Музичне видання Pitchfork випустило список 100 найкращих реп-альбомів усіх часів — «найважливіших і найвпливовіших альбомів цього типово американського виду мистецтва». У видання називають підбірку «історією жанру, який, з одного боку, рухається вперед завдяки розвитку технологій, а з іншого — змушений шукати обхідні шляхи, щоб долати фізичні, соціально-політичні та юридичні бар’єри»
До першої десятки увійшли переважно релізи представників старої школи хіп-хопу та «золотої доби», що охоплює кінець 1980-х та початок 1990-х років. У Pitchfork також додають, що, формуючи загальний список намагалися уникнути багаторазового повторення одних й тих самих артистів.
Очолив список альбом The Infamous дуету Mobb Deep. Другий студійний лонгплей реперів Havoc і Prodigy вийшов у 1995 році і, на відміну від дебютного, став проривним для їхньої кар’єри та класикою хіп-хопу в цілому, сформувавши звучання Східного узбережжя.
The Infamous розкриває притаманні тогочасному і не тільки хіп-хопу теми: виживання у бідних кварталах рідного міста — для Mobb Deep ним був Нью-Йорк — злочинність, насильство та кримінал на вулицях, а також особисті переживання, зради та складнощі.
Друге місце у списку — четвертий альбом 2Pac All Eyez on Me. Лонгплей 1996 року став першим тогочасним подвійним альбомом і новою віхою в кар’єрі Шакура, для якого реліз став першим на лейблі Death Row Records.
Альбом він написав після виходу з в’язниці Клінтон, де відбув вісім місяців за звинуваченням у сексуальному насильстві. Заставу за репера тоді вніс співзасновник лейблу Suge Knight в обмін на мінімум три альбоми, які репер випустить на Death Row Records.
«Щойно 2Pac вийшов на волю, він проводив дні й ночі у студії, записуючи ідеї на плівку доти, доки звукорежисер не засинав. Він кликав колег у свій творчий марафон і очікував, що вони одразу “вистрілять“ з першої спроби. За кілька тижнів із нього вилилося два диски матеріалу, — описують альбом у Pitchfork. — Наповнений різкими синтезаторними партіями та куплетами, що випробовували межі Pro Tools, треклист рухається у шаленому темпі, навіть у більш похмурих моментах відчувається енергія… Його відчуття власного “я“ було розвинутим, як ніколи: розслаблені “кайфові“ треки могли співіснувати поруч із їдкими дисами…».
На третьому місці списку редактори виділили альбом 400 Degreez репера Juvenile. Лонгплей 1998 року став переломним для південного репу, який наприкінці 1990-х років продовжував активно розвиватися. Для самого Juvenile 400 Degreez став першим комерційним успіхом — завдяки альбому про репера дізналися не лише на локальній сцені Нового Орлеану, а по всій території США, а лейблу Cash Money, який випустив лонгплей, подарував подальший великий контракт з Universal.
Ще однією особливістю релізу стало те, що Juvenile поєднував у треках досить важкі теми, що стосувалися бідності, складнощів життя у Новому Орлеані, спроб заробити гроші та отримати статус, з фанковим bounce-звучанням.
«Є хіп-хоп до 400 Degreez — і є хіп-хоп після 400 Degreez. Це був переломний момент для репу з Півдня. Альбом збирався так, ніби його робив фанковий гурт: Juvenile приносив свої параноїдальні, але водночас теплі, реалістичні й водночас уявні рими до продюсера Mannie Fresh, який поступово вибудовував довкола слів мінімалізм із домішкою bounce-звучання, — пишуть у Pitchfork. — Це музика, яка водночас весела й похмура, приземлена й відірвана від реальності — справді те, що могло народитися лише в Новому Орлеані у 1998-му».
Також у першій десятці списку:
4. Ghostface Killah — Supreme Clientele (2000)
5. Nas — Illmatic (1994)
6. Rich Gang — Tha Tour Pt. 1 (2014)
7. Lauryn Hill — The Miseducation of Lauryn Hill (1998)
8. Clipse — Hell Hath No Fury (2006)
9. Outkast — Aquemini (1998)
10. Madvillain — Madvillainy (2004)
Переглянути цей допис в Instagram
З 10 по 20 позиції до списку Pitchfork зокрема увійшли альбоми The Notorious B.I.G. Life After Death (1997), Кендріка Ламара good kid, m.A.A.d city, The Low End Theory гурту A Tribe Called Quest (1991) та It Takes a Nation of Millions to Hold Us Back гурту Public Enemy (1988), лонгплей MF DOOM Operation: Doomsday та Wu-Tang Clan Enter the Wu-Tang (36 Chambers).
Нову школу в першій двадцятці разом з Кендріком Ламаром представляє і Future з альбомом DS2, який свого часу вплинув на популяризацію трепу в хіп-хопі.
Ознайомитися зі списком повністю можна тут.
Про інші списки та рейтинги
Восени 2024 року Pitchfork опублікувало список з сотні найкращих пісень 2020-х років за версією видання. Рішення випустити список у середині десятиріччя у медіа пояснили тим, що протягом п’яти років в музичній індустрії «багато чого відбулося».
А в січні 2025 року видання Rolling Stone обрало 100 найкращих протестних, у яких автори висловлюються проти того, що їх хвилювало. До списку увійшли джазові композиції, створені до Другої світової війни, фолк з 1960-х, хаус з 1980-х, R&B з 2000-х, кубинський хіп-хоп та інші жанри.
