«Ми хотіли показати максимальну різноманітність нашої спільноти», — пояснював Мишко Бірченко на початку проєкту Swing Live, який у травні 2025 року запустили FUSION JAMS і Monkey Shoulder. «19.99» — це альтернативна музика. FIGURAT — це соул. Bitlo — це есід-джаз. Hyphen Dash — це ф’южен. «ЩукаРиба» — фолк-джаз. А Lucas Bird — інді-музика.
Тепер, коли перший сезон добіг кінця і виходить вінілова компіляція, ми даємо учасникам Swing Live можливість самим розповісти про свою історію, творчість, джерела натхнення і треки, які вони виконали для проєкту.
«ЩукаРиба»
Ярина Сізик, Маргарита Козинська, Галина Гончаренко, Софія Андрющенко, Денис Іванів, Степан Андрющенко, Дмитро Кокошко, Юліана Дебопре — вокал, Ярослав Татарченко — клавіші/гітара, Олексій Павленко — труба, Тоні Стенко — саксофон, Олександр Явдик — барабани.
— Як виник ваш колектив? Коли ви зрозуміли, що хочете виступати разом і що було переломним моментом, який вас до цього підштовхнув?
— Степан Андрющенко: «ЩукаРиба» виникла сім років тому. Спочатку як об’єднання людей з однієї спільноти, які мали досвід професійної роботи з фольклорними матеріалами, виконавства в різних проєктах і дуже любили свою справу. Для нас традиційна музика і спів — це насамперед спосіб життя, святкування та час, проведений з друзями. Спершу ми лише співали, та згодом створили інструментальний склад і познайомилися із саундпродюсером Ярославом Татарченком. Це і дало початок нашому спільному проєкту — поєднанню сучасної експериментальної музики з традиційним співом.
Ми дуже органічно рухаємося у своїй справі, зустрічаючи на шляху чудових людей, які розділяють нашу любов до традиційної культури. Всі ми працюємо задля того, щоб ділитися цією красою.
— Як би ви описали свою музику для тих, хто ще її не чув?
— Дбайливе збереження, мінімальне втручання в оригінальне звучання пісень, що співали українці сто і більше років тому. Ми додаємо інструментальне обрамлення, яке доповнює пісню, дає їй новий погляд і взаємодіє з її традиційною основою.
— Що вплинуло на ваше звучання?
Безумовно, найперше ми надихаємося традиційним співом. Працюємо з ним і як дослідники, і як виконавці. Вивчаємо записи етнологів і фольклористів, зроблені в різних куточках України від кінця XX століття і до наших днів. Українське багатоголосся — це те, що вирізняє нас і формує наше звучання. І, звісно, — це відчуття та музика, яку пише Ярослав спільно з нашими прекрасними музикантами.
— Який свій трек ви можете назвати знаковим для себе і чому?
— Для кожного учасника проєкту це буде щось своє. Загалом нас, напевно, знають за треком «Ой була, була в батечка дочка», хоча він має зовсім інше звучання, ніж жанри, у яких ми працюємо тепер. Але це був важливий етап, після якого ми прийшли до музики, яка нам максимально близька.
Для мене особисто знаковими є «Корабель» і «Ще не вмерла» з останнього альбому. Перша — надзвичайно гарна музично і сильна емоційно. А «Ще не вмерла» — загалом знакова для нас пісня. Це не державний гімн, а твір, який фольклористи записали у 1990-х від кубанських українців. Їх переселили туди ще у XVIII столітті, але за весь цей час вони зберегли власну ідентичність і дуже архаїчну співочу традицію.
— Розкажіть про треки, які ви виконали в межах Swing Live. Чому вибрали саме їх?
— «Корабель» — це лірична пісня з села Клюшниківка Полтавської області, записана у 1990 році Дмитром Лебединським. Вона про море, про стихію. Мелодично це дуже цікавий та епічний твір, один з найсильніших і, можливо, найемоційніший наш трек.
А «Встала дєвочка», напевно, найдрайвовіший. Це колядка з села Кирдани Житомирської області, записана нашим другом — фольклористом і волонтером Валерієм Гладунцем. У неї досить цікава мова, адже це Полісся — прикордоння України та Білорусі. Там розмовляють діалектом, що суттєво відрізняється від літературної мови. Колядка адресована дівчині: її співали в домі, де була незаміжня дочка.
19.99
Дмитро Темний — гітара/вокал, Арсен Горбач — гітара, Іван Марун — бас, Микита Ковтуненко — барабани.
— Як виник ваш колектив? Коли ви зрозуміли, що хочете виступати разом і що було переломним моментом, який вас до цього підштовхнув?
— Дмитро: Наш колектив народився у стінах академії імені Глієра. Спершу ми грали джаз, але виросли на рок-музиці. Тож після закінчення університету нам зовсім не хотілося продовжувати свінгувати.
— Як би ви описали свою музику для тих, хто ще її не чув?
— Меланхолійний альтернативний рок з елементами панку.
— Що вплинуло на ваше звучання?
— Конкретно на звучання мініальбому «Мине» вплинули Radiohead, King Krule та Nirvana.
— Який свій трек ви можете назвати знаковим для себе і чому?
— Особисто мої улюблені треки — ті, над якими ми працюємо тепер. Вони, на жаль, ще не оприлюднені, і поки невідомо, коли саме вийдуть.
З тих композицій, що вже є на платформах, виділю трек «Люди». Мені подобається його емоційна та гармонійна складова, а також нестандартні рішення, до яких ми прийшли під час запису, і неймовірне гітарне соло Арсена Горбача!
— Розкажіть про пісні, які ви виконали в межах Swing Live. Чому вибрали саме їх?
— Ми виконали дві нові композиції: «Небо» та «Дорогами». Вибрали їх, бо це наш свіжий матеріал. Не хочемо топтатися на місці, граючи стару програму, тому вирішили презентувати саме новинки.
Hyphen Dash
Мишко Бірченко — барабани, Євген Пугачов — гітара, Поліна Майборода — клавіші.
— Як виник ваш колектив? Коли ви зрозуміли, що хочете виступати разом і що було переломним моментом, який вас до цього підштовхнув?
— Євген Пугачов: Ми якось пограли з Мишком і Лукасом [Lucas Bird] на одному з перших джемів FUSION. Потім зібралися на репетицію, а наступну я чекав так сильно, що не міг заснути.
— Поліна Майборода: Моя перша зустріч з Мишком і Євгеном відбулася в Duma Studios, де ми сходу записали повноцінний імпровізаційний альбом. Хлопці якраз шукали заміну в колективі, і я дуже вдячна, що вони довірились саме мені.
— Як би ви описали свою музику для тих, хто ще її не чув?
— Євген: Це музика, написана без застосування «референсів». Залежно від попереднього досвіду слухача, вона може нагадувати йому що завгодно.
— Поліна: Сучасна інструментальна імпровізаційна музика, в якій поєдналися джазові гармонії, експериментальні тембри та енергія рок-музики.
— Що вплинуло на ваше звучання?
— Євген: Все.
— Який свій трек ви можете назвати знаковим для себе і чому?
— Євген: Усі вони по-своєму знакові, але, певно, трек «Broken». Інколи я чую його на вулицях міста і перестаю асоціювати з нами — ніби він просто існував завжди. Настільки він видається мені органічним.
— Поліна: Знаковий для мене — «Berlin». Коли ми грали його разом на репетиції під час підготовки до сольного концерту, я подумала, що дуже щаслива і що я зараз саме там, де маю бути.
— Розкажіть про треки, які ви виконали в межах Swing Live. Чому вибрали саме їх?
— Євген: «Matsuura» — це дуже дивна «конструкція», яка невідомо яким чином працює, але кудись таки їде. «Birds Church» — світла та життєствердна пісня; по ній добре чутно, що це музика відносно мирного, наївного часу. «11:11» — одна з моїх улюблених, дуже щира та цікава композиційно. Послухати цей трек — ніби подивитися дуже круте аніме з захопливим сюжетом і мораллю.
— Поліна: Якщо чесно, вже й не пам’ятаю, чому ми вибрали саме їх. В «11:11» дуже різні частинки, але вони все одно гармонійно поєднуються. Особисто я дуже люблю фінал, де ми з Женею залишаємося вдвох і в нас відбувається маленький діалог. «Birds Church» — найбільш грувова, під неї постійно хочеться хитати головою в такт. А «Matsuura» — енергійна та зухвала.
FIGURAT
Дмитро Алєксєєнко — вокал, Нікіта Дементьєв — барабани, Ігор Гапоненко — клавіші.
— Як виник ваш колектив? Коли ви зрозуміли, що хочете виступати разом і що було переломним моментом, який вас до цього підштовхнув?
— Дмитро: Ми з півдня і вже багато років разом. Хлопцям завжди подобалося те, що я роблю. Я задовбався виступати під мінусовки та попросив їх пограти мою музику наживо. Ми не просто гурт — у першу чергу ми друзі, і в кожного є свої сольні проєкти.
— Як би ви описали свою музику для тих, хто ще її не чув?
— Ненавиджу це питання, чесно! Чому я маю комусь щось пояснювати? Я не збираюся когось переконувати чи нав’язувати свій суб’єктивний погляд на творчість. Хай люди самі знаходять, слухають і описують.
— Що вплинуло на ваше звучання?
— Впливало, впливає і буде впливати абсолютно все: їжа, сон, війна, музика, місто, фільми, терапія тощо.
— Який свій трек ви можете назвати знаковим для себе і чому?
— За кожним треком стоїть певна історія, події, які треба було якось прорефлексувати. Мені складно проявляти почуття напряму, тому я роблю це через творчість.
— Розкажіть про треки, які ви виконали в межах Swing Live. Чому вибрали саме їх?
— Я люблю FUSION, але досі не розумію, чому вони нас покликали. Ми ж говнарі! (Сміється.)
Коли Мишко Бірченко написав мені, я почав перебирати пісні, які міг би виконати. Треки «Вибач» і «Ми» виявилися найбільш наближеними за гармонією і вайбом до формації.
Lucas Bird
Даніїл Зубков — Lucas Bird, Вікторія Подройко — бас, Мишко Бірченко — барабани.
— Як виник ваш колектив? Коли ви зрозуміли, що хочете виступати разом і що було переломним моментом, який вас до цього підштовхнув?
— Колектив з’явився у 2018 році, коли розпався мій попередній гурт і накопичилося достатньо матеріалу з новим, цілісним баченням.
— Як би ви описали свою музику для тих, хто ще її не чув?
— Калейдоскоп непопулярних музичних рішень, позаформатність і прагнення до деконструкції канону.
— Що вплинуло на ваше звучання?
— Вплинула інша музика, як-от The Beatles, The Beach Boys, Todd Rundgren, Beck, а також мої пошуки цікавих тембрів як аудіоінженера.
— Який свій трек ви можете назвати знаковим для себе і чому?
— «Trashy». Він для мене — вижимка вподобань щодо неквадратних розмірів, ламаних ритмів, несподіваних гармоній, кумедних тембрів і мелодизму.
— Розкажіть про треки, які ви виконали в межах Swing Live. Чому вибрали саме їх?
— Ми виконали «Trashy» та «Superstar», бо вони — улюблені з нового альбому. Їх весело грати, і хочеться, щоб більше людей їх почули.
BITLO
Микола Зінченко — гітара, Борис Могилевський — EWI (духовий інструмент), Олександр Малишев — клавіші, Роман Гуменюк — барабани.
— Як виник ваш колектив? Коли ви зрозуміли, що хочете виступати разом і що було переломним моментом, який вас до цього підштовхнув?
Колектив сформувався з внутрішньої потреби рухатися далі й шукати нові музичні форми. Хотілося втілити спільну любов до хіп-хопу, поєднати електронне звучання з джазовою імпровізаційною музикою… Хотілося грати сучасну музику, відкриту до експерименту, де кожен учасник додає щось своє. Саме це бажання й об’єднало музикантів, для яких імпровізація є не лише прийомом, а способом мислення.
Переломним моментом стало усвідомлення, що ми можемо створювати музику безпосередньо під час виступів — «на ходу», спираючись на ансамблеву взаємодію, спільний джазовий бекграунд, досвід і взаємне слухання. Багато композицій народилися як імпровізаційні ескізи: згодом вони набували форми, завдяки Миколі оформлювались в нотний текст, переосмислювалися та трансформувалися, але зберігали живу енергію першого імпульсу. Саме цей процес — від спонтанності до усвідомленої структури — і визначив наше бажання виступати разом та розвиватися як колектив.
— Як би ви описали свою музику для тих, хто ще її не чув?
— BITLO — це імпровізаційна біт-орієнтована сучасна музика з коренями в традиційному джазі, хіп-хопі, ф’южені та музиці з відеоігор і аніме. Усе це зроблено професійними музикантами та з любов’ю.
— Що вплинуло на ваше звучання?
— Дуже сильно вплинуло те, як виник наш гурт. У нас було багато гігів у барах, де можна було відпустити душу і робити все що завгодно в музичному плані. Але оскільки це мав бути квартет, грошей на басиста не вистачало. Тож ми почали шукати способи, як заповнити простір синтетичним басом, «одноруким» клавішником і гітарою. Потім Микола Зінченко, наш гітарист, безмежно закохався в ритм-машини та семплери. З часом у нього ставало все більше девайсів, і ми почали обростати цікавим саундом. А десь у розпалі цього всього Борис Могилевський купив собі EWI — і тоді вже зовсім «понеслось».
— Який свій трек ви можете назвати знаковим для себе і чому?
— Я б сказав, що це «Анімебой». Він уже кілька років лежить майже готовий, з вокалом, але ми ніяк не можемо його зарелізити. У нас загалом купа крутого матеріалу, який мало хто чув, і я сподіваюся, що все це колись вийде в широкі маси.
— Розкажіть про треки, які ви виконали в межах Swing Live. Чому вибрали саме їх?
— Ми зіграли «Salvador» і «S U P R E M E P I Z Z A». Як зізнався автор, він не знає, про що «Salvador», але там дуже хітова мелодія, яку легко запам’ятати й наспівувати. До того ж трек досить рухливий — можна трошки «погоцати». Щодо «Піци», то вона так зветься, бо там багато різних частин, але все дуже гарно скомпоновано, тому звучить «смачно». Пишаємося цим треком.
Матеріал створено за підтримки
