На подкасті The Bret Easton Ellis Podcast Квентін Тарантіно озвучив свою версію топ-20 фільмів 21 сторіччя, пише World of Reel. За словами режисера, він не довго міркував над списком, а називав перші стрічки, які спали йому на думку, бо «якщо він не здатен згадати якусь картину одразу, значить вона не стала для нього знаковою й памʼятною»
20. «Вестсайдська історія» Стівена Спілберга, 2021
«Це той самий фільм, де Стівен показує, що він і досі майстер кінематографа. Не думаю, що Скорсезе вдалося зняти щось таке ж захопливе у цьому столітті. Я не міг повірити, що мені сподобався головний герой у виконанні Енсела Елґорта, бо мені не зайшли його інші ролі».
19. «Лихоманка» Елая Рота, 2022
«Цей фільм такий чарівний. Почуття гумору Елая, почуття крові — це просто справді, справді працює. Люди ніби забувають, наскільки напруженою була перша половина, бо останні 20 хвилин фільму — щиро смішні. “Хостел”, можливо, його найкращий фільм, але це мій улюблений».
18. «Людина, яка змінила все» Беннетта Міллера, 2011
«Роль Бреда Пітта тут — одна з моїх улюблених за останні 20 років. Пітт прийшов і нагадав усім, чому саме він кінозірка, і просто витягнув увесь фільм на своїх плечах».
17. «Шоколад» Прачії Пінкаю, 2008
«Ось фільм, про який ви, мабуть, ніколи не чули. У ньому людей калічать у найвидовищніший спосіб. Команда стрічки чотири роки тренувала цю 12-річну дівчинку, щоб вона зіграла головну роль. А ще там одні з найвеличніших боїв кунг-фу, які я коли-небудь бачив у кіно».
16. «Вигнані дияволом» Роба Зомбі, 2005
«Ця атмосфера ковбоя Менсона Сема Пекінпа (американський режисер, що переосмислив вестерн, ускладнивши та зробивши його жорстокішим. — Прим. DTF Magazine) — такого раніше у Роба [у фільмі “Будинок тисячі трупів”, приквела “Вигнаних дияволом”] не було, як і роботи Пекінпа не вписувалися в жанр горору. Зомбі ж поєднав Сема з хворими селянами, і ця суміш стала чимось особливим. Тепер ви легко впізнаєте такий фільм, але до “Вигнаних дияволом” їх не існувало».
15. «Страсті Христові» Мела Ґібсона, 2004
«Я багато сміявся під час перегляду фільму. Не тому, що я збоченець, якому смішно, що Ісуса калічать — просто екстремальне насильство для мене смішне, а коли воно заходить так далеко, стає лише смішнішим. Я буквально стогнав та верещав з того, наскільки це було жорстоко. Мел виконав приголомшливу режисерську роботу. Він переніс мене в той період часу. Я якось сказав Ґібсону про це, а він подивився на мене, як на божевільного».
14. «Школа року» Річарда Лінклейтера, 2003
«Це був справді веселий час у кінотеатрах. Це був справді веселий, дуже веселий показ. Я справді думаю, що цей фільм мав вибухову силу Джека Блека в поєднанні з Ріком Лінклейтером та Майком Вайтом — це зробило його особливим […] це найближче до Нестерпних ведмедів, яке ми коли-небудь бачили».
13. «Диваки» Джефа Тремейна, 2002
«То був справжній час веселощів у кінотеатрах. На показах було дуже й дуже весело. Я справді думаю, що цей фільм ніс вибухову силу Джека Блека в поєднанні з Ріком Лінклейтером та Майком Вайтом — і це зробило його особливим».
12. «Дуже погані хлопці» Аарона Кешалеса та Навота Папушадо, 2013
«Фільм має фантастичний сценарій і сюжетну лінію схожу на “Полонянок” Дені Вільнева […] Герої долають усі небезпеки із мужністю та сміливістю — знаєте, в американському фільмі такого б не трапилося […]».
11. «Королівська битва» Кінджі Фукасаку, 2000
«Не розумію, як японський письменник не подав до суду на [авторку “Голодних ігор”] Сюзанну Коллінз й не обібрав її до нитки. Вона ж просто скопіювала чужу книгу. Дурні літературні критики навіть і не подумали б дивитися японський фільм під назвою “Королівська битва”, тому ці телепні ніколи й не критикували Коллінз, а лише патякали про те, що це найоригінальніші книжки, які вони коли-небудь читали. А от щойно кінокритики побачили фільм за книжками Коллінз, одразу ж сказали: “Що за чорт, це ж ‘Королівська битва’, тільки з рейтингом PG!”».
10. «Опівночі в Парижі» Вуді Аллена, 2011
«Терпіти не можу Оуена Вілсона. Коли я дивився фільм вперше, я одночасно любив його і ненавидів. Коли ж дивився стрічку вдруге, подумав: “Та ну, не будь таким придурком, Вілсон не такий вже й поганий”. А коли я дивився фільм втретє, зрозумів, що дивлюся лише на Оуена».
9. «Зомбі на ім’я Шон» Едгара Райта, 2004
«Мій улюблений режисерський дебют, хоча Едгар й зняв дешевий фільм, про який сам не любить говорити […] Мені дуже сподобалося, як сильно він полюбив всесвіт режисера Джорджа Ромеро («Ніч живих мерців»), який він відтворює. Сценарій справді чудовий, це один із найцитованіших фільмів у моїй добірці. Особисто я й досі цитую фразу «собаки не дивляться вгору». Це не пародія на фільми про зомбі, це справжній фільм про зомбі, і я ціную цю відмінність».
8. «Шалений Макс: Дорога гніву» Джорджа Міллера, 2015
«Насправді я не збирався дивитися цей фільм з тієї простої причини, що у світі, де існує Мел Гібсон роль Макса грає хтось інший? Я хочу Шаленого Мела! Минали тижні, люди довкола постійно торочили, який це чудовий фільм, а Фред, мій редактор, сказав: “Серйозно, ти маєш подивитися це кіно”. І потім я його побачив. Неймовірний матеріал — це так чудово дивитися щось від справді хорошого режисера. Міллер мав всі гроші і весь час світу, щоб зробити фільм саме таким, як він хотів».
7. «Некерований» Тоні Скотта, 2010
«Це один з моїх улюблених останніх фільмів Тоні Скотта. Я бачив його чотири рази, і щоразу він мені подобається лише більше. Якби ви запитали мене багато років тому, я б ще додав до списку його “Лють”, але “Некерований” — одне з найчистіших втілень естетики бойовиків Тоні. А Дензел Вашингтон та Кріс Пайн чудово грають разом.
Це один з найкращих фільмів про монстрів 21 століття. Потяг — це монстр. Потяг стає монстром. І він стає одним із найвеличніших монстрів нашого часу. Сильнішим за Ґодзіллу, сильнішим за фільми про Кінг-Конга».
6. «Зодіак» Девіда Фінчера, 2007
«Коли я вперше дивився “Зодіак”, мені він не дуже сподобався. А потім я час від часу натикався на нього на різних телеканалах, і перше, що я зрозумів, це те, що я подивився 20 хвилин стрічки, а потім десь ще 40 хвилин, і зрозумів, що вона набагато цікавіша, ніж я пам’ятаю, і вона постійно захоплювала мене в різних частинах, тому я вирішив переглянути цю кляту картину ще раз, і от тоді зі мною стався зовсім інший досвід. Тепер я переглядаю “Зодіак” кожні шість чи сім років дивився, і це розкішний досвід, якому я віддаюсь повністю».
5. «Нафта» Пола Томаса Андерсона, 2008
«Денієл Дей-Льюїс приніс у цей фільм стару голлівудську майстерність. То єдина його стрічка, у якій немає декорацій. Йшлося насамперед про роботу з наративом, з історією, і він неймовірно її виконав.
“Нафта” мав би непогані шанси бути №1 чи №2 мого списку, якби в ньому не було великого, гігантського недоліку… і цей недолік — Пол Дано. Очевидно, що це мав бути фільм, двох акторів, утім також надзвичайно очевидно, що він не вийшов таким. [Дано] — слабак. Остін Батлер був би чудовим у цій ролі. Він просто такий слабкий, кволий, нецікавий хлопець. Найслабший актор у Гільдії кіноакторів США».
4. «Дюнкерк» Крістофера Нолана, 2017
«Ще один фільм, який мені спочатку не сподобався […] Що мені зараз подобається, так це те, що я відчуваю в ньому справжню майстерність, і я передивлявся його багато разів. Він і першого разу не залишив мене байдужим — він був настільки приголомшливий, що я насправді не розумів, що бачу, там усього було забагато. А потім я побачив його вдруге, і мій мозок зміг сприйняти трохи більше, а потім втретє, вчетверте, і от тоді зрозумів: “Вау, він мене просто вразив”».
3. «Труднощі перекладу» Софії Копполи, 2003
«Я так сильно закохався у “Труднощі перекладу”, що закохався в Софію Копполу і став з нею зустрічатися. Я залицявся до неї, домагався її, і робив це публічно, це було схоже на роман Джейн Остін. Я не знав її достатньо добре, щоб зустрічатися з нею самостійно, але продовжував ходити на події, де б міг її зустріти. Я розмовляв з Педро Альмодоваром про це, і ми обидва погодилися, що це такий дівчачий фільм, у чудовому стилі. Я дуже давно не бачив такого дівчачого фільму, ба більше — не бачив такого добре знятого такого дівчачого фільму».
2. «Історія іграшок-3» Лі Анкрича, 2010
«Останні п’ять хвилин фільму просто розкраяли мені серце, і якщо я навіть спробую просто переказати кінець, почну плакати і задихатися […] Це майже ідеальний фільм. І ми навіть не встигнемо поговорити про чудові комедійні моменти, яких там безліч. Я думав, що люди ніколи не дивляться третій фільм трилогії, але це найкращий кінець трилогії».
1. «Падіння “Чорного яструба”» Рідлі Скотта, 2001
«Він мені сподобався вже тоді, коли я побачив його вперше, але він був настільки інтенсивним, що я просто перестав сприймати його як належить. Відтоді я бачив його ще кілька разів, але я вважаю, що це шедевр, і одна з речей, що мені так подобаються в ньому — це єдиний фільм, що насправді повністю відповідає меті, візуальному ефекту та емоціям “Апокаліпсису сьогодні”. Він зберігає інтенсивність протягом 2 годин 45 хвилин, чи скільки він там триває, і я нещодавно переглянув його знову, і моє серце билося протягом усього фільму; він полонив мене і не відпускав. Рівень режисерської майстерності тут — надзвичайний».
