«Ми хотіли показати максимальну різноманітність нашої спільноти», — пояснював Мишко Бірченко на початку проєкту Swing Live, який у травні 2025 року запустили FUSION JAMS і Monkey Shoulder. «19.99» — це альтернативна музика. FIGURAT — це соул. Bitlo — це есід-джаз. Hyphen Dash — це ф’южен. «ЩукаРиба» — фолк-джаз. А Lucas Bird — інді-музика.
Тепер, коли перший сезон добіг кінця і виходить вінілова компіляція, ми даємо учасникам Swing Live можливість самим розповісти про свою історію, творчість, джерела натхнення і треки, які вони виконали для проєкту.
19.99
Дмитро Темний — гітара/вокал, Арсен Горбач — гітара, Іван Марун — бас, Микита Ковтуненко — барабани.
— Як виник ваш колектив? Коли ви зрозуміли, що хочете виступати разом і що було переломним моментом, який вас до цього підштовхнув?
— Дмитро: Наш колектив народився у стінах академії імені Глієра. Спершу ми грали джаз, але виросли на рок-музиці. Тож після закінчення університету нам зовсім не хотілося продовжувати свінгувати.
— Як би ви описали свою музику для тих, хто ще її не чув?
— Меланхолійний альтернативний рок з елементами панку.
— Що вплинуло на ваше звучання?
— Конкретно на звучання мініальбому «Мине» вплинули Radiohead, King Krule та Nirvana.
— Який свій трек ви можете назвати знаковим для себе і чому?
— Особисто мої улюблені треки — ті, над якими ми працюємо тепер. Вони, на жаль, ще не оприлюднені, і поки невідомо, коли саме вийдуть.
З тих композицій, що вже є на платформах, виділю трек «Люди». Мені подобається його емоційна та гармонійна складова, а також нестандартні рішення, до яких ми прийшли під час запису, і неймовірне гітарне соло Арсена Горбача!
— Розкажіть про пісні, які ви виконали в межах Swing Live. Чому вибрали саме їх?
— Ми виконали дві нові композиції: «Небо» та «Дорогами». Вибрали їх, бо це наш свіжий матеріал. Не хочемо топтатися на місці, граючи стару програму, тому вирішили презентувати саме новинки.
«ЩукаРиба»
Ярина Сізик, Маргарита Козинська, Галина Гончаренко, Софія Андрющенко, Денис Іванів, Степан Андрющенко, Дмитро Кокошко, Юліана Дебопре — вокал, Ярослав Татарченко — клавіші/гітара, Олексій Павленко — труба, Тоні Стенко — саксофон, Олександр Явдик — барабани.
— Як виник ваш колектив? Коли ви зрозуміли, що хочете виступати разом і що було переломним моментом, який вас до цього підштовхнув?
— Степан Андрющенко: «ЩукаРиба» виникла сім років тому. Спочатку як об’єднання людей з однієї спільноти, які мали досвід професійної роботи з фольклорними матеріалами, виконавства в різних проєктах і дуже любили свою справу. Для нас традиційна музика і спів — це насамперед спосіб життя, святкування та час, проведений з друзями. Спершу ми лише співали, та згодом створили інструментальний склад і познайомилися із саундпродюсером Ярославом Татарченком. Це і дало початок нашому спільному проєкту — поєднанню сучасної експериментальної музики з традиційним співом.
Ми дуже органічно рухаємося у своїй справі, зустрічаючи на шляху чудових людей, які розділяють нашу любов до традиційної культури. Всі ми працюємо задля того, щоб ділитися цією красою.
— Як би ви описали свою музику для тих, хто ще її не чув?
— Дбайливе збереження, мінімальне втручання в оригінальне звучання пісень, що співали українці сто і більше років тому. Ми додаємо інструментальне обрамлення, яке доповнює пісню, дає їй новий погляд і взаємодіє з її традиційною основою.
— Що вплинуло на ваше звучання?
Безумовно, найперше ми надихаємося традиційним співом. Працюємо з ним і як дослідники, і як виконавці. Вивчаємо записи етнологів і фольклористів, зроблені в різних куточках України від кінця XX століття і до наших днів. Українське багатоголосся — це те, що вирізняє нас і формує наше звучання. І, звісно, — це відчуття та музика, яку пише Ярослав спільно з нашими прекрасними музикантами.
— Який свій трек ви можете назвати знаковим для себе і чому?
— Для кожного учасника проєкту це буде щось своє. Загалом нас, напевно, знають за треком «Ой була, була в батечка дочка», хоча він має зовсім інше звучання, ніж жанри, у яких ми працюємо тепер. Але це був важливий етап, після якого ми прийшли до музики, яка нам максимально близька.
Для мене особисто знаковими є «Корабель» і «Ще не вмерла» з останнього альбому. Перша — надзвичайно гарна музично і сильна емоційно. А «Ще не вмерла» — загалом знакова для нас пісня. Це не державний гімн, а твір, який фольклористи записали у 1990-х від кубанських українців. Їх переселили туди ще у XVIII столітті, але за весь цей час вони зберегли власну ідентичність і дуже архаїчну співочу традицію.
— Розкажіть про треки, які ви виконали в межах Swing Live. Чому вибрали саме їх?
— «Корабель» — це лірична пісня з села Клюшниківка Полтавської області, записана у 1990 році Дмитром Лебединським. Вона про море, про стихію. Мелодично це дуже цікавий та епічний твір, один з найсильніших і, можливо, найемоційніший наш трек.
А «Встала дєвочка», напевно, найдрайвовіший. Це колядка з села Кирдани Житомирської області, записана нашим другом — фольклористом і волонтером Валерієм Гладунцем. У неї досить цікава мова, адже це Полісся — прикордоння України та Білорусі. Там розмовляють діалектом, що суттєво відрізняється від літературної мови. Колядка адресована дівчині: її співали в домі, де була незаміжня дочка.
Hyphen Dash
Мишко Бірченко — барабани, Євген Пугачов — гітара, Поліна Майборода — клавіші.
— Як виник ваш колектив? Коли ви зрозуміли, що хочете виступати разом і що було переломним моментом, який вас до цього підштовхнув?
— Євген Пугачов: Ми якось пограли з Мишком і Лукасом [Lucas Bird] на одному з перших джемів FUSION. Потім зібралися на репетицію, а наступну я чекав так сильно, що не міг заснути.
— Поліна Майборода: Моя перша зустріч з Мишком і Євгеном відбулася в Duma Studios, де ми сходу записали повноцінний імпровізаційний альбом. Хлопці якраз шукали заміну в колективі, і я дуже вдячна, що вони довірились саме мені.
— Як би ви описали свою музику для тих, хто ще її не чув?
— Євген: Це музика, написана без застосування «референсів». Залежно від попереднього досвіду слухача, вона може нагадувати йому що завгодно.
— Поліна: Сучасна інструментальна імпровізаційна музика, в якій поєдналися джазові гармонії, експериментальні тембри та енергія рок-музики.
— Що вплинуло на ваше звучання?
— Євген: Все.
— Який свій трек ви можете назвати знаковим для себе і чому?
— Євген: Усі вони по-своєму знакові, але, певно, трек «Broken». Інколи я чую його на вулицях міста і перестаю асоціювати з нами — ніби він просто існував завжди. Настільки він видається мені органічним.
— Поліна: Знаковий для мене — «Berlin». Коли ми грали його разом на репетиції під час підготовки до сольного концерту, я подумала, що дуже щаслива і що я зараз саме там, де маю бути.
— Розкажіть про треки, які ви виконали в межах Swing Live. Чому вибрали саме їх?
— Євген: «Matsuura» — це дуже дивна «конструкція», яка невідомо яким чином працює, але кудись таки їде. «Birds Church» — світла та життєствердна пісня; по ній добре чутно, що це музика відносно мирного, наївного часу. «11:11» — одна з моїх улюблених, дуже щира та цікава композиційно. Послухати цей трек — ніби подивитися дуже круте аніме з захопливим сюжетом і мораллю.
— Поліна: Якщо чесно, вже й не пам’ятаю, чому ми вибрали саме їх. В «11:11» дуже різні частинки, але вони все одно гармонійно поєднуються. Особисто я дуже люблю фінал, де ми з Женею залишаємося вдвох і в нас відбувається маленький діалог. «Birds Church» — найбільш грувова, під неї постійно хочеться хитати головою в такт. А «Matsuura» — енергійна та зухвала.
FIGURAT
Дмитро Алєксєєнко — вокал, Нікіта Дементьєв — барабани, Ігор Гапоненко — клавіші.
— Як виник ваш колектив? Коли ви зрозуміли, що хочете виступати разом і що було переломним моментом, який вас до цього підштовхнув?
— Дмитро: Ми з півдня і вже багато років разом. Хлопцям завжди подобалося те, що я роблю. Я задовбався виступати під мінусовки та попросив їх пограти мою музику наживо. Ми не просто гурт — у першу чергу ми друзі, і в кожного є свої сольні проєкти.
— Як би ви описали свою музику для тих, хто ще її не чув?
— Ненавиджу це питання, чесно! Чому я маю комусь щось пояснювати? Я не збираюся когось переконувати чи нав’язувати свій суб’єктивний погляд на творчість. Хай люди самі знаходять, слухають і описують.
— Що вплинуло на ваше звучання?
— Впливало, впливає і буде впливати абсолютно все: їжа, сон, війна, музика, місто, фільми, терапія тощо.
— Який свій трек ви можете назвати знаковим для себе і чому?
— За кожним треком стоїть певна історія, події, які треба було якось прорефлексувати. Мені складно проявляти почуття напряму, тому я роблю це через творчість.
— Розкажіть про треки, які ви виконали в межах Swing Live. Чому вибрали саме їх?
— Я люблю FUSION, але досі не розумію, чому вони нас покликали. Ми ж говнарі! (Сміється.)
Коли Мишко Бірченко написав мені, я почав перебирати пісні, які міг би виконати. Треки «Вибач» і «Ми» виявилися найбільш наближеними за гармонією і вайбом до формації.
Lucas Bird
Даніїл Зубков — Lucas Bird, Вікторія Подройко — бас, Мишко Бірченко — барабани.
— Як виник ваш колектив? Коли ви зрозуміли, що хочете виступати разом і що було переломним моментом, який вас до цього підштовхнув?
— Колектив з’явився у 2018 році, коли розпався мій попередній гурт і накопичилося достатньо матеріалу з новим, цілісним баченням.
— Як би ви описали свою музику для тих, хто ще її не чув?
— Калейдоскоп непопулярних музичних рішень, позаформатність і прагнення до деконструкції канону.
— Що вплинуло на ваше звучання?
— Вплинула інша музика, як-от The Beatles, The Beach Boys, Todd Rundgren, Beck, а також мої пошуки цікавих тембрів як аудіоінженера.
— Який свій трек ви можете назвати знаковим для себе і чому?
— «Trashy». Він для мене — вижимка вподобань щодо неквадратних розмірів, ламаних ритмів, несподіваних гармоній, кумедних тембрів і мелодизму.
— Розкажіть про треки, які ви виконали в межах Swing Live. Чому вибрали саме їх?
— Ми виконали «Trashy» та «Superstar», бо вони — улюблені з нового альбому. Їх весело грати, і хочеться, щоб більше людей їх почули.
BITLO
Микола Зінченко — гітара, Борис Могилевський — EWI (духовий інструмент), Олександр Малишев — клавіші, Роман Гуменюк — барабани.
— Як виник ваш колектив? Коли ви зрозуміли, що хочете виступати разом і що було переломним моментом, який вас до цього підштовхнув?
Колектив сформувався з внутрішньої потреби рухатися далі й шукати нові музичні форми. Хотілося втілити спільну любов до хіп-хопу, поєднати електронне звучання з джазовою імпровізаційною музикою… Хотілося грати сучасну музику, відкриту до експерименту, де кожен учасник додає щось своє. Саме це бажання й об’єднало музикантів, для яких імпровізація є не лише прийомом, а способом мислення.
Переломним моментом стало усвідомлення, що ми можемо створювати музику безпосередньо під час виступів — «на ходу», спираючись на ансамблеву взаємодію, спільний джазовий бекграунд, досвід і взаємне слухання. Багато композицій народилися як імпровізаційні ескізи: згодом вони набували форми, завдяки Миколі оформлювались в нотний текст, переосмислювалися та трансформувалися, але зберігали живу енергію першого імпульсу. Саме цей процес — від спонтанності до усвідомленої структури — і визначив наше бажання виступати разом та розвиватися як колектив.
— Як би ви описали свою музику для тих, хто ще її не чув?
— BITLO — це імпровізаційна біт-орієнтована сучасна музика з коренями в традиційному джазі, хіп-хопі, ф’южені та музиці з відеоігор і аніме. Усе це зроблено професійними музикантами та з любов’ю.
— Що вплинуло на ваше звучання?
— Дуже сильно вплинуло те, як виник наш гурт. У нас було багато гігів у барах, де можна було відпустити душу і робити все що завгодно в музичному плані. Але оскільки це мав бути квартет, грошей на басиста не вистачало. Тож ми почали шукати способи, як заповнити простір синтетичним басом, «одноруким» клавішником і гітарою. Потім Микола Зінченко, наш гітарист, безмежно закохався в ритм-машини та семплери. З часом у нього ставало все більше девайсів, і ми почали обростати цікавим саундом. А десь у розпалі цього всього Борис Могилевський купив собі EWI — і тоді вже зовсім «понеслось».
— Який свій трек ви можете назвати знаковим для себе і чому?
— Я б сказав, що це «Анімебой». Він уже кілька років лежить майже готовий, з вокалом, але ми ніяк не можемо його зарелізити. У нас загалом купа крутого матеріалу, який мало хто чув, і я сподіваюся, що все це колись вийде в широкі маси.
— Розкажіть про треки, які ви виконали в межах Swing Live. Чому вибрали саме їх?
— Ми зіграли «Salvador» і «S U P R E M E P I Z Z A». Як зізнався автор, він не знає, про що «Salvador», але там дуже хітова мелодія, яку легко запам’ятати й наспівувати. До того ж трек досить рухливий — можна трошки «погоцати». Щодо «Піци», то вона так зветься, бо там багато різних частин, але все дуже гарно скомпоновано, тому звучить «смачно». Пишаємося цим треком.
Матеріал створено за підтримки
