Інститут проблем сучасного мистецтва видав книгу мистецтвознавиці та арткураторки Олесі Авраменко «Паркомуна &…». Видання досліджує феномен «гарячої хвилі українського живопису» 1987–1994 років — від контексту створення, зародження і до закриття художнього сквоту «Паркомуна», який розташовувався у будинку 18А на вулиці Михайлівській (тоді Паризької комуни). Книга побудована на діалогах з художниками, доповнена тогочасними й новітніми дослідженнями мистецтвознавців
«Паркомуна &…» описує художнє життя, культурні і духовних процесів в Україні на межі 1980 — 1990-х років, дає уявлення про масштабну творчу кризу і сплеск креативності молодих митців того періоду.
Створену 1990 року «Паркомуну» вважають першим українським сквотом, ключі від якого, за однією із версій, художник Олександр Клименку отримав від приятеля — молодого київського бізнесмена.
Українські митці перетворили занедбаний будинок на персональні майстерні та житло: на другому поверсі влаштувалися Валерія Трубіна, Олег Голосій, Дмитро Кавсан, Леонід Вартіванов, Юрій Соломко, на п’ятому — Олександр Гнилицький з сім’єю — дружиною Наталією Філоненко і дочкою Ксенією Гнилицькою, Василь Цаголов з дружиною мистецтвознавцем Надією Пригодич, Олександр Клименко, Олександр Соловйов з дружиною художницею Тетяною Ларюшиною.
Члени «Паркомуни» також проводили вечірки, дискусії та перегляди фільмів. Сквот проіснував чотири роки й почав розвалюватися, на що вплинули смерть і роз’їзди основного кістяка цієї митецької спільноти, і те, що будинок забрала комунальна служба, огородивши парканом для подальшої реставрації.
Переглянути цей допис в Instagram
Науковим консультантом книги став Олександр Соловйов, співупорядником і модератором Станіслав Скорик — співкуратори виставки «Протагоністи. Живописний заповідник / Паризька комуна», що до 30 червня триває в Українському домі в Києві.
«Паркомуна &…» продовжила серію Accent, яку видає ІПСМ, — це авторська серія книжок Авраменко, в якій перше видання присвячено художнику-шістдесятнику Віктору Зарецькому, а друге — художнику Анатолію Криволапу. Серед робіт також видання, присвячене окремій роботі Криволапа та Ігоря Ступаченка — розписам храму Покрови Пресвятої Богородиці в селі Липівка, і книга про творчість художниці наївного мистецтва Катерини Білокур.
Придбати книгу можна у книгарні «Фундамент», розташованій в фоє Українського дому.
Також у межах виставки «Протагоністи. Живописний заповідник / Паризька комуна» презентували книгу її співкуратора Валерія Сахарука — «Живописний заповідник».
Книга розповідає про ще одне вагоме явище в українському мистецтві 1990-х років — угруповання «Живописний заповідник», творче обʼєднання, засноване у 1991 у Києві, чиї базові ідеї об’єднання з’явилися наприкінці 1980-х під час пленерів у селищі Седнів.
До складу групи входили художники Тиберій Сильваші, який став ідеологом обʼєднання, Марко Гейко, Олександр Животков, Микола Кривенко та Анатолій Криволап.
Обʼєднання дотримувалося принципів «неоформалізму» — відходу від фігуративного живопису, де картина презентується авторами не як вікно у світ, а як площина, покрита шаром фарби. Головним завданням художники вважали лабораторну та дослідницьку роботу у сфері модернізму, живопису як такого, кольору, фактури й форми в просторі, збереження картини як мови живопису.
Дослідження містить публікації, спогади й архівні матеріали, і доповнене репродукціями робіт Марка Гейка, Олександра Животкова, Миколи Кривенка, Анатолія Криволапа й Тіберія Сільваші.
Проєкт «Strategic Media Support Program» реалізує Львівський медіафорум за фінансової підтримки People in Need (PIN) та Pioneer Foundation.
