Від франшиз до інді-хітів: 14 головних фільмів літа

«Тихе місце» належить до цікавої серії фільмів, оскільки на матеріалі нашестя інопланетян поки спромоглися створити не так багато франшиз взагалі. У цієї є виразна особливість. Чи то прибульці прилетіли до нас з інтергалактичного нойзкор-концерту, чи то їх цивілізація складається з самих бібліотекарів, але вони люблять тишу. Настільки люблять, що знищують джерела всіх шумів, що чують, а чують вони майже їх усі.

Хоча ця концепція була втілена в попередніх фільмах не надто послідовно, вона давала багато цікавих кінематографічних можливостей роботи із саспенсом. Втім, новий фільм, як підказує назва, буде присвячено першим дням нашестя, а отже, певно, має бути галасливішим.

«Тихе місце» йде досить протореним шляхом франшиз, коли її творці, погравшись з ними фільм-два, починають орендувати свою прибуткову машину в лізинг. Новий фільм зрежисує вже не Джон Камінскі, а Майкл Сарноскі, чий дебют «Свиня» три роки тому став несподівано приємним сюрпризом для багатьох. Звісно, це не значить, що й новий фільм стане ним також — історія знає надто багато випадків, коли після першого вдалого фільму режисери запрошуються у великобюджетне кіно, де повністю втрачають індивідуальність і створюють стерильний, стереотипний продукт. Але надія на те, що такий прогноз стане помилковим, жевріє.

Незважаючи на деяку глядацьку втому від кіновсесвітів коміскних велетнів, є сподівання, що вперше в історії США фільм з рейтингом R нарешті дістанеться позначки 200 мільйонів за перший вікенд. І це буде «Дедпул і Росомаха». Кому дякувати за це — Г’ю Джекману, що повернувся до ролі Росомахи після буцімто своєї екранної смерті в «Логані», вмілому маркетингу чи проміжку аж у шість років до останніх фільмів з цими персонажами — не має ніякого значення.

Очікування шалені, прогнози чудові, здається, навіть якщо фільм виявиться повним провалом, все одно глядачам знадобиться якийсь час на переорієнтацію, тож він має зібрати досить пристойні гроші.

Про сам фільм можна майже не говорити, хоча треба зауважити, що саме об’єднання цих героїв є перспективним з кінематографічного погляду. Зустрічаються герої з кардинально різних моделей супергеройського екшену: Росомаха, чия лінійка фільмів іноді була навіть кітчевою в своїй серйозності, і самосвідома оповідь героя в фільмах про Дедпула, який точно знає, що все це лише фільм.

Головна новина цього кіновсесвіту полягає в тому, що нарешті його випустив з своїх чіпких рук Рідлі Скотт. Або, скоріше, його забрала компанія Walt Disney, якій тепер належить ця франшиза, через невдалі фінансові показники останнього фільму серії. Отже, Рідлі залишається тільки на позиції продюсера цього фільму, а вся його трилогія, пенталогія або гепталогія, бо всі трохи заплуталися скільки Рідлі фільмів про походження ксеноморфів збирався знімати, найскоріше, так і не отримає повноцінного завершення.

«Ромул» також певним чином достатньо безпечний проєкт, адже не прагне досліджувати нову територію цього кіновсесвіту, а розташовується між двома його опорними колонами. Дія фільму Феде Альвареза хронологічно відбувається між «Чужим» Скотта і «Чужими» Кемерона і розповідатиме про групу молодих людей на закинутій космічній станції. Вибір режисера і сценариста для цього проєкту досить цікавий. Уругваєць Альварез не чужий горору, що вже кілька разів довів, але й фантастиці також, якщо згадати фільм, через який його взагалі запросили в Голлівуд.

«Ворон» спочатку виглядає чимось схожим на ідею реінкарнувати «Смерч» — римейком класичного фільму 90-х і також віхи в ранній історії цифрових ефектів (через загибель Брендона Лі під час зйомок того фільму «Ворон» став чи не першим фільмом, що застосував цифрову заміну обличчя через смерть актора). Але в цьому випадку було лише питанням часу, коли готичний комікс про вбитого музиканта Еріка Дрейвена, що повстав з мертвих як Ворон, щоб помститися своїм вбивцям, буде екранізовано ще раз і ще раз. До того ж не всі вибори стосовно цього фільму виглядають багатонадійно, на відміну від «Смерчів».

Це не стосується вибору Білла Скашґорда на головну роль. Власне, можливо, завдяки ньому цей фільм не стане типізованим фабричним продуктом, бо фігура режисера, чесно кажучи, не надихає на обнадійливі думки. Руперт Сандерс ніби й асоціюється з видовищним, досить дорогим кіно, де є простір для багатьох фантастичних елементів. Втім, усе, що поки вийшло під його ім’ям, є виставкою візуальної вторсировини. Він вміє комбінувати шаблонні образи, але й тільки, тож саме цього варто чекати й від нового «Ворона». Успіх стрічки 1994 року все-таки треба пов’язати з ім’ям Алекса Прояса, жахливо нерівного режисера, але безкінечно талановитого якраз у створенні свіжих дивовижних образів.

Ромком, а ще з зірками такого калібру, вже досить давно знаходиться в червоній книзі Голлівуду. Колись ромком був надійним прихистком для багатьох голлівудських зірок, а в деяких складав значну частину їхнього доробку. Зміну клімату можна побачити по кар’єрі Мет’ю Мак-Конахі, який у 2000-х був дуже популярною і касовою зіркою саме ромкомів, але у 2010-ті досить різко змінив вектор кар’єри. Це прекрасний приклад також і інтуїції. Багато ситуацій, якими користувалися в індустрії, застаріли, а фільми на кшталт нових романтичних комедій Джада Апатоу фактично вбили, поставили надгробок на цьому жанру. А потім їх знудило на нього зверху.

Це видно і по кар’єрах двох головних зірок цього фільму, Скарлет Йоганссон і Чейнінга Татума, які ніколи фактично з цим жанром не асоціювалися. Криза традиційного жанру особливо помітна по кар’єрі Йогансон, яка останній раз знімалася в ромкомі десять років тому, і там вона лише озвучила оперативну систему, в яку закохався герой Хоакіна Фенікса у стрічці «Вона».

Від «Забери мене на Місяць» не треба, напевно, чекати сексизму ромкому класичного Голлівуду. Однак це все-таки найбільш схоже на романтичну комедію давніх часів, коли на екрані зустрічалися дві суперзірки, щоб вичавити з глядачів максимальну кількість сліз щастя, смутку й фінального катарсису. Причому ця історія додатково підсилена досить цікавим сюжетом на базі міської легенди про те, як NASA у 60-х роках вирішило створити запасний варіант висадки на Місяць, зафільмувавши його в студійних умовах. Йоганссон буде грати спеціалістку з маркетингу в NASA, а Татум, вочевидь, одного з фейкових космонавтів.

Батько й дочка відвідують концерт популярної поп-співачки, під час якого перший дізнається, що весь концерт — організована поліцією западня для серійного вбивці на прізвисько М’ясник. Проблема нашого героя в тому, що він і є цією людиною.

Новий фільм Найта Ш’ямалана повідомляє в своєму трейлері незвичайно багато, а це значить, що «Западня» буде містити ще багато сюрпризів. Власне, чого ще чекати від фільмів Ш’ямалана, як не сюрпризів? Амплітуда кар’єрних досягнень і падінь цього режисера дуже велика, але після своєї реінкарнації, що почалася 2015 року з «Візіту», він пристав до того, що робить найкраще. І хоч би як до нього ставитися, Ш’ямалан є людиною, що більшу частину свого доробку побудувала на фільмах за оригінальними сюжетами і власними сценаріями, а не нескінченному пережовуванню вже знайомого. А ще він був і є цікавим режисером з великим арсеналом прийомів маніпулювання глядачем для задоволення останнього.

Після невдалого пограбування двоє злочинців (Метт Деймон і Кейсі Аффлек) перетворюються на втікачів. До стандартного пакета такої фабули додається психотерапевтка (Хонґ Чау) одного з них, яку вони «беруть у заручниці» з її згоди.

Ще один фільм банди з братів Аффлеків і Метта Деймона (Бен і Мет товаришують ще з часів школи), який багато в чому залежить, як він буде зібраний, від хімії між акторами і вдалості жартів. Режисером фільму є Даг Лайман, якому вже кілька разів саме така збірка вдавалася блискуче («Містер і місіс Сміт», «На межі майбутнього») і який вже є сучасним класиком екшен-кіно, хоча й не таким визнаним, як той-таки Майкл Бей. Це налаштовує на певні сподівання, хоча треба визнати, що навіть з певними свіжими елементами «Зачинщики» виглядають як досить стереотипне кіно.

Власне, режисерський дебют Зої Кравіц у секції «оригінальних» фільмів є теж певною умовністю. Фільм розповідає про двох подруг, яких запрошує мільярдер (Чейнінг Татум) провести кілька днів на його приватному острові.

Втім, речі не є тим, чим здаються. Чи герой Чейнінга Татума виявиться пристрасним фермером, що вирощує новий вид ревеню? Чи він інопланетянин, що їсть людей? Може, жінки є шпигунками мільярдера-конкурента, які мають вкрасти інформацію про нові розробки з його персонального лептопа? На острові є портал у п’ятий вимір?

Ні. Власне, що чекає всіх нас у цьому фільмі має бути зрозумілим через два факти про цей фільм: перша назва сценарію була Pussy Island й він безліч разів переписувався Кравіц після справи Гарві Вайнштейна. Це не значить, правда, що фільм не буде розглядати деякі з вищезазначених теорій та кількох інших, і що він цілком буде складатися з знайомих тропів. Зої Кравіц уже досить переконливо продемонструвала, що вона досі цікава акторка.

Буде «Кліпни двічі» ще одним фільмом непо-бейбі, що намагаються привернути увагу на себе через соціально значущу тему, чи дійсно чимось цікавим, а може, навіть всім цим разом, покаже час, але тепер «Кліпни двічі» виглядає помітним релізом цього літа, на який варто звернути увагу.

А от на режисерський дебют Анни Кендрік точно треба звернути дуже пильну увагу, хоча формально це вже навіть не літня прем’єра. Вже майже рік після його дебюту на торішньому фестивалі в Торонто про нього говорять, як про непересічну роботу. Сценарій Ієна Мак-Аллістера Мак-Дональда ще 2017 року фігурував у знаменитому чорному списку сценаріїв, що найбільше сподобалися студіям, але не були запущені у виробництво. Не кожна поява у списку свідчить про справжню ризикованість проєкту, але тут, як здається, вони таки були, оскільки стрічка має справу з досить сенситивною темою.

Цей фільм основано на реальній, досить непримітний історії одного випуску шоу «Гра в побачення» на американському телебаченні у вересні 1978 року. Це шоу побудоване на тому, що жінка має обирати з трьох претендентів, яких вона не бачить, а тільки чує. На основі питань і відповідей вона обирає переможця — того, з яким в неї буде побачення, спонсоване програмою. Переможцем у тому випуску був чоловік на ім’я Родні Алкала, представлений як «успішний фотограф».

Не можна сказати, що він нікому не був відомий. Вже 1971 року він з’являвся у списку ФБР найрозшукуваніших злочинців, а на час своєї участі у програмі вже два рази засуджувався за сексуальне насильство над дітьми. Наступного після шоу року його заарештують за вбивство. Тепер Алкала, який помер у в’язниці 2021 року, вважається серійним вбивцею з ймовірною кількістю жертв більше як 130 (доведено тільки 8). Деяких з них цей «успішний фотограф» фотографував.

Чилійське кіно є величезною рідкістю в українському прокаті. Навіть на фестивалях чилійський фільм було востаннє представлено в Україні, здається, аж 2017 року («Фантастична жінка»). «Поселенці» не настільки гучний фільм, але не менш цікавий і ближчий до нас, ніж здається. Чим до нас може бути близьким вестерн про винищення індіанців-селькнамів на Вогненній Землі більше ніж сто років тому?

Ця не завжди комфортна, але послідовна й розумна стрічка дає багато цікавого матеріалу для роздумів про колоніалізм і про те, як колоніальна влада пише історію так, як вона хоче, оминаючи незручні для себе факти.