Працюючи над списком горорів, Variety не встановлювало обмежень та розглядало «усі фільми, від зарозумілих до низькоякісних, від шлаку до Гічкока». Найстаріша стрічка вийшла у 1931 році, a найновіша — у 2018
Видання також намагалося відповісти на запитання «Що таке горор?» та визначити межі жанру.
«Якщо кіно схоже на сон наяву, то фільми жахів можна справедливо назвати кошмарами: можливість безпосередньо зіткнутися з нашими несвідомими страхами — найчастіше як з розвагою, але іноді аби налякати себе, — йдеться в описі списку. — Екранні страхи набувають усіх можливих форм: від культових страшилок на кшталт Франкенштейна та Фредді Крюгера до реальних загроз — психозу, інфекції чи моторошних родичів».
Які горори визнали найкращими
На першому місці списку — «Техаська різанина бензопилою» 1974 року Тоуба Гупера та головний антагоніст «Шкіряне обличчя», якого видання називає «дідусем Майкла Маєрса та Джейсона Вурхіза».
Стрічка розповідає про групу з п’яти молодих людей, які, подорожуючи, зтикаються зі «Шкіряним обличчям».
«Почувши ці чотири слова — Техас. Ланцюг. Пила. Різанина. — ви майже могли бачити фільм перед очима. Що більше людей бачили його, то зрозуміліше було, що це шедевр терору. Тобі Гупер зняв його з ліричною напругою, гідною екзистенційного грайндхаусу Гічкока», — йдеться в описі стрічки у списку.
Друге місце посів «Екзорцист» 1973 року Вільяма Фрідкіна, заснований на новелі Вільяма Пітера Блетті.
У центрі сюжету — донька відомої акторки, яка починає поводитися дивно. Виявляється, що нею заволодів диявол, для екзорцизму якого запрошують священника.
«Через пів століття класика Фрідкіна (яка, за чутками, змушує людей непритомніти) залишається такою переконливою, тому що всі персонажі віддані реалізму демонічної одержимості. Коли Ріган Лінди Блер дедалі більше переходить на темний бік, Еллен Берстін показує батьківську паніку, коли не знаєш, що із твоєю дитиною не так. Її непохитна прихильність до раціональних пояснень призводить до божевільних витівок із підняттям ліжка та обертанням голови, тож вигляд артеріограми здається настільки ж травматичним, як і блювання Ріган. Зло здається екстремальним, але водночас правдоподібним».
На третьому місці — «Психо» 1960 року Альфреда Гічкока, яку видання назвало «пам’яткою кінематографічного горору».
За сюжетом Меріон Клейн викрадає у своєї компанії гроші, аби погасити борги коханого. Вона їде в мотель «Бейтс», де зустрічає Нормана Бейтса.
«Шістдесят чотири роки по тому є причина, чому кожна деталь і мотив “Психо” — птахи, водостоки, очі, двірники, сходи, болото, шалено верескливі скрипки, не кажучи вже про вікторіанську голову місис Бейтс — ніщо інше, ніж культ. Гічкок зі своєю знімальною групою створив готичну містерію первісного жаху», — описує стрічку Variety.
Також у першій десятці:
4. «Щелепи» 1975 року, Стівен Спілберг
5. «Дитина Розмарі» 1968 року, Роман Поланскі
6. «Ніч живих мерців» 1968 року, Джордж Ромеро
7. «Кінопроба» 1999 року, Такаші Мііке
8. «Франкенштейн» 1931 року, Джеймс Вейл
9. «Сало: 120 днів Содому» 1975 року, П’єр Паоло Пазоліні
10. «Керрі» 1976 року, Браян Де Пальма
Повий список найкращих горорів усіх часів можна переглянути на сайті Variety
