Програму «15 років короткого метру», до якої увійдуть фільми, створили до 15-річчя Київського міжнародного фестивалю короткометражних фільмів KISFF. Він відбудеться із 17 до 23 вересня у київських кінотеатрах «Жовтень» та KINO42, а також в онлайн-кінотеатрі «Титр»
До списку увійшли ігрові, документальні, анімаційні та експериментальні стрічки. Обирали їх 29 кураторів, продюсерів, кінематографістів, критиків та інших представників кіноіндустрії.
«Разом вони дають змогу простежити, як за 15 років змінювалися теми, форми й мова українського короткого метру, а також побачити фільми та імена, які визначали цей період», — кажуть організатори.
Які фільми у списку?
«Глухота» Мирослава Слабошпицького — це 10 хвилин із життя вихованців інтернату для глухих. Стрічку показували в межах короткометражної програми Берлінале, і саме цей фільм надихнув режисера на створення «Племені».
У «Кросі» Марини Вроди хлопчика змушують бігти крос — «спочатку через примус, потім він біжить сам, а тоді дивиться, як тікає хтось інший».
Фільм здобув «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю. Програмний координатор Docudays.UA Олег Мельничук називає «Крос» однією з точок входу українського короткого метру у світовий фестивальний контекст.
«Випуск ʼ97» розповідає про дивакуватого телемайстра Романа, який ремонтує телевізори і продає антени на ринку. Він зустрічає однокласницю, яку не бачив двадцять років, і тепер намагається не втратити її знову.
На Одеському кінофестивалі фільм забрав головний приз національної короткометражної програми, a згодом здобув нагороду молодіжного журі як найкращий короткий метр на 70-му фестивалі в Локарно та «Золотого оленя» «Молодості.
«Технічна перерва» Філіпа Сотниченка — один тривалий «репортаж без монтажних склеювань» про технічну перерву в супермаркеті: вагітна касирка краде, продає вкрадене, втрачає недоношену дитину і повертається на своє робоче місце, ніби нічого не сталося. І це все — протягом технічної перерви.
«Штангіст» Дмитра Сухолиткого-Собчука перетворює «гору м’язів» на людину із вразливою душею — фільм розповідає про штангіста, який напередодні змагань отримує трагічну звістку.
Фільм відзначили на «Молодості», «Кіноколі» та Варшавському кінофестивалі.
Ще один фільм зі списку — «В радості, і тільки в радості» режисерки Марини Рощиної. Головна героїня короткого метра закохується у хлопця, але не наважується зізнатися йому, що в неї є син. Згодом стосунки розвиваються і зізнатися стає дедалі складніше, тож перед героїнею постає вибір.
Стрічку знімали у Києві: у метро на станції «Дніпро», на Рейтарській, на задвірках Дарницької ТЕС і в підпільних клубах.
За словами команди фестивалю, «Кохання» Микити Лиськова в опитуванні згадували найчастіше. Це анімаційна мініатюра «про те, що в Україні нарешті сталося справжнє, глибоке кохання — і сталося воно у Дніпрі».
«Я померла в Ірпені» Анастасії Фалілеєвої заснований на реальному досвіді режисерки: на початку повномасштабного вторгнення Фалілеєва разом зі своїм хлопцем виїжджає з Києва до його батьків у Ірпінь. Там вона десять днів провела в оточеному місті й змогла евакуюватися лише останньою колоною. Водночас у стрічці йдеться і про пережитий тоді досвід насильства у стосунках.
Анімацію намалювали вугіллям на папері. Прем’єра відбулася на анімаційному фестивалі в Ансі у 2024 році, після чого стрічка виграла гран-прі фестивалю LINOLEUM, приз KISFF і національну кінопремію «Кіноколо», а на початку 2025-го — нагороду за найкращу анімацію на фестивалі у Клермон-Феррані.
Серед інших фільмів у програмі: «Ядерні відходи» Мирослава Слабошпицького (2012), «Цвях» Філіпа Сотниченка (2016), «Кров’янка» Аркадія Непиталюка (2016), «Mia Donna» Павла Острікова (2018), «Сурогат» Стаса Сантімова (2020), «Папині кросівки» Ольги Журби (2021) та «Додаткові сцени» Романа Хімея і Яреми Малащука (2024).
Про KISFF-2026
Фільми програми 2026 року порушують теми тілесності та клубної культури, a також представляють нове українське кіно й фільмографії знакових європейських режисерів.
Зокрема, у межах KISFF покажуть короткі метри Пола Верговена, Крістіана Петцольда, «алхіміка сюрреалізму» Яна Шванкмаєра та Ловіси Сірен.
Секція «Клабінг до появи техно | Берлін» від берлінського фестивалю Soundwatch Berlin покаже архіви берлінської сцени, «Тіло, тіло, тіло!» досліджує стосунки людей із власними тілами, а «Горори» та «Інопланетна атака» присвячені перетворенням людського тіла та іншопланетянам.
Українське кіно представлять у секціях «Українська нова хвиля» від Довженко-Центру та програмі аматорських домашніх фільмів «Домашнє кіно» львівського Міського медіаархіву.
