True Music Scene #6: Ігор Ялівець розкриває звучання Дніпра
Ігор Ялівець — одна з важливих фігур для дніпровської електронної сцени. Він розпочав займатись музикою понад 20 років тому, виступає лише з лайвами, імпровізуючи на модульних синтезаторах, створює музичні інструменти, а також заснував два гурти — Gamardah Fungus і Submatukana. Наприкінці минулого року на американському лейблі Whited Sepulchre Records вийшов другий альбом Ялівця — Etudes, і, що важливо, він повністю написаний за допомогою всього одного модульного синтезатора.
Тож у шостому епізоді True Music Scene від DTF Magazine та Ballantine’s, присвяченому Дніпру, ми поговорили з Ігорем про його любов до синтезаторів, імпровізацію під час виступів, створення акустичного шумового генератора та сцену Дніпра. А Ігор у продовження нашої роботи записав мікс з музики лише дніпровських музикантів.
Igor Yalivec про мікс:
Мені дуже сподобалася ідея Ярослава Качмарського у третьому епізоді True Music Scene — зібрати мікс саме з робіт музикантів зі свого міста Тернополя. Вважаю, що це найправильніший підхід до вашого проєкту, тому я теж вирішив зробити мікс лише з треків дніпровських музикантів, які тепер живуть і працюють у місті, активно пишуть музику, а дехто, як Кирило Potras23 захищає Україну.
Я не дотримувався жанрів і класичного розуміння міксу, адже я зовсім не диджей. У даному випадку я намагався бути компілятором і показати теперішній дніпровський електронний саунд у всій його різноманітності і строкатості. В цьому міксі техно межує з брейкбітом, драм-н-бейс з ембієнтом, а тріп-хоп з індастріалом. Майже всі треки свіжі і створені в період війни в Україні. Тож цей мікс можна вважати відлунням війни від дніпровських музикантів.
Треклист
01. Igor Yalivec — Mirages
02. Subforms — She sleeps
03. Soundots — I’m Sorry (feat. Grisly Faye)
04. toucan pelican — malfunction
05. Submatukana — Genesis
06. Potras23 — Kotyku
07. Roman Slavka — 183614
08. Max Andruh — Memory Tree (feat. Vasyl Starshynov)
09. WLKS — Now we have pain
10. Ship Her Son — Vdykh
11. Postfactum — Капітан
12. Ksztalt — Sguareforms
13. Andrew Deme — Silenter’s frog
14. Kurs Valut — Manifest
15. iiteration — Esoteric Exploration
16. Parking Spot — Mellt
17. Yuriy Bulichev — Insulation (feat. Mavka)
18. Gamardah Fungus — Vega
Ігор Ялівець — одна з важливих фігур для дніпровської електронної сцени. Він розпочав займатись музикою понад 20 років тому, виступає лише з лайвами, імпровізуючи на модульних синтезаторах, створює музичні інструменти, а також заснував два гурти — Gamardah Fungus і Submatukana. Наприкінці минулого року на американському лейблі Whited Sepulchre Records вийшов другий альбом Ялівця — Etudes, і, що важливо, він повністю написаний за допомогою всього одного модульного синтезатора.
Тож у шостому епізоді True Music Scene від DTF Magazine та Ballantine’s, присвяченому Дніпру, ми поговорили з Ігорем про його любов до синтезаторів, імпровізацію під час виступів, створення акустичного шумового генератора та сцену Дніпра. А Ігор у продовження нашої роботи записав мікс з музики лише дніпровських музикантів.
— Ти вже понад 20 років в електронній музиці. Чим вона тебе цікавить і коли стала більше, ніж хобі?
— Я не дуже люблю термін «електронна музика», бо загалом тепер майже вся музика електронна. Навіть у фольку і кантрі використовують електрогітари й різні електронні струнні. Та й ми в Gamardah Fungus (гурт, що його заснував Ігор. — Прим. DTF Magazine) застосовуємо багато інструментів скоріше акустичних, ніж електронних. Тому мені цікава будь-яка музика, в якій можна знайти щось нове, відкрити нові підходи і експериментувати зі звуком.
Якщо вдаватись до жанрів, то за свій творчий шлях я працював з широкою палітрою: від драм-н-бейсу і брейккору до тріп-хопу, думу і дроуну. Тепер більше цікавить ембієнт, м’юзік-конкрит і філд-рекординг. Тобто я завжди у творчих пошуках.
Щодо хобі, то доки в мене є моя стандартна постійна робота, доти музика залишатиметься все ж таки хобі. Навіть сьогодні, коли вона приносить непоганий дохід.
— А як ти взагалі познайомився з електронною музикою? Де і коли це сталося?
— Якщо умовно взяти термін «електронна» музика як позначення того, чим я займаюсь, то нею я почав цікавитися ще в старших класах школи. Тоді це був здебільшого спід-геридж і тріп-хоп, які можна було почути у двох-трьох програмах на місцевих радіостанціях, а пізніше і в нічних клубах Дніпра, як-от Plotina, Panorama і Confetti. Згодом завдяки інтернету і якимось друзям я дізнався про ембієнт. Це вже було на першому курсі університету в 2000 році.
— Можеш одразу згадати якою тоді була тогочасна сцена Дніпра? Що їй було характерно?
— Як я вже зазначив, перші клуби, в яких відбувалося моє знайомство з електронною музикою і з друзями зі спільними інтересами, була Plotina, Panorama і Confetti. Тоді ще ніхто не грав таку музику наживо, а першими диджеями, кого я пам’ятаю, були Max Rider, DJ Sample, Вовка Смірнов і DJ Anton, які ще брали участь у популярному тоді гурті «Шао?Бао!». До речі, в першому альбомі цього гурту, який вийшов ще на аудіокасетах, можна було почути реальний спід-геридж-драм-н-бейс. Тож, можливо, це був перший гурт у Дніпрі, який писав таку музику. Все це відбувалося ще до 2000-х.
Приблизно в цей же час DJ Тапольський почав свою першу радіопрограму «In-Станція», в який він також грав модний тоді спід-геридж і диско-гаус. А драм-н-бейс, техно і експериментальна сцена з’явилася трохи пізніше, з появою таких промогруп, як Template, Bios та ін. Наскільки я пам’ятаю, приблизно тоді ж з’являються в Дніпрі й перші «електронні» музиканти: Sender, Donatos, Purple Unit, Valta & Minikin, Nikolaenko, TMC, Alex Vorodeevi і ще багато хто, кого я зараз швидко вже не згадаю. А у 2005-му з’явився і мій перший гурт Submatukana.
— Ти віддаєш перевагу лайвам. Чому ти пішов саме цим шляхом, а не подався у той-таки диджеїнг?
— Мені ніколи не було цікаво грати чужу музику. Тобто вдома для друзів це ок, але не для великої кількості людей на вечірках. Плюс до цього в якийсь момент я відчув, що мені хочеться створювати власну музику і виступати наживо.
На той час в Україні мені не було відомо про жодний гурт, який би грав драм-н-бейс і брейккор повністю наживо, навіть без ноутбуків. Тому дуже хотілося створити щось унікальне, і ми власне створили Submatukana.
Крім усього вищесказаного, я дуже люблю виступати наживо. Це сильний обмін енергетикою, який потрібен мені для натхнення, для того, щоб створювати щось нове.
— Що сформувало тебе як музиканта?
— Я відповім просто на це питання — моє життя.
— Як ви ти схарактеризував філософію своєї музики?
— На сьогодні моєю головною філософією є пошуки нових форм самовираження шляхом експериментів зі звуком. Додавання чогось нового на базі вже наявних шляхів, методів і жанрів. Як, наприклад, мій перший сольний альбом Still Life, в якому я намагався переосмислити ідеї мебльованої музики і мінімалізму Еріка Саті на сучасний лад і створити ідейно споріднену, але конструктивно і технічно нову роботу за допомогою сучасних модульних синтезаторів.
— А любов до модульних синтезаторів з’явилась одразу чи ти пройшов певний шлях до цього?
— Шлях до модульних синтезаторів був досить довгим. Я перепробував дуже багато різноманітних синтезаторів, семплерів і навіть гітар. Але трохи менше ніж 10 років тому зацікавився єврорековими модульними синтезаторами. На той час мені здалося, що вони можуть замінити мені всі інструменти, з якими я працював до того і відкрити багато нових можливостей, завдяки своїй гнучкості і широті функціонування модулів. Власне, так і сталося, коли я почав збирати свій перший модуляр і поступово продав всі інші інструменти через те, що вони мені стали непотрібні й незручні. Натомість я відкрив для себе новий світ, у якому мені цікаво працювати й тепер.
— Розкажи докладніше про музичні інструменти. Коли ти зробив перший? І яким пишаєшся найбільше?
— На жаль, я зробив не так багато музичних інструментів, як хотілося б. Для цього треба дуже багато часу, якого мені катастрофічно бракує через чисельні проєкти і буденне життя. Особливо тепер, під час війни.
Моїм першим саморобним пристроєм був препарований радіоприймач, який я перепаяв так, щоб за його допомогою можна було семплювати і «заглючювати» певні радіостанції. Було додано тумблери, енкодери і ручки, і таким чином наживо можна було отримувати і контролювати глітчеві звуки, що ми активно й робили на концертах гурту Submatukana.
Але найдовшою за часом створення і найулюбленішою моєю роботою я вважаю акустичний шумовий генератор Інтонаруморі, який я побудував з обривків схем і за відеоприкладами однойменної серії інструментів відомого теоретика футуризму, художника й композитора Луїджі Руссоло, а також під впливом робіт сучасного французького аудіохудожника Ніколя Берньє. Я трохи удосконалив цей пристрій, і ми кілька разів використовували його під час виступів Gamardah Fungus у найкращих традиціях Einstürzende Neubauten, як, наприклад, на фестивалі Next Sound 2017.
— Якщо говорити про лайви на модульних синтезаторах. Який тепер період у цієї музики в Україні? І коли її золоті часи — вони вже були, вони тепер чи ми лише наближаємось до них?
— До повномасштабної війни в країні сцена модульних синтезаторів у нас розвивалася дуже активно і швидко. З’явилося чимало цікавих артистів по всій Україні, а у фейсбуці навіть є спільнота українських модулярників. Я думаю, якби не війна, то золоті часи модулярної музики були б саме тепер. Але, враховуючи сьогодення, хочеться сподіватися, що все це ще буде після нашої перемоги. Бо теперішня сцена в підвішеному стані, як, власне і багато культурних ланок у нашій країні через війну.
— У цій серії публікацій ми також говоримо з артистами про сцену їхніх міст. Як би ти схарактеризував дніпровську сцену сьогодні? Що їй властиво?
— Я думаю, що сьогодні дніпровській «електронній» сцені як ніколи властива згуртованість. Я не пам’ятаю за всі роки, щоб люди, які власне є складовими частинами цієї сцени, були настільки дружні й об’єднані як музичними ідеями, так і поглядами на соціокультурне життя міста і країни загалом. Завдяки певним музично культурним осередкам, які існують тепер у Дніпрі, на кшталт лейблу Dnipropop, центру сучасної культури DCCC, BIOS promo, Ardor! та ін., сцена продовжує існувати навіть під час війни. Музиканти створюють нову музику, випускають альбоми, збирають донати для таких же своїх друзів-музикантів, поетів, організаторів, хто сьогодні захищає країну на фронті.
— Назви кілька імен і проєктів, без яких важко уявити дніпровську сцену?
— Якщо мова про електронну сцену, то я б назвав лейбл Dnipropop з усіма його артистами. Ну, і, мабуть, все ж таки мій гурт Gamardah Fungus, хоч би як нескромно це звучало.
— І яке загалом звучання характерне для Дніпра? Чи немає якогось одного переважного жанру?
— Мені здається, що сьогодні переважного жанру немає. Однаково актуальні і «живі» сьогодні в Дніпрі і техно, і драм-н-бейс, і ембієнт, і синтвейв-дніпропоп.
— Що тебе тримає у Дніпрі?
— Непросте для мене запитання, на яке я спочатку планував написати довгу філософську відповідь. Особливо враховуючи те, що тепер я живу за містом. Але подумав і вирішив скоротити все до простої, але чесної тези — мені тут подобається, і я люблю це місто.
— Згадаєш, де був твій найкращий виступ? І де б ти ще хотів виступити?
— У мене було дуже багато виступів, тому складно виокремити лише один найкращий. Але з тих, що дуже запам’яталися і сподобалися, це виступ в Одеській кірсі — лютеранському храмі, виступ Gamardah Fungus у Дніпровському акваріумі серед риб і виступ на фестивалі Next Sound з Інтонаруморі.
Виступити хотілося б у багатьох містах Європи, в яких у нас з Gamardah Fungus був уже запланований тур на 2022 рік, але очевидно, що через війну цей тур став неможливим. Тож сподіваюся, що він таки колись відбудеться.
СПЕЦІАЛЬНИЙ ПРОЄКТ
