Resident Advisor продовжує серію матеріалів, присвячену найкращим електронним трекам та альбомам першої чверті ХХІ століття. У другій частині редакція видання зібрала список зі 100 найкращих електронних альбомів, випущених з 2000 до 2025 років. DTF Magazine знайомить ближче з першою п’ятіркою списку
1. Burial — Untrue (2007)
Описуючи першу позицію рейтингу, у Resident Advisor називають цей вибір очевидним, бо «жоден з інших варіантів не дотягнув до планки», встановленої Burial цим релізом.
За словами редакторки Ґабріель Затан, Untrue, — це «золотий стандарт» електронних альбомів цієї чверті століття, зокрема завдяки майстерності Burial слідувати своїй ідентичності та не піддаватися трендам цифрової епохи.
«Після генеративного вибуху клубної музики гра змінилася у 2000-х: йшлося вже менше про створення і більше про перекомбінацію. Хор гільз, BIC-запальничок і темного басу Burial найточніше зафіксував вулиці навколо себе. Його верхньодекова топографія Лондона вже тоді була строкатою, а нині виглядає ще похмурішою. Місто застигло, переповнене вейп-шопами, миготливими ліцензійними крамницями та чітким відчуттям, що тебе обдурили… І все ж Untrue — тремкий і замкнений — розквітнув у несподіваного супутника для будь-якої пори року: він поруч, коли петля реальності затягується, і підбадьорює, коли відступають морози».
2. DJ Sprinkles — Midtown 120 Blues (2008)
Альбом Midtown 120 Blues став знаковим не лише для продюсерки та композиторки Терре Темліц, яка випускає музику під псевдонімом DJ Sprinkles, а й для жанру діп-хаус в цілому.
Реліз називають прикладом того, як виглядав цей жанр у його початковому, не «відполірованому чи глянцевому» вигляді, яким його звикли чути нині. І вплинув на це особистий досвід самої Темліц, яка уособлювала тодішню спільноту довкола цього напряму.
«На етапі свого зародження діп-хаус був зовсім не тим, чим згодом став, коли мігрував із танцполів на європейські компіляційні CD, радіостанції SiriusXM і в плейлисти настрою на Spotify. Тодішній діп-хаус мав тілесність, вагу й фактуру, сформовані боротьбою за виживання його прихильників: гей-, транс-, чорношкірих і латиноамериканських відвідувачів клубів — усіх, хто прагнув зв’язку та самореалізації на крайніх межах соціальної тканини, — пояснює редакторка Саша Ґеффен. — У цій перлині 2008 року Темліц заново закарбовує просторово-часову специфіку жанру, прориваючись крізь десятиліття історичного ревізіонізму за допомогою емоційних вокальних семплів, дискурсивних spoken word-начиток, делікатно зчеплених фортепіанних мотивів і басу настільки густого, що здається — він поглине тебе і більше не відпустить».
3. SOPHIE — OIL OF EVERY PEARL’S UN-INSIDES (2018)
Дебютний альбом шотландської продюсерки, диджейки та авторки пісень SOPHIE, який повноцінно вивів її з тіні колаборацій та став особистим маніфестом. Альбом вона присвятила темам транс-ідентичності, об’єктивації, страху та прийняття. А ще представила індустрії нове звучання.
«SOPHIE перевернула музичну форму як таку, створюючи пісні, вкорінені в тактильності: вологі, пружні, тверді. Цей підхід остаточно оформився в OIL OF EVERY PEARL’S UN-INSIDES — платівці, що пропускала крізь себе її небесну енергію, водночас міцно стоячи на землі. На кожен позаземний, синтетичний удар тут припадає людський тембр її голосу або висхідні поп-акорди, що розкривають обійми квір-молоді», — описує реліз редакторка Рейчел Ґрейс Алмейда.
Рейчел також окремо відзначає «цілісність» альбому, треки з якого «дають нам повністю сформоване художнє висловлювання»: «Вона була в пошуках чогось — себе, кохання, того, що сховане в мушлі. Саме це відчуття допитливості й безстрашності й становить спадщину, яка несе нас далі після того, як її життя так трагічно обірвалося».
4. Larry Heard & Mr. White — You Rock Me / The Sun Can’t Compare (2006)
Американський диджей, продюсер та новатор хаус-музики Ларрі Герд створив альбом, у якому зібрав тридцятирічну історію еволюції чиказького хаусу.
You Rock Me / The Sun Can’t Compare поєднує в собі «приземлений та тілесний A-side» You Rock Me та гіпнотичний The Sun Can’t Compare, який «найточніше втілює позачасове звучання Герда».
«Магія The Sun Can’t Compare народжується не лише з фірмово бездоганного балансу між накатами падів, чуттєвими лініями 303-го та прискореннями хлопків у долоні, які водночас заземлюють і затуманюють пульсуючу динаміку треку. Вона — і в нектарних, мимохіть гендерно нейтральних рядках, написаних і виконаних Mr. White», — пише редактор Аарон Ґоншер.
5. Dizzee Rascal — Boy In Da Corner (2003)
Дебютний студійний лонгплей британського репера, продюсера та MC Діззі Раскала вийшов у 2003 році, став знаковим для ґрайму — музичного жанру, який на момент виходу релізу ще навіть не сформувався повноцінно, та одним з найважливіших британських релізів ХХІ століття. Він не лише відкрив ґрайм новій аудиторії, популяризувавши його, а й змінив його загальне звучання.
«Гордо чорний, британський і робітничий за духом, цей лонгплей не лише став для аудиторії вхідними дверима у ґрайм, а й перепрошив саме звучання жанру — через експериментальні електронні полотна, зосереджені інтерлюдії та прокачаний eskibeat, — описує альбом музичний редактор Кіран Йейтс. — Альбом вдарив, мов грім серед ясного неба і, озираючись назад, у багатьох сенсах його зухвалий, мобілізуючий заряд був справжнім антисоціальним кошмаром. Водночас нове покоління MC зайшло в індустрію дверима, які він вибив ногою».
Хто ще у першій двадцятці списку?
6. Ricardo Villalobos — Alcachofa
7. Daft Punk — Discovery
8. DJ Rashad — Double Cup
9. Various Artists — Mono No Aware
10. Los Thuthanaka — Los Thuthanaka
11. The Knife — Silent Shout
12. The Field — From Here We Go Sublime
13. Skee Mask — Compro
14. Grouper — Dragging A Dead Deer Up A Hill
15. Shackleton & Appleblim — Soundboy Punishments
16. Kanye West — Yeezus
17. Head High — Home. House. Hardcore.
18. Petre Inspirescu — Intr-o Seara Organica…
19. Tati Quebra Barraco & DJ Marlboro — Boladona
20. Various Artists — Shangaan Electro (New Wave Dance Music From South Africa)
Ознайомитися з повним списком можна за посиланням.
