Мстислав Чернов, уже у статусі оскарівського лавреата, повернувся на американський кінофестиваль «Санденс». Саме там він два роки тому вперше показав «20 днів у Маріуполі», а 23 січня — свій новий документальний фільм «2000 метрів до Андріївки».
Цього разу український режисер фіксує масштаб і смертоносність війни не очима цивільних, а очима солдатів під час контрнаступу 2023 року. Тож два його фільми утворюють своєрідну ділогію. У «2000 метрів до Андріївки» Чернов супроводжує взвод українських військових 3-ї окремої штурмової бригади, які мають звільнити стратегічно-важливе, «оточене мінами та доступне лише через крихітний клаптик лісу» село Андріївка Донецької області.
DTF Magazine почитав перші рецензії в профільних американських медіа та наводить деякі з ключових відгук
Коротко про фільм
Події «2000 метрів до Андріївки» відбуваються під час українського контрнаступу 2023 року. Чернов супроводжує взвод українських військових Третьої окремої штурмової бригади, які мають звільнити стратегічно-важливе, «оточене мінами та доступне лише через крихітний клаптик лісу», село Андріївка Донецької області.
Чернов працював над проєктом разом із колегою та фотографом Associated Press Олександром Бабенком. Монтувала стрічку Мішель Мізнер, а саундтрек написав Сем Слейтер, який отримав «Ґреммі» за музику до серіалу «Чорнобиль» та фільму «Джокер». Докладніше про фільм — у нашій новині.
Variety
«2000 метрів до Андріївки» — не така стримано-журналістська робота, як «20 днів у Маріуполі», а більш задумлива й нищівна. Це фільм одного моменту, що триває по-агонічному довго.
[…] Цей документальний фільм — енергійний і виснажливий водночас, стрімкий і скам’янілий. У ньому переважає тривожна втома, укладена в жалібне, колюче запитання одного з солдатів: «А що, як ця війна до кінця нашого життя?». Бо ж таке вже сталося з чималою кількістю його однолітків.
IndieWire
«2000 метрів до Андріївки» — одне з найбільш інтуїтивних, емпіричних зображень бойових дій, коли-небудь зафіксованих у документалістиці. […] На екзистенціальному рівні, однак, «2000 метрів до Андріївки» — абсолютно антивоєнний фільм, що показує безглузду марність бойових дій так, як глядачі, можливо, ніколи й не бачили.
[…] «2000 метрів до Андріївки» змонтовано здебільшого з записів натільних камер, знятих реальними українськими солдатами під час бою. Це приголомшливе видовище, як і несамовите прискорене серцебиття та стрибки очних яблук, не схоже на тремтіння ручної камери, що викликає морську хворобу, бо ці зображення знімали навіть не руками. Але глядач бачить те, що й солдати, і, подібно до іншого нового фільму, знятого з перспективи першої особи, «Нікелеві хлопчики», він дає ще більшу суб’єктивну ідентифікацію людині, очима якої бачить глядач.
«2000 метрів до Андріївки» — виснажливе видовище, що не відображає повною мірою всю травматичність цієї війни. Утім, навіть фіксація її невеликого уривка стає тріумфом емпатичної ідентифікації. І докором тим, хто не вважає цю боротьбу вартою чогось. Чи може фільм бути водночас провоєнним і антивоєнним? Цей саме таким і є.
Screendaily
Фільм Чернова описує фізичну реальність війни, не схожу на те, що про неї говорять. Як і в «20 днях у Маріуполі» режисер пропонує спорадичну похмуру розповідь, зосереджуючись на історіях життя окремих солдатів у тихі моменти фільму.
Фільм — інтуїтивний і захопливий, оскільки розповідає про війська, що в намаганні просунутися вперед стріляють нецензурною лайкою зі швидкістю випущених ними ж куль. Кадри Чернова, що їх вміло змонтувала Мішель Мізнер, перемішані із зображеннями, знятими військовими за допомогою шоломних камер.
Це майже надає деяким кадрам фільму відчуття перестрілки від першої особи, однак це не гра, і тут життя втрачають назавжди.
В один з найжахливіших моментів глядач перенесеться всередину медеваку, що застряг у багнюці, замість слідувати за військами, які намагаються дістатися безпечного місця пішки. Бурхлива партитура Сема Слейтера додає фільму похмурості, а випадкові вокалізації, що здіймаються з його електро- та перкусійного серця, схожі на плач.
Collider
Важливий складник успіху «2000 метрів до Андріївки» — у форматі, що його вибрав Чернов. Замість номерів на сторінці чи імен на аркуші ми знайомимося з цими людьми, не лише бачачи обличчя військових, а й життя, сповнене потенціалу, який у них вкрали. Вони перебувають у центрі кожного розділу фільму, стаючи нашими фактичними героями.
Чернов показує війну проти України, ставлячи нас на місце українців, які протистоять вторгненню, що визначатиме майбутнє їхньої країни протягом ще багатьох десятиліть. Він змушує нас рахуватися з реальністю того, що відбувається, показує саме серце опору російському вторгненню і його ціну.
The Hollywood Reporter
Наполовину інтуїтивний опис цієї конкретної війни від першої особи і наполовину екзистенціальний роздум про ефемерну природу сучасної війни загалом. «2000 метрів до Андріївки» не жахає глядача миттєво, як це робить фільм «20 днів у Маріуполі». Утім, його нав’язливий вплив здатний ще більше змінити сприйняття глядачами конфлікту, що триває.
Чернов, працюючи з власноруч знятим матеріалом, кадрами Бабенка та кадрами з солдатських натільних камер, одразу вганяє глядача в лайно. За 10 хвилин до появи назви фільму на екрані, відбувається кошмар від першої особи зі свистом куль, приглушеними вибухами, панічними радіосигналами й неминучою різаниною. І це триватиме протягом усього фільму.
[…] Але між боями й маршами від блокпоста до блокпоста Чернову вдається звільнити місце для розмов, простого дружнього спілкування добровольчої армії, сформованої переважно з надто молодих цивільних осіб, об’єднаних заради більшої мети.
[…] Фільм має перспективу, яка водночас закопана глибоко в бруд поточного моменту та спостерігає за ним на відстані. Так само Чернов любить чергувати тремтливі, спотворені кадри натільних камер і стрімкі кадри, зняті дронами. Знімки з останніх показують глядачеві ліс як суворо красиву й буквальну річ і водночас як метафору. Фільм також має одну з моїх улюблених документальних якостей: коли режисер здатний вхопити подвійне призначення дронів, які одночасно транслюють глядачам відео як знаряддя мистецтва і несуть смерть як знаряддя війни.
