Українського фотографа, члена UPHA — Української фотографічної альтернативи та школи концептуальної та художньої фотографії MYPH Станіслава Остроуса відібрали до шортлиста знакової премії Leica Oskar Barnack Award (LOBA). Журі відзначило його знятий на чорно-білу плівку проєкт «Мирні. Сіра зона», що документує українців, які живуть на прифронтових та деокупованих територіях Донецької, Харківської та Херсонської областей
Перші знімки для проєкту Остроус зробив наприкінці 2022 року, після деокупації Харківщини. Тоді він приєднався до волонтерів, які розвозили допомогу прикордонним селам.
«Я з перших днів помітив, що люди розділились. Якась частина мобілізувалась, і я маю на увазі не лише військових, це така пасіонарність, здатність до спротиву, бажання діяти навіть через самопожертву, — ділиться Остроус в коментарі DTF Magazine. — А інша частина наче застигла, їхній звичний уклад життя зламався і вони самі, як деталі зламаного механізму, стали нікому не потрібні. Ця розгубленість мене вразила. Як і наслідки війни: розбиті дороги серед замінованих полів, зруйновані села, залишки підбитої техніки і люди наче тіні серед уламків, що колись були їхнім життям».
За словами фотографа, йому хотілося показати «найзнедоленіших, адже війна б’є по всіх, але мирні страждають найбільше, бо не можуть чинити опір — вони пасивні жертви війни, що виживають як можуть». Люди легко погоджувалися на знімання, оскільки не відчували загрози й були вдячні за допомогу.
Першим фото, яке Остроус зробив після початку повномасштабного вторгнення, став напис «Мирні» на паркані в Покотилівці, поблизу Харкова. Звідси й перша частина назви проєкту.
А «сіра зона», зазначає фотограф, має багатошарове значення — це територія між ворожими арміями, на перетині вогню, «це межовий простір, фізичний або моральний, де стираються чіткі межі між протилежностями: контролем і анархією, добром і злом, правдою і брехнею, тут жертви можуть ставати співучасниками, а винні — жертвами обставин».
«У філософсько-моральному контексті “cіра зона” — поняття, введене, зокрема, Прімо Леві, в’язнем Освенцима, яке описує моральну неоднозначність у крайніх умовах, де чітке розділення на “добро” і “зло” втрачає сенс. Ні для кого не секрет що в безпосередній близькості до кордону з росією було багато проросійськи налаштованих людей. Більшість з них втекли, але дехто і залишився, так звані “ждуни” нікуди не поділися. Можливо, дехто з них є і на моїх світлинах. А ще, я знімав на чорно-білу плівку, і там все як на війні — є чорне, є біле і є сіре», — пояснює Остроус.
Загалом фотограф зняв понад 100 портретів, а до серії для відбору на LOBA 2025 подав 19.
До фіналу LOBA 2025 відібрали ще два проєкти, що висвітлюють наслідки війни росії проти України.
Це серія англійської фотографки Анастасії Тейлор-Лінд 5K from the Frontline, що документує повсякденне життя українців Донецької та Луганської областей. Фотографка працює над проєктом з 2014 року спільно з українською письменницею та антропологинею Алісою Соповою.
View this post on Instagram
А також проєкт американської фотожурналістки Лінсі Аддаріо “Mom, I Want to Live” — A Young Girl Battles War and Cancer, присвячений Соні Криволапчук, якій у 2020 році діагностували рідкісну форму раку ока.
27 лютого 2022 року у дівчинки була запланована хімієтерапія, яку скасували через початок повномасштабного вторгнення росії. Дитину разом з мамою відправили до Польщі, де їм зробили ряд тестів, але не надали допомоги. Поки вони повернулися додому хвороба поширилася і дівчинку стало неможливо врятувати.
У серпні 2024 року Соня померла у віці пʼяти років.
Переглянути цей допис в Instagram
Про LOBA
Leica Oskar Barnack Award — одна з найпрестижніших премій для фотографів з усього світу, заснована у 1979 році. Її назвали на честь інженера німецької компанії Leitz Оскара Барнака, який створив перший масовий малоформатний фотоапарат Leica (Leitz Camera).
Переможець цьогорічної премії отримає 40 тисяч євро та сертифікат на обладнання компанії Leica на 10 тисяч євро.
Оголошення переможців та церемонія нагородження в обох категоріях відбудеться у німецькому Ветцларі в музеї Ернста Лейтца у жовтні 2025 року.
Остроуса на LOBA 2025 номінував фотограф, засновник школи MYPH Сергій Мельниченко. Він також номінував ще двох українських фотографів — Олексія Чарєя з серією «Власний Вергілій» про шлях цивільної людини у війську, і Артема Гумілевського з проєктом «Руки, що пахнуть хлібом», присвяченим українським фермерам.
