True Music Scene #7: На 100% одеський мікс від Polje
Одеський музикант і продюсер Polje переймає естафету нашого проєкту, представляючи мікс, скомпонований лише з музики артистів свого рідного міста. Віктор Константінов (справжнє ім’я артиста), один з активних учасників одеської сцени, восени 2022 року запустив лейбл Liky Pid Nohamy («Ліки під ногами»), де видає артистів з різних міст України. У новому епізоді True Music Scene від DTF Magazine та Ballantine’s говоримо з Polje про його формування, Одесу та презентуємо його мікс.
Polje про мікс:
«Мікс записався доволі швидко й легко, бо за останні 15 років гарної музики тут наробили багато. Якісь із треків мені відкрили тільки цього літа, наприклад „Tonight I Feel Like Whore“ гурту Fleischesmarkt, за що дякую Ганні Брижатій. Інший трек того ж колективу — бомбу під назвою „Back to Ibiza“ — я дуже давно хотів додати в якийсь диджей-сет. Цей мікс не висвітлює всю сцену в усьому її різноманітті, звичайно, але загальну картину, сподіваюся, надає».
Треклист
1. Bryozone — Eye of Delirious
2. P. M. — Parkovoe
3. Herbalaxes — 宇宙の秘密
4. Sasha meets Vova — South Sick Sound (ft lala.plan)
5. Kirk Blunder — Old Club
6. Konstantin Karpin — Squeaky
7. Bryozone — Drizzle
8. Fleischesmarkt — tonight i feel like whore
9. Fleischesmarkt — Back to Ibiza
10. INDIRECY II — Spies’ Rock (Ozone)
11. Black Sea Dub Creators — Seagull Dub
12. Potreba — Snowflake
13. undo despot — bad place to die
14. Knappy Kaisernappy — B2
15. Emil Asadow — Anamnesis: Robot
16. Polje — Hadzhybej
Одеський музикант і продюсер Polje переймає естафету нашого проєкту, представляючи мікс, скомпонований лише з музики артистів свого рідного міста. Віктор Константінов (справжнє ім’я артиста), один з активних учасників одеської сцени, восени 2022 року запустив лейбл Liky Pid Nohamy («Ліки під ногами»), де видає артистів з різних міст України. У новому епізоді True Music Scene від DTF Magazine та Ballantine’s говоримо з Polje про його формування, Одесу та презентуємо його мікс.
— Коли ти зрозумів, що музика — це твоє і ти хочеш її писати, грати і виступати?
— Моя психіка так працює, що коли я, наприклад, дивлюся фільм, читаю книжку або граю в комп’ютерну гру, яка мені подобається, то виникає бажання зробити щось подібне. Це стосується також і музики. Ще в підлітковому віці обставини й оточення склалися так, що я займаюся саме нею. Якогось конкретного моменту «усвідомлення» не було, я просто це роблю, бо воно само виходить з мене час від часу.
— А що і хто сформували тебе як музиканта?
— Сім’я, особливо старший брат, колеги-музиканти, художники, масив усієї музики, що я слухав і слухаю, загалом — різні види мистецтва.
— Чи відчуваєш ти вплив міста, його контексту на те, якою виходить твоя музика?
— Звичайно, одеський контекст важливий для мене, і, авжеж, я маю кілька пісень про місто: «Одеський Вечір», Eco Renaissance та Moldovanka. Вони є найкращою відповіддю на це питання.
— Якщо ми правильно розуміємо, ти певний час жив у Києві, але згодом знову повернувся в Одесу. Чому?
— Я переїхав до Києва наприкінці 2018-го з надіями на розвиток кар’єри музиканта. Це в принципі відбулось, але не так, як я собі уявляв, через пандемію коронавірусу, що обнулила більшість плюсів життя в мегаполісі.
На той час в Одесі якраз відбувався розквіт мистецької спільноти на Судноремонтному заводі № 2 і культурно-мистецько-музейно-галерейного життя загалом, тому навесні 2021-го я вирішив повернутися, про що не шкодую. Я полюбив Київ, але мені більше до вподоби навідуватися туди час від часу, ніж жити там постійно.
— Згадаєш свою першу вечірку, в ідеалі з електронною музикою, на якій ти побував?
— Це була вечірка від лейблу «Система» навесні 2015 року в Музеї коньячної справи на вулиці Мельницькій, куди привела мене моя колишня дівчина. Я вже й забув лайнап, але пам’ятаю, що витанцьовував до самого ранку. Було супер. Музику слабо пам’ятаю: то було не тупе техно (на «Системі» його ніколи не було), а якесь більше дабове і прилоуфаєне, проте дуже рухливе. Вплинуло так, що івенти від «Системи» я надалі намагався не пропускати, проте, здається, жодного разу на них не грав.
— А тепер згадай свій перший виступ як диджея.
— Свій перший диджей-сет я зіграв у 2016 році на вечірці «Родничок» від формації Vse Pravilno, з якої пізніше народиться ODS. Вона відбувалась у санаторії «Куяльник» (не на самому лимані). Я написав Славіку Бреусу, який був одним зі співорганізаторів, із пропозицією подиджеїти, але він мене ввічливо відморозив. Проте за кілька днів до івенту він уже сам мені написав, запропонувавши подиджеїти першу годину, поки люди будуть збиратися. Свій перший лайв я зіграв у клубі PORT на вулиці Приморській у 2017 році на події від тих самих організаторів.
— Який свій виступ вважаєш найкращим?
— Напевно, таких було два. Перший — лайв був на вечірці/фестивалі ODS-2018 на Куяльнику (це вже лиман, а не санаторій) — я тоді виступав зі своїм сайд-проєктом Luxe Prestige о шостій ранку. Моя музика добре влучила в настрій, і зіграв я непогано. Після нього я ще кілька днів ходив з дуже приємним відчуттям причетності до дуже крутого ком’юніті, бо вся подія загалом пройшла чудово, в моєму інстаграмі досі висять з неї гайлайтси.
А другий — теж лайв на вечірці ODS на заводі шампанських вин у грудні 2021 року. Я підготував доволі рухливу програму, напросився в прайм-тайм і не підвів — після виступу публіка, серед якої була купа друзів і просто знайомих, кричала від задоволення. Тоді в мене були думки на зразок: «Нарешті в місті є велика кількість класних людей, яким цікаві експериментальні музика й мистецтво, і вони навіть готові платити за них гроші, і нарешті це не поодинока ініціатива, а щось, що має інституціональну підтримку» (у приміщення заводу мав переїхати Музей сучасного мистецтва Одеси), але не так сталося, як гадалося. Обидва івенти загалом були топові — всі на них дуже класно виступили.
— У вересні 2022 року ти запустив лейбл Liky Pid Nohamy («Ліки під ногами»). Що тебе до цього підштовхнуло? Ще й у такі часи?
— У мене давно з’явилося бажання зробити платформу, на якій я і мої друзі-музиканти могли б швидко й легко випускати свою музику, без зайвих заморочень і годування жданиками, тобто коли тобі постійно кажуть, що треба ще трошки почекати: поки дизайн доробиться, поки касети надрукуються, поки стримінги оновляться, поки сайт допрацюється.
Підштовхнула робота над записом пісень для «Вічного Ґанджу», проєкту мого друга Володимира Чигринця, якому я допоміг як продюсер. Власне, я подумав: «Коли як не тепер?», бо вторгнення РФ додало всім нам трохи фаталізму. Я зробив рисерч, оформив потрібні підписки, налаштував профілі на платформах, зібрав компіляцію для першого релізу і запустив це все.
— Яка ідея і концепція лейблу? Як ти розумієш, що це той артист і та музика, яку ти хочеш видати?
— Концепція написана на сайті лейблу, але її надто довго цитувати, тому long-story-short — лейбл мультижанровий і відкритий до експериментів. Головний критерій відбору — музика повинна бути цікавою на мій суб’єктивний смак, який є доволі гнучким. А артисти шукаються по-різному: дехто пише на пошту; комусь я пишу сам; друзям теж пропоную особисто; іноді хтось бере мене за руку і веде на концерт показати прикольного артиста, якому я теж потім пропоную реліз.
— Якщо говорити про Одесу, виділи три ключових імені та три проєкти за будь-який період, які, на твою думку, найкраще репрезентують незалежну та електронну сцену Одеси і про них мають знати якомога більше людей?
— Якщо перелічувати, то треба називати якомога більше людей і проєктів. Я не хочу окремо когось виділяти і позбавляти читачів можливості провести власне розслідування, тому відсилаю тих, хто зацікавився, до треклисту міксу.
— Який період в історії одеської електронної сцени ти можеш назвати найнасиченішим і найактивнішим?
— Важко відповісти, бо я був ледве дотичний до раннього періоду (кінець нульових — перша половина десятих), і з кінця 2018-го по літо 2021 року прожив у Києві. Точно не той, що тепер.
— Наскільки критична ситуація з відтоком артистів з міста і чи бачиш у цьому загрозу для сцени? І чи з’являються нові артисти, наскільки активно?
— Так, багато хто зі знакових артистів і організаторів поїхав, але не всі, і дехто повертається за можливості. Заклади є, події є, і люди теж є. Тут усе завжди трималося і тримається на особистій ініціативі й ентузіазмі. Нові імена, напевно, є, але назвати не беруся, бо вони, можливо, вже переїхали в Київ.
— Багато тих, приїжджаючи в Одесу, каже, що місто стало іншим. Тихішим, не таким гамірним. Це справді так чи це просто те, що бачать туристи? Як би ти описав теперішню Одесу і її атмосферу?
— Місто дійсно стало тихішим, особливо це відчувалось у 2022 році. Тепер туристичний сезон повернувся, і улюблений балаган теж потрохи повертається. Атмосфера типова для тилового міста: «на паузі», іноді хтось натискає «play».
— Ця атмосфера впливає на те, якою виходить твоя музика?
— Не знаю, важко сказати.
— Чому ти досі залишаєшся в Одесі? І чи були думки знову переїхати?
— Я люблю це місто: тут дуже красиво, тут є море, є забавні люди, є сім’я і багато друзів. Одеський лор можна нескінченно досліджувати. Можливо, я б і хотів ще десь пожити, але поки що мені тут подобається, і багато що тут тримає.
СПЕЦІАЛЬНИЙ ПРОЄКТ
