Який вигляд має «Музей новітнього мистецтва» в Києві

Київська муніципальна галерея «Лавра» запустила проєкт «Музей новітнього мистецтва». 2 листопада в одному з приміщень інституції відкрили виставку «Знакові роботи класиків українського сучасного мистецтва» з роботами 12 українських митців: Анатолія Криволапа, Олега Тістола, Олександра Гнилицького, Олега Голосія, Бориса Михайлова, Віктора Сидоренка, Тіберія Сільваші, Олександра Ройтбурда, Олександра Животкова, Назара Білика, Олександра Сухоліта та Арсена Савадова

Про проєкт

У коментарі DTF Magazine команда «Лаври» зазначає, що ідею створення музею сучасного мистецтва обговорювали в артспільноті, зокрема й київській, «вже багато років».

«За цей час запрацював музей сучасного мистецтва в Луцьку, нові центри актуального мистецтва у Львові, а в Києві все ніяк не знайдеться місце для такого музею. Тому ми вирішили у виставкових просторах "Лаври" створити проєкт з назвою "Музей новітнього мистецтва", щоб дати певний поштовх розвитку цієї ідеї. Тим більше, що за три роки повномасштабної війни в Україні закрили близько 50 музеїв», — розповідає команда інституції.

Представники «Лаври» хочуть, щоб «музеїв сучасного мистецтва в Україні було багато і різних», тому не називали проєкт «Музей сучасного мистецтва», а обрали натомість «Музей новітнього мистецтва», позаяк ця назва «звертається саме до сучасних напрямків українського арту».

Перша виставка «Знакові роботи класиків українського сучасного мистецтва» представляє роботи українських митців, які з перших років української незалежності формували підґрунтя актуальних українських мистецьких течій і яких уже вважають класиками сучасного мистецтва.

01/03

Які роботи можна побачити на виставці

У просторі показують роботи Олександра Ройтбурда: постмодерний омаж його рідній Одесі «Потьомкін з броненосцем» та картину з серії «Ройтбурд VS Караваджо». А також «Український мотив» Анатолія Криволапа — найбільш відома і знакова робота митця.

Ще можна побачити одну з робіт Віктора Сидоренка з графічної серії «Сполохи чорнозему», персонажі якої опиняються серед нічних видінь про неспокійні українські землі охоплені війною. Художник створював проєкт протягом 2022–2023 років.

Також у «Музеї новітнього мистецтва» експонують скульптури Олександра Сухоліта та Назара Білика.

01/12

Поточна експозиція висвітлює лише митців, але команда «Лаври» обіцяє представити українських мисткинь у наступних виставках «Музею».

«Звичайно в українському сучасному мистецтві багато цікавих та талановитих мисткинь, які вже стали відомими далеко за межами нашої країни. Їх творчість обов’язково буде представлена в наступних експозиціях проєкту "Музей новітнього мистецтва". Ми не претендуємо на абсолют, але на наш погляд, саме ті художники, які представлені в першій експозиції заклали підґрунтя розвитку актуального новітнього мистецтва», — пояснює команда «Лаври» в коментарі DTF Magazine.

Роботи для першої виставки «Музею» надали колекціонери та художники.

24 жовтня у «Лаврі» відкрили виставку Олега Тістола «Телебачення. Актуальний антикваріат».

Проєкт продовжує знакову серію живопису Тістола «Телебачення» 2004-2005 року. Окрім картин глядачам уперше покажуть фотографії, частина з яких стала основою картин, та скульптуру авторства Тістола. Усі знімки художник зробив сам під час Помаранчевої революції.

Також у проєкті представлені роботи Марини Скугаревої та Миколи Маценка, створені саме для цієї експозиції.

Тістол створив серію «Телебачення» під час Помаранчевої революції. Художник відтворив екрани різних телеканалів, зобразивши «балакучі голови», які транслюють новини відповідно до інтересів бізнес-груп та власників медіахолдингів, яким вони належать.

Телебачення залишалося основним джерелом інформації для людей поза Києвом, які стежили за протестами й перебігом президентських виборів по телевізору. Героями картин Тістола стали журналісти, репортери, пересічні громадяни, які коментували події в країні.

Зображення людей на картинах неначебто відфільтровані через мінімум два медіа — телевізійне зображення і знімання ТБ-зображення на відеокамеру, яке потім перенесли на традиційне художнє медіа — полотно.