10 жовтня в українських кінотеатрах виходить документальний фільм «Підйомна сила» — спільний проєкт режисера Олександра Стратієнка, авіатора Тімура Фаткулліна та команди Aerotim. Стрічка показує роботу української армійської авіації, а кадри для неї зняті під час реальних бойових та тренувальних польотів українських пілотів. DTF Magazine поговорив з Олександром та Тімуром про роботу над «Підйомною силою»
У «Підйомній силі» розповідають історії військових льотчиків, які здійснювали місії на острів Зміїний, в оточений 2022 року Маріуполь та виконували завдання в тилу ворога. Героями фільму стали Віталій Савич, Любарець Юлія, Тарас Нечипоренко, Максим Чайка, Любарець Микола та Вʼячеслав Зозуля.
«Герої фільму — це люди, які першими підняли свій борт під час висадки російського десанту в Гостомелі. Люди, які вижили після падіння борта. Люди, які палили колони та нафтобази противника впритул. Люди, які були першими добровольцями, полетівшими в Маріуполь і не тільки», — говорить Олександр Стратієнко в коментарі DTF Magazine.
Кадри для фільму створювали із застосуванням надшвидких дронів власного виробництва.
— Як зародилась ідея створення фільму?
Тімур Фаткуллін: У вересні 2023 року я зустрівся з командувачем армійської авіації. Ми обговорили план-мінімум — показати роботу людей, які зазвичай лишаються за кадром, але саме завдяки яким льотчики підіймають борти у повітря. Ми ще не знали, яка це буде форма. Крім того, у жовтні 2023-го перші дні знімання реалізувалися нашим некласичним складом [Aerotim]. Вже тоді ми почали інтерв’ювати знаючих людей і зрозуміли, як сильно бракує в країні нормальної експертизи, спеців, які могли б на пальцях пояснити, що дійсно потрібно у той, чи інший момент, а що — нереально і непотрібно.
За кілька днів, коли на схід приїхав Саша Стратієнко, ми одразу поділилися книжкою вертольотчика Василя Муліка, і протягом наступних декількох місяців він занурився у знімання і прийняв рішення стати режисером повного метру. Бо інакше ми не донесемо більших ідей, які сховані за експозицією екшну польотів.
Олександр Стратієнко: Початково ми їхали знімати рекламний промо ролик для армійської авіації. Задачі робити фільм не було. Але по мірі знайомства зі структурою загалом, нам траплялися люди ну просто з неймовірними історіями. Живі легенди, про яких ніхто не знає. Тому ми почали брати інтервʼю і складати їх в історію. Чим більше ми знімали, тим більше розуміли: світ має це почути і побачити, а історія — запамʼятати. Тімур закинув вудку, а я підсік. Так і закрутився виробничий механізм.
— Чому сфокусувались саме на авіації?
Тімур: Присвята. Aerotim — авіаційна команда, і коли є можливість принести користь своєю експертизою, то ми це робимо. А ще, ми вже кілька років будуємо надшвидкі дрони, на які і грипували кінокамери.
Олександр: Армійська авіація — це про небо, свободу і політ. До початку роботи над фільмом Aerotim існувала вже понад чотири роки. Ми знімали польоти на спортивних літаках. Знімали їх з землі, з інших літаків, з вертольотів і навіть з повітряної кулі. Знімали синхронні трюки літака разом зі стрибками з парашютом та з мотоциклами. Тому у нас вже був великий досвід екстремальної зйомки, який ми могли задіяти в зйомках вертольотів, які боронять нашу землю.
Особисто мене проєкт зацікавив ще й тому що з дитинства моїм найулюбленішим фільмом, який багато в чому сформував мій смак і стиль як режисера, був ”Чорний яструб» Рідлі Скотта. І це історія про американські військові вертольоти, які виконували бойові задачі в Сомалі.
— Як знімалися кадри під час бойових вильотів?
Олександр: Частину кадрів бойової роботи ми знімали біля аеродромів підскоку, в зоні роботи авіації, іншу частину — надали самі пілоти. Також робили вилазки в зону бойових дій на різних напрямках для знімання роботи наземних груп та інтервʼю.
— Як відбувався процес знімання?
Олександр: Для знімання була залучена майже вся команда Aerotim. Деякі знімальні дні відбувалися основним складом — це до 15 людей. Деякі ми знімали маленьким юнітом по п’ять-шість осіб. Знімання військових, тим паче гелікоптерів, вимагають в першу чергу злагодженого координування та вміння все знімати з першого дублю.
Уявіть сцену: ми в полі, з поганим звʼязком, іде дощ, наш великий дрон висить в повітрі і от-от відключиться через вологість, один оператор у гелікоптері з нашим координатором на рації, основна камера при цьому десь в кукурудзі думає, як ухилитися від теплових пасток і зняти при цьому кадр, а ще один оператор сидить в бронетранспортері з піхотою. І нам треба все встигнути, бо сідає сонце і вся техніка мокне. Задачка не з простих, але в цьому як раз у нас є досвід.
Найскладніша зйомка мабуть була взимку на аеродромі, коли був сильний мороз, а нам потрібно було стояти близько до злітаючого гелікоптера як камерою на штативі, так і дроном. Розумієте, кристалізований сніг дуже красиво здіймається в повітря, коли гвинтокрил молотить простір своїм лопотями. Руки і обличчя дубіли від холоду, а на кадр зазвичай тільки один дубль. Дрон довелось після цього відправляти на ремонт, тому що лопоті не витримали.
— Яка головна мета «Підйомної сили»?
Олександр: Основна ціль — пролити світло на особливості та специфіку роботи армійської авіації, а також передати почуття та характер людей, з яких цей окремий світ складається. Ідейно ми хотіли розповісти історії наших героїв, яких до цього світ ще не чув, та передати їхній дух. У фільмі ми розкриваємо питання мотивації, внутрішніх почуттів та переживань, підтримки військових та України загалом. І ставимо питання до всього цивілізованого світу. Всі історії фільму — це переказ реальних подій. Мене дуже сильно надихала думка, про можливість закарбувати історичний зріз у документальну форму.
Створюючи цей фільм, нам також хотілося привнести ковток свіжого повітря у вже звичний формат документального кіно на тему війни в Україні. Ми намагалися вийти за межі документального формату, і за допомогою звуку, музики та монтажу додати художньості.
Тімур: Ми почали проєкт зі зборів в гаражі, а тепер побачимо нашу командну роботу не на проекторі, а у справжніх кінотеатрах. Це завдяки плідній співпраці з командуванням, прес-офіцерами, і усіма ланками Армійської Авіації. До етапу постпродакшену ми не витратили майже ніяких фінансів. Я вдячний всій команді, яка вкладалася своїм часом і ресурсом у цю ініціативу.
— Чи планується реліз стрічки за кордоном?
Тімур: Ми не планували участі у фестивалях, але перекладемо фільм англійською мовою та покажемо в іноземних кінотеатрах.
