Роберт Еґґерс («Маяк», «Відьма») готує для культурного центру імені Лінкольна в Нью-Йорку добірку з девʼяти фільмів, якими він надихався, працюючи над горором «Носферату», пише IndieWire. Одна зі стрічок, що вплинула на американського режисера, — заснована на однойменному оповіданні Миколи Гоголя робота Юрія Іллєнка «Вечір на Івана Купала», яка вийшла 1968 року
«Для мене велика честь поділитися цією колекцією фільмів, які надихнули мене на екранізацію “Носферату”. Це світ готичної романтики, казок і фольклору, створений режисерами з пристрасним бажанням перенести глядачів в інший час, місце та спосіб мислення та віри», — описує Еґґерс.
Окрім фільму Іллєнка, до підбірки увійшли «Свенгалі» (1931) Арчі Майо, «Красуня та чудовисько» (1946) Жана Кокто, «Великі сподівання» (1946) Девіда Ліна, «Пікова дама» (1949) Торольда Дікінсона, «Андрієш» (1954) Якова Базеляна і Сергія Параджанова, «Безневинні» (1961) Джека Клейтона, «Метелик» (1973) Джордже Кадієвича.
Покази «Чари “Носферату”: Роберт Еґґерс представляє» (Conjuring ‘Nosferatu’: Robert Eggers Presents) відбудуться протягом 5-9 лютого.
Про що «Вечір на Івана Купала»
Молодий селянин Петро закохується у доньку свого хазяїна, а та відповідає хлопцю взаємністю. Дізнавшись про це, батько дівчини відмовляється віддавати її заміж за батрака та знаходить їй багатого нареченого.
З горя Петро йде в шинок, де зустрічається з Басаврюком, козаком-характерником, а можливо і самим дияволом. Басаврюк пропонує Петрові страшну угоду, що має допомогти хлопцеві одружитись з коханою.
Це другий фільм Іллєнка як режисера-постановника, що став його прокатним дебютом, адже попередню роботу, «Криниця для спраглих» (1965), заборонила радянська цензура.
Як зазначає Довженко-Центр, на початку фільму у титрах Іллєнко попереджає глядача, що його версія «Вечора на Івана Купала» увібрала різні варіації українських казок і зберегла лише мотиви літературного першоджерела. Режисер перетворює оповідання на кілька сторінок про невідворотність покарання за вчинене зло на масштабну і складну розповідь про трагічну історію України.
«Вечір на Івана Купала» також одна з небагатьох українських широкоформатних стрічок, знятих на 70-міліметрову плівку. Знімання відбувалося в урочищах біля села Бучак, нині затоплених Канівським водосховищем, а спеціально для фільму знімальна група фарбувала корів і гори.
«Вечір на Івана Купала» доступний для перегляду на платформах «Титр», Takflix, а також в онлайн-кінотеатрі Довженко-Центру.
Більше про вже визнану та неочевидну українську кінокласику, яку тепер можна у високій якості переглянути на сайті Довженко-Центру, ми писали у нашому гайді.
