зшитих навиворіт кишенями, що стирчать назовні, а вся тканина викроєна лицевою стороною всередину. Джинси Ланга носить Александр МакКвін, а Ніколетт Кребіц фотографується для обкладинки альбому Get Ready гурту New Order.

Водночас у 1998 році починається згасання інтересу до джинсів у молоді. Наприклад, продажі Levi’s за рік впали на 13 % — найменший показник з Другої світової війни, на рік пізніше закривають W&LT, а потім FUBU йде з ринку США. Для багатьох виробників це стає дзвіночком про необхідність пошуку чогось нового.

Наступним кроком у зміні уявлення, яким може бути денім, став запуск Levi’s Engineered у 1999 році. Бренд повністю переробив крій, у якому поєднав мінімалізм з утрованою анатомічністю. Замість кокетки зробили виточки, п’яту кишеню пришили зсередини, задні — під кутами, а ще додали спіральні шви. Сама ж тканина мала впізнаваний світло-блакитний колір і створювалась із суміші бавовни та ліоцелу.

2000-ні роки у джинсовому світі стали синонімом максималізму в декорі та мінімалізму в посадці. Джинси світових брендів стали нижчими за посадкою, а доповнювали їх вшитими в потертості металізованим мереживом зі стразами, шкіряними аплікаціями, товстими нитками.

Втім, у цьому десятилітті також можна виділити кілька експериментальних моделей, що відрізнялися від інших. Наприклад, скіні-джинси, що їх Еді Сліман випустив для Dior Homme у 2003 році.

Взявши за основу французькі мінімалістичні APC Standart, він подовжує їх майже на 20 сантиметрів, замінює застібку на потайну, вшиває шкіряну бирку всередину і прибирає зовнішній брендинг, окрім маленької металевої деталі на шльовці.

Сліман надихається молодими рок-музикантами та скейтерами і майже одночасно з Рафом Сімонсом вводить у моду худих хлопців у дуже вузьких джинсах.

У 2003 році Джун Такахаші теж надихається музикантами, але локальними краст-панками, і випускає модель джинсів, повністю зроблену вручну з клаптиків тканини, максимум у 10 сантиметрів завширшки та з деталями, що відсилають до мотоджинсів, і червоними акцентами.

Бренди повертаються до класичних за посадкою і методами виготовлення джинсів, натомість роблять акцент на матеріалах. Один з таких брендів-експериментаторів — канадський Naked&Famous.

Він створив джинси, які стираються зі світлого в темний колір або в кольори веселки — на відміну від традиційного для інших брендів варіанту, коли блакитний денім зношується у світлий колір.

Серед інших моделей Naked&Famous — джинси з запахом малини або м’яти, пофарбовані зеленим чаєм, джинси зі 100 % кашеміру, а також суперщільні джинси 40oz denim, створені з тканини, в чотири рази важчої за звичайний денім.

Крім того, саме у 2010-х розвивається нова хвиля молодих творців, ремісників та артизанів, які шили джинси в невеликих майстернях, де кожен виріб зроблений однією парою рук.

Наприклад, в Україні — це бренд Headges, що працює з ланцюговою технікою вишивки, використовуючи сторічні машинки та в кожну петлю додає кольори прапору України.

Денім залишається полем для експериментів. Лондонський бренд Faustine Steinmetz використав методи прямого друку для створення глітчевих джинсів, які виглядають краще і цікавіше за будь-яку галюцинацію ШІ.

Такий же друк використав Acne Studios у старих-нових джинсів, які ніби відсилають до Painter Jeans або мають зображення кольорових ланцюжків і брелоків.

Bottega Veneta задрукував шкіру, створюючи ілюзію звичайних джинсів, а Junya Watanabe переробляє варений денім у смокінги та кейпи, об’єднуючи жорсткий дрескод і робочий одяг. З 2020 по 2024 роки Miu Miu випустив чотири апсайкл-колекції з джинсів, виготовлених до 2000 року і часто розшитих вручну.

Також 2020-ті визначилися поверненням брендів до архівних силуетів або перезапуску самих брендів. Undercover перевипустив колекцію 1998 року з речей-конструкторів Small parts разом з Levi’s Japan і зняв у рекламній кампанії Флі з Red Hot Chilli Peppers. Гленн Мартенс створив для Diesel авангардні колекції і повернув бренду його популярність, здобуту ще у 1990-х. Вальтер ван Бейрендонк зробив колаборацію з G-Star для японського ринку.

Levi’s повернувся до класичної лінійки SilverTab з 1990-х, а також створили made to measure ательє Blue Tab, де джинси шиють за мірками як класичний костюм.