26 травня і 10 червня у Київській опері відбудеться прем’єра балету «ЕскапістіКо» від танцювально-театрального об’єднання Insha Dance Company. У постановці хореографа та режисера Іллі Мірошніченка танцівники самі генерують музику, взаємодіючи з металевою напівсферою, підключеною до модульного синтезатора. Інструмент обробляє сигнал, отриманий від напівсфери після дотику до неї тіла танцівника, перетворюючи його на ноту, а рух танцівника визначає, як довго ця нота звучатиме.
На прохання DTF Magazine Ілля Мірошніченко розповів про ідею «ЕскапістіКо», роботу над виставою та чому костюми для неї створив штучний інтелект
Про ідею вистави
Історія «ЕскапістіКо» почалась у 2018 році, коли я ставив свою першу танцювальну моновиставу. Цю роботу двічі показали у репертуарі театру «Київ Модерн-Балет» і вона відійшла до скрині «колись потім». Проте мені тоді інтуїтивно вдалось побудувати доволі непогану сюжетну лінію персонажу, який тікає в якусь неокреслену кімнату. Лише згодом я дізнався, що подібний процес в психології називається ескапізмом.
Тож сама ідея наративу втечі до своєї більш комфортної хоч і тісної «бульбашки» жила зі мною доволі довго, чекаючи можливості на перевтілення з новими засобами й в новому вигляді. А влітку 2024 року я почав працювати над ідеєю нової танцювальної вистави, у якій міг би повернутися не лише до теми ескапізму, а й до хореоакустичного методу, що дозволяє створювати музику танцем.
З технічних аспектів методу генерації музики та ідеї майбутньої вистави — «занурення у свою бульбашку» — зʼявився образ металевої напівсфери та концепція розщеплення особистості на декілька альтернативних. А ще, щоб пояснити глядачам без тексту принцип створення музики танцем на сцені, мені просто необхідний був центральний обʼєкт, взаємодія з яким і навколо якого буде сама себе пояснювати.
Назва також сформувалась майже одразу: герой вистави — Ескапіст, а його альтернативні особистості — КОмпанія з якою йому доводиться існувати у своєму ментальному укритті.
Звичайно, я не стверджуватиму, що вистава, цілком і повністю, — моє авторство. Я консультувався з неймовірними саунд-артистами/модулярниками Олегом Шпудейко (Heinali) та Станіславом Бобрицьким (Brainhack Musicbox). Разом ми вирішили, що ідею реалізувати можливо, хоча і нелегко.
У «ЕскапістіКо» ми використовуємо матеріал, напрацьований з Heinali ще під час роботи над нашим спільним проєктом «Стіна» у 2021 році, проте я як постановник проходжу через регулярні практичні консультаційні приватні уроки зі Станіславом Бобрицьким — він наразі виконує роль мого безпосереднього вчителя з модульного синтезу.
А Олег Шпудейко є для мене і для цього проєкту наставником та ідейним консультантом. Heinali також дотичний до «ЕскапістіКо» — він допомагав підбирати модулі та комунікації з MachineRoom (музична студія та шоурум, що не лише займається дистрибуцією модулів до синтезаторів та виготовляє свої модулі з українських компонентів). Тож проєкт має підтримку професійної спільноти електронної музики й без них це було б неможливо.
Переглянути цей допис в Instagram
Про костюми
Ідея залучити до створення костюмів ШІ стала вимушеною мірою. Оскільки проєкт фінансувала грантова програма Ґете-Інституту, ми мали обмежений бюджет, значна частина якого пішла на закупівлю та збір системи модульного синтезатора і виготовлення декорації.
Ми не мали можливості повноцінно залучити художника з костюмів, а просити дружніх дизайнерів безоплатно створити ескізи, мені не дозволила совість і повага до ремесла.
Переглянути цей допис в Instagram
Також однією з причин звернення до ШІ стало моє бажання використати яскраву палітру кольорів — я просто навіть не міг уявити як воно виглядатиме, а навичок чи хисту до малювання не маю. Можу поставити танцювальну виставу, знаю сценічне світло, вмію власноруч робити декорації, в процесі навчання модульному синтезу, а ось з дизайном костюмів завжди було складно. Тому звернувся до Midjourney більше з метою задовольнити власний інтерес і подивитися який вигляд можуть мати костюми з моїх ідей.
Роботу розпочав з деталізованого опису для ChatGPT (бо вирішив що він точно вміє складати описи для іншого софту на ШІ) кожного образу та персонажів, чат допоміг структуровано і дуже чітко сформулювати запит для Midjourney.
Мій перший запит до ChatGPT, з якого починалося складання промту для Midjourneу, мав такий вигляд:
An oversized theatrical costume for contemporary dance. The outfit includes a loose-fitting zip-up jacket and baggy pants, completely covered in large, abstract graffiti-style spray paint. The patterns are bold, colorful, and rough, as if street artists painted directly onto the costume while the wearer stood still against a wall. The design has a spontaneous and raw aesthetic, with no logos or emblems visible. The fabric is matte, and the overall look is urban and expressive.
Театральний костюм великого розміру для сучасного танцю. Одяг включає вільну куртку на блискавці та мішкуваті штани, повністю вкриті малюнком в стилі абстрактних графіті. Візерунки сміливі, барвисті та грубі, ніби вуличні художники малюють просто на костюмі, а власник нерухомо стоїть біля стіни. Дизайн має спонтанну та необроблену естетику, без видимих логотипів чи емблем. Тканина матова, а загальний вигляд урбаністичний і виразний.
Вже за 15-20 хвилин, після декількох етапів правок, я отримав ось такий промт, з яким і пішов вперше в житті генерувати зображення в інтернеті:
A detailed sketch of an oversized theatrical costume for contemporary dance, inspired by 1980s sportswear. The outfit features a loose-fitting zip-up jacket (strictly without a hood) and baggy pants, maintaining a retro aesthetic. The entire costume is covered in large, abstract graffiti-style spray paint patterns.
The designs are bold, colorful, and rough, giving the impression that street artists painted directly onto the costume while the wearer stood against a wall. The fabric has a matte finish, with no logos or emblems, emphasizing its raw and urban vibe. The dancer is barefoot, enhancing the fluidity and connection of movement with the stage. The character represents someone escaping the harsh realities of the external world by retreating into their subconscious, embodying the essence of escapism.
The oversized design symbolizes a cocoon of safety, while the chaotic graffiti reflects the turmoil and creativity of their inner world. The sketch is artistic, hand-drawn in a realistic style, with visible pencil lines and shading to highlight the absence of a hood and enhance the texture and design details.
Детальний ескіз великого театрального костюма для сучасного танцю, натхненний спортивним одягом 1980-х років. Наряд складається з куртки вільного крою на блискавці (без капюшона) і широких штанів у ретро-естетиці. Весь костюм покритий великими абстрактними візерунками в стилі графіті.
Дизайни сміливі, барвисті та грубі, створюють враження ніби вуличні художники малювали просто на костюмі, а людина в костюмі стояла біля стіни. Тканина має матове покриття, без логотипів чи емблем, що підкреслює її грубий та урбаністичний стиль. Танцівник босоніж, що підсилює плавність і зв’язок руху зі сценою. Персонаж представляє людину, яка тікає від суворих реалій зовнішнього світу, ховаючись у своїй підсвідомості, втілюючи суть ескапізму.
Оверсайз-дизайн символізує кокон безпеки, а хаотичні графіті відображають сум’яття та креативність їхнього внутрішнього світу. Ескіз художній, намальований вручну в реалістичному стилі, з видимими лініями та штрихуванням ніби зроблені олівцем, щоб підкреслити відсутність капюшона та підкреслити текстуру та деталі дизайну.
Робота з генерування зображення не видалась мені надто складною, і була дуже подібною до створення ескізів з художником. Спочатку це здалося мені цікавим, адже я отримував буквально за хвилину ескіз, який навіть не міг собі до кінця уявити, і одразу мав змогу подивитися на сумісність всіх образів, що мало б допомогти у постановці.
Але саме це усвідомлення мене найбільше настрашило. Адже в найближчому майбутньому жоден алгоритм не замінить танцівника на сцені, а от хореографа — цілком. Мені навіть дещо соромно перед дизайнерами сценічних костюмів, що я так легковажно вирішив скористатися ШІ.
Перспектива заміни інтелектуальної роботи алгоритмами, на жаль, невідворотна, і тому виникає питання добросовісності використання ШІ. З одного боку, це величезне полегшення роботи і швидші результати, з іншого — наше ремесло зазнаватиме збитків від цього. Тому я не закликаю поголовно всіх створювати костюми чи будь-що інше з ШІ, лише у критичних ситуаціях чи у виключних випадках, коли є ідея, розуміння і потрібен швидкий візуал.
Проте, як постановник я мушу публічно заявляти, що костюми створені за ескізами ШІ, такі правила.
Як створювали сферу
Ідея вистави початково полягала у тому, щоб органічно інтегрувати хореоакустичний метод у танцювальний театр і показати глядачам щось нове і, здається, цікаве. Тому мені потрібна була допомога як мінімум у пошуку підрядників, які могли б зробити інженерний проєкт сфери, зібрати та замовити модульний синтезатор, допомогти з рішеннями для передачі сигналу від сфери до синтезатора і т. д.
За допомогою з декорацією ми звернулися до кандидата технічних наук, доцента кафедри зварювального виробництва КПІ ім. Сікорського Мінакова Сергія Миколайовича. Він підготував креслення і знайшов підприємство, що могло б виготовити напівсферу.
Цей кейс для мене чудовий приклад того як креативний сектор може співпрацювати з науковою спільнотою та промисловістю. Якби не пан Сергій, то ми б і не мали у підрядниках «Промгідросилу» (підприємство, що займається виготовленням величезних цистерн). Інші підприємства після озвучування розмірів сфери і самої задачі просто «крутили пальцями біля скроні» і казали, що це неможливо.
Окрема історія повʼязана з тим, що премʼєра вистави мала відбутися ще 6 січня 2025 року та, на жаль, через обстріли енергетичної інфраструктури у листопаді-грудні 2024 року, промисловість відключали від постачання електроенергії і виробництво декорації зупинилося. Саме тому ми презентуватимемо виставу лише зараз.
Переглянути цей допис в Instagram
Покази відбудуться 26 травня і 10 червня у Київській опері у межах вечора одноактних вистав «1984. ІНША. Ескапістіко». Квитки на виставу можна купити тут.
Історія Insha Dance Company почалась 2019 року з дуету танцівників Іллі Мірошніченка та Катерини Кузнецової, а 2022 року вони трансформувались у творче об’єднання.
Мета проєкту — популяризувати та розвивати формат танцювального театру в Україні, зокрема, на основі європейського досвіду. В Insha Dance Company кажуть, що у глобальній перспективі вони хочуть створити для «конкурентоспроможний осередок» для українських професійних танцівників, які після повернення в Україну зможуть розвиватись та працювати вдома.
У репертуарі об’єднання — пʼять хореографічних вистав: «Дерево не Може Втекти» (2018), «1984. ІНША» (2020), «СТІНА» (2021), «М.H.O.T.F., або мій Дім на Двох Ногах», «Д.І.М.» (2024).
