True Music Scene #5: Луцьк—Варшава, мігрантська сцена та спеціальний мікс від Shjva
Shjva — одна з продюсерок і диджейок, які все активніше заявляють про себе на українській сцені. Свій перший сет вона відіграла в рідному Луцьку — місті, яке, зокрема, вплинуло на формування її звучання. Майже вісім років тому поїхала вчитись до Польщі, де вела радіопрограму TRANSERFING, заснувала з друзями лейбл PENUMBRUM, а також стала однією з ключових фігур так званої мігрантської сцени. «Ця сцена досить самостійна й динамічна, і відчувається, що для нас це своєрідна ностальгія. Усі ми дивимось на українську сцену і розділяємо її цінності», — пояснює Shjva.
Для нового епізоду True Music Scene від DTF Magazine та Ballantine’s Shjva записала спеціальний мікс. А ми попросили її розповісти про Луцьк і тамтешню сцену, про формування мігрантської електронної спільноти в Польщі, її радіопрограму та лейбл.
Shjva про мікс:
«Це мої улюблені платівки плюс кілька локальних треків від моїх друзів, зокрема з нашого лейблу. Вийшла досить динамічна історія».
Shjva — одна з продюсерок і диджейок, які все активніше заявляють про себе на українській сцені. Свій перший сет вона відіграла в рідному Луцьку — місті, яке, зокрема, вплинуло на формування її звучання. Майже вісім років тому поїхала вчитись до Польщі, де вела радіопрограму TRANSERFING, заснувала з друзями лейбл PENUMBRUM, а також стала однією з ключових фігур так званої мігрантської сцени. «Ця сцена досить самостійна й динамічна, і відчувається, що для нас це своєрідна ностальгія. Усі ми дивимось на українську сцену і розділяємо її цінності», — пояснює Shjva.
Для нового епізоду True Music Scene від DTF Magazine та Ballantine’s Shjva записала спеціальний мікс. А ми попросили її розповісти про Луцьк і тамтешню сцену, про формування мігрантської електронної спільноти в Польщі, її радіопрограму та лейбл.
— Зазвичай ми просимо артистів описати сцену їхнього рідного міста трьома словами. Але змінимо традицію. Опиши трьома словами свою музику і свої сети.
— Насправді, мені дуже важко описувати свою творчість, зокрема треки, ніколи не вдавалось підібрати слова, бо я вже все, що могла, сказала своєю музикою.
— Як ти познайомилась з електронною музикою і що вплинуло на те, що ти нею взагалі зацікавилась і почала грати?
— Колись мій тато колекціонував трансові диски, і все дитинство я провела з плеєром у руках. В 11 років я встановила fl studio на комп, але це було так, цікавість. Потім у старшій школі деякі мої знайомі почали ходити на вечірки «Резерв» у Луцьку — мені теж було дуже цікаво, але я туди так і не потрапила. Уже 2017 року, після закінчення школи, я переїхала вчитись у Польщу і там вперше потрапила на псай-трансовий рейв у закинутій будівлі зі скейтпарком — це було дивовижно.
Водночас я постійно їздила в Україну, тому що сумувала, а в Луцьку в той час була легендарна й неповторна серія вечірок УКРИТТЯ. Вона проходила в різних цікавих локаціях і завжди з класними диджеями. Я вже тоді слухала різну електроніку, але саме на цих подіях почула щось таке, чого не було на поверхні, щось, що притягувало мене.
Паралельно розвивалося місце під назвою Lss557 у колишній швейній фабриці, яке я теж вважаю легендарним, бо там познайомилася з класними людьми, які злегка відхилили мені завісу цієї сцени і, побачивши що я цим цікавлюсь, допомогли. Ми обмінювались музикою, грали b2b, і так я вчилась.
— А згадаєш першу вечірку, на якій ти грала?
— У Луцьку був бар Yeahno, який водночас був клубом з одним денсфлором під назвою Darkroom (тому що там було темно). Він закрився кілька років тому. Десь після Нового року — 2019 вони запросили мене зіграти в барі, там стояли cdj тільки на дисках. Саме тоді я вперше виступала одна, позаписувала музику на cd і грала хаус, який мені подобався. Якщо ж говорити про нічну вечірку, то це теж було в Yeahno разом з Gael, Nastia Flur і локалсами Phobos i Andrii Doe.
— А що взагалі на тебе вплинуло і сформувало стиль, звучання?
— Досить багато факторів — вечірки УКРИТТЯ, Lss557, загальний вайб, а також транс, який я слухала в дитинстві, були треки, які ніби відлунюються з тих часів, музика, яку, здається, ти вже десь чув. Те, що я все життя проходила в навушниках з плеєром, і треки, які мені трапились на шляху, чіпляючись за вухо, — це напевно своєрідна ностальгія… Це все безумовно вплинуло.
— Ти родом з Луцька. Наскільки активною там було нічне життя (в сенсі електронна музика) до повномасштабної війни? Які вечірки чи формації ти б окремо виділила і що грало на тих івентах?
— До ковіду все було значно краще. Після нього й до початку повномасштабного вторгнення здавалось, що активність іде на спад. Колись було дуже багато колаборацій у різних локаціях, хлопці привозили диджеїв з різних міст, експериментували зі звуком, поєднували реп-концерти і фотовиставки з вечірками, робили багато опенейрів у різноманітних закутках міста і за ним. Тож загалом неслось. «Резерв», УКРИТТЯ, Lss557, rehab, Earth Groove — завжди з якимись гостями. Грали техно, хаус, мінімал, транс, брейкбіт — у Луцьку була дуже стильна сцена.
— Яких ключових артистів з Луцька ти б виділила і порадила обов’язково послухати?
— Volodymyr Gnatenko, Chugayster, Andrii Doe, Haz, Avecarnival, Faraday, Phobos.
— Що тобі відомо про теперішню сцену Луцька? Наскільки там активне життя в плані подій або ж цікавих імен, за якими ти спостерігаєш?
— Станом на тепер Lss557 функціонує як чайна, іноді там відбуваються благодійні події. Досить багато благодійних івентів робить громадська організація DCBL і їхній субпроєкт VYHOR — це хіп-хоп, брейк, драм-н-бейс, також є фестмаркет Metushnya. Звісно, порівнюючи з минулими роками, то все змінилось, менше стало якихось вечірок, багато хто переїхав в інші міста і робить щось там.
— Деякі медіа називають тебе однією з ключових фігур на польській сцені. Чому та коли ти почала жити в Польщі?
— Майже вісім років тому мої батьки сприяли тому, щоб я поїхала в Польщу на навчання. За цей час жила в трьох містах: Люблін, Познань, Варшава.
— Ти себе позиціонуєш як українська артистка? А наскільки важливим у твоїй біографії є Луцьк?
— Звісно, я позиціоную себе як українську артистку моє життя за кордоном не надто впливає на мою самоідентичність, тому що до війни я дуже часто приїжджала сюди, дуже надихалась нашими людьми, івентами й фестивалями, музикою та сценою, артистами та ставленням до цієї культури. І поки жодна країна не в змозі наблизитись до цих відчуттів. Луцьк відіграє досить важливу роль тому, що там я виросла і, можна сказати, просякла тамтешнім вайбом на вечірках, після них, між людьми та в музиці.
— Наскільки взагалі польська сцена активна та динамічна в порівнянні з українською?
— Тут важливо розуміти контекст і запит публіки. Можливо, для фанів швидкого техно, регетону та якогось експериментального дабстепу з репом тут усе класно. На мій суб’єктивний погляд, тут для мене мало що цікавого відбувається, хоча в останні три-чотири роки ситуація дещо змінилась.
У 2020 році, коли відбувались протести та затримання в Білорусі, звідти в Варшаву втікало дуже багато молоді, режисерів, диджеїв — насправді, майже весь творчий контингент, який існував там, переїхав у Польщу, шукаючи політичного притулку, адже багато хто з них перебуває в розшуку. З початком повномасштабного вторгнення збільшилась кількість молоді і з України, яка втікала від жахів війни, зокрема артисти, художники, музиканти.
Ці фактори сприяли тому, що тут, у Польщі, в певний момент зародилася сцена мігрантів, яка насправді є досить самостійною і динамічною, і відчувається, що це своєрідна ностальгія для нас. Усі ми дивимось на українську сцену і розділяємо її цінності (тому що вони нам близькі), намагаємось просувати нішеву музику, знайомити людей з раніше не відомими артистами та розвивати публіку.
Скажу, що з поляків є лиш одиниці, які відвідують наші заходи або беруть участь в них. Звісно, іноді, ду-уже рідко, ми об’єднуємось і намагаємось урізноманітнити лайнапи для тих і для тих, але насправді в нас дуже мало паралелей, і поки що не дуже виходить. Дуже різна публіка, різні диджеї та надто різні запити.
— У Польщі ти вела радіопрограму TRANSERFING. З чого воно почалось і яка була ідея?
— Так, це був кінець 2019 року, тоді лише зародилось перше польське ком’юніті-радіо Radio Kapital. Я пам’ятаю, що один мій знайомий скинув пост, що там був опенкол на годинний сет для радіо для людей з досвідом міграції. Я відгукнулась, хлопець, що робив це, згодом запросив мене в їхню студію пограти в етері, і ми здружились.
Ще трішки пізніше ми робили з друзями першу вечірку в Варшаві, тому що нам не було куди ходити і ми вирішили почати робити щось своє для своїх. Ми напросились на радіо пограти перед вечіркою і дати невеличку рекламу. Після цього до мене підійшли тодішні одні з засновників радіо і запропонували вести там свою програму.
Так з’явився TRANSERFING. Моя ідея полягала в тому, щоб запрошувати туди диджеїв з України та просто цікавих артистів, чия музика мені подобалась і кого хотілося просувати.
— А ще ти співзасновниця лейблу PENUMBRUM. Розкажи, як він виник і з ким ти його робиш?
— Ідея лейблу виникла не відразу. Я тоді переїхала в Познань і жила там, приблизно рік вела TRANSERFING, закінчила його і придумала нове радіошоу. Але мені хотілось, щоб воно було не тільки аудіо, а й відео.
Назва Penumbrum стосується частково відомої горор-гри і більшою мірою до явища напівтіні від слова «penumbra». У нас тоді була артстудія в Познані, де я і мої друзі зняли перший випуск Penumbrum. Це був аудіовізуальний подкаст на ютубі з даунтемпо, IDM, дабом та ембіент-техно з 90-х.
Потім я відразу повернулась у Варшаву, і там у мене вже з’явилась невелика команда у вигляді віджейки Діани (instagram.com/disync_) і художника Тимофія (instagram.com/stereometrix). Ми зняли загалом близько семи випусків, які супроводжувались мінівечірками закритого типу на обмежену кількість людей.
У певний момент ми перестали відчувати зв’язок з радіо і закінчили співпрацю, але продовжили робити Penumbrum для вузької публіки. Тоді я і Тимофій, який, власне, і займався дизайном і сценографією, почали писати разом музику та створили групу PLAN. Оскільки ми не знали, що робити з нашими треками, то вирішили завести бендкемп «Пенумбруму», випустити там альбом з усім, що ми зробили, провести закриту вечірку з цієї нагоди і записати її.
— А в чому його концепція, філософія? Яка музика та артисти вас цікавлять насамперед?
— Можна сказати, що на початку це були дуже магічні електронно-психоделічні концерти, просто інша музика в незвичному форматі. Хотілось звернути увагу на те, що приховано в якихось напівтінях, звідси й відсил до явища penumbra. Ми теж були в напівтіні, збирались на квартирах, ставили камери та грали те, що ніхто не грав, але те, що дуже резонувало з нами. Люди сиділи, слухали та дивились на те, як грають між собою звуки та зображення, усе змішувалось в одну якусь масу, і ти ставав її частиною.
З приводу артистів, ми насправді нікого не шукали, бо люди й музика самі нас знаходили. Але нам завжди була важлива глибина.
— Яка роль тобі подобається найбільше, тобто що подобається робити найбільше — грати, писати музику, керувати лейблом чи робити івенти?
— Ну, це все ж поєднано, саме собою відбувається і періодами. Тепер, можливо, хочеться писати більше музики і сфокусуватись на лейблі.
— Куди ти взагалі рухаєшся як артистка? Яка твоя ціль і плани?
— Важко будувати якісь плани, а в навколишньому світі це майже неможливо. Тому поки робитиму те, що можу. Хотіла б повернутись в Україну.
— Виділи кілька знакових для тебе вечірок, на яких ти грала? Чим вони особливі?
— З останніх це точно К41 на бекʼярді з Кравакрабом, Лісовським і Дискевичем. Неймовірні відчуття, якась така енергія від людей, не віриться в те, що бачиш. The Mudd Show (TMS) в АБО також досить важлива для мене вечірка — я дуже глибоко поважаю це місце і людей, які ним займаються, а TMS — насправді єдина платформа, яка мені подобається в плані таких відеоподкастів, яких у мене ще не було, тому зірки зійшлися!
— А де б ти хотіла виступити? І чи є місце, резиденткою якого ти б хотіла бути?
— Хотілось би пограти в Японії або десь на фестивалі на природі, конкретних місць немає. З резиденством усе складно. Якщо це означає, що я повинна буду там грати кожен місяць, то я б не хотіла так, бо це втомлює. А якщо робити якісь івенти час від часу, то можна подумати, бо це цікавіше
СПЕЦІАЛЬНИЙ ПРОЄКТ
