З 29 вересня до 2 жовтня мистецький центр Barbican у Лондоні проведе три покази українського кіно, яке «репрезентує різні епохи української історії». До програми увійшли «Навесні» (1929) Михаїла Кауфмана, «Фрагменти льоду» Марії Стоянової та короткометражні фільми про українську квір-спільноту під час повномасштабного вторгнення
У Barbican додають, що розглядають фільми з програми як кінематографічний архів, «спосіб збереження минулого та осмислення сучасності».
Про покази
«Навесні» Михаїла Кауфмана — документальний фільм, створений за авангардистською теорією «кіноока». Стрічка зображає Київ 1929 року, зокрема пробудження міста та «поновлення його життя».
«Сцени перегукуються з ліричними картинами відродження природи. Уважна камера Кауфмана надовго зупиняється на усміхнених обличчях мешканців міста, малюючи ліричну картину зізнання в коханні Києву», — йдеться в описі фільму на сайті Довженко Центру.
У списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно «Навесні» посів 15 місце.
Показ доповнять вступною частиною від української кінокритикині Соні Вселюбської.
«Фрагменти льоду» Марії Стоянової покажуть у Великій Британії вперше. Після показу відбудеться обговорення за участі режисерки.
Фільм складається з відеоархіву батька Марії, фігуриста українського ансамблю «Балет на льоду», який гастролював за кордоном у 1980-х і 1990-х роках.
Оповідачкою у фільмі виступила сама режисерка. «Фрагменти льоду» брав участь у міжнародному конкурсі повнометражних фільмів на Visions du Réel, a також отримав головну нагороду конкурсу DOCU/УКРАЇНА на Docudays UA.
Читайте наше інтерв’ю з режисеркою: «“Фрагменти льоду” — український документальний фільм про час та дорослішання, створений із 15 архівних касет»
Про короткометражну квір-програму
В останній день української програми Barbican разом з українським ЛҐБТКІА+ фестивалем Sunny Bunny представить три коротких метри:
«Сімеїз» Антона Шебетка — фільм-колаж про підпільний гей-курорт на південному березі тимчасово окупованого Криму.
У 1970-80-х Сімеїз був чи не єдиним місцем, де могли відпочити нудисти. А з 1990-х курорт став важливим місцем зустрічі представників ЛГБТК+ спільноти. Через військову агресію та гомофобні закони російської федерації пам’ять про Сімеїз залишається у старих відео та фото.
«До комендантської години» Анжеліки Устименко розповідає про двох квір-людей, які знайомляться в потязі та вирішують разом вийти на зупинці в Києві.
«Вони чують вибухи, розмовляючи про близькість і ніжність. Вони обмінюються думками про життя в цій жорстокій реальності. Вони діляться своїм болем. Їхня молодість була вкрадена. Чи можуть вони ще відчувати щось, крім болю?», — йдеться в описі фільму.
У «Що ти робитимеш, якщо війна продовжиться?» Владислав Плісецький досліджує зміни в суспільстві, політичних наративах та самому собі, спричинені війною. Режисер використовує власні біографію, перформанси, діалог із батьком і трансформації української квір-спільноти.
«Війна стає тлом для глибоко особистих історій і візуальних розповідей, що змикаються у мистецький маніфест», — йдеться в описі стрічки.
«Що ти робитимеш, якщо війна продовжиться?» — другий фільм з трилогії Плісецького, започаткованої ще до повномасштабного вторгнення.
View this post on Instagram
Квитки на покази фільмів з програми доступні на сайті Barbican.
