Module Exchange, що за п’ять років випустив уже 1000 студентів, позиціонує себе не лише як школу електронної музики. Її команда переконана, що, окрім знань, ключову роль відіграє формування спільноти й середовища для обміну музикою та ідеями. А до звичного набору лекцій і практики тут додають лекції з філософії та психології, джеми, влаштовують івенти й шоукейси з виступами випускників. Саме з Module Exchange команда DTF Magazine розробляла навчальну програму двох Mirage Camp.
У цьому інтерв’ю говоримо з командою школи про те, як з’явився проєкт і навіщо електронним музикантам освіта, чи бачать вони сенс у кафедрах електронної музики в класичних університетах і чи стежать за долею своїх випускників. А також показуємо коротку хронологію розвитку школи.
— У чому філософія і концепція Module Exchange?
— Ми вважаємо, що музика — це свого роду мова. Вивчати музику та займатись нею може кожен, а ми хочемо навчити цього якомога більше людей у світі.
Музика — це абстрактне мистецтво, яке має величезні можливості як художнього висловлювання, комунікації, так і роботи з психікою людини. Вона може зцілювати, давати реалізацію, розраду та спокій. Сьогодні більшість музики у світі електронна — навіть та, яку ми не звикли називати такою. Крім того, якщо раніше для створення музики були потрібні величезні студії чи комплексні технічні навички, то тепер якісний трек можна зробити, лише маючи лептоп і навушники. І кожен може спробувати його опанувати.
— З чого взагалі почалась історія Module Exchange? Яка була мотивація в засновників?
— Історія школи бере свій початок з київської формації Module, вечірки якої проводились у клубі Plivka. Міша Галас, співзасновник, організовував тоді вечірки з виступами лише live-артистів. Ці події, а також підготовка до них, стали свого роду майданчиком для обміну знаннями та апаратурою, що створювало природний процес навчання у взаємодії.
— А що ви можете сказати про освіту для електронних музикантів в Україні тепер? Як ви оцінюєте ситуацію?
— Ще кілька років тому її майже не існувало, а на мапі іноді з’являлись поодинокі вогники приватних ініціатив. Після кількох років роботи в цьому середовищі шкіл стає все більше, але вся ця освіта ще не є інституціалізованою.
Музична освіта потрібна не лише тим, хто хоче стати професійним музикантом, дуже важливо виховувати також і слухачів, аудиторію. Для сприйняття безлічі цікавої, але складнішої музики, треба мати свого роду рецептори, її розуміння, наслуханість. Таким чином ми можемо створити інфраструктуру, яка живить сама себе і впливає на цілісний розвиток сцени.
— Чи бачите ви освіту для електронних музикантів у загальній освітній системі, у профільних навчальних установах з державним фінансуванням? Чи треба, іншими словами, вивчати електронну музику саме в інституціональних навчальних закладах?
— Чудово, що існує електроакустична кафедра в консерваторії, але навіть вона може дати набагато менше, ніж попит. І, звісно, вона сконцентрована скоріше на електронно академічних та експериментальних напрямках.
Інші країни просунулись у цьому набагато більше, маючи ресурси іншого рівня, але ми впевнені, що в нас все попереду, і найкраще, що ми можемо зробити, — це працювати далі.
— Чий іноземний досвід ви переймали? На які освітні проєкти орієнтуєтесь?
— Насправді, ми йдемо власним шляхом. Не дивлячись на те, що в світі є дуже багато шкіл та електронних відділень у консерваторіях, наприклад у Берклі, Ircam, point blank, освіта там дуже повільна і часто має високий поріг входження.
Часто в Європі та США школи електронної музики сконцентровані саме на технічній складовій, а мистецтво залишають скоріше fine art school, де якраз не особливо навчають музики. Ми ж хочемо поєднувати ці два напрямки, навчаючи в першу чергу мисленню та творчості, і в другу — даючи для цього потрібні технічні навички.
— У вас є кілька рівнів навчання: як для новачків без будь-яких знань, так і для тих, хто вже не перший рік пише музику. Що ви як школа хочете донести до своїх студентів, незалежно від їхнього рівня? З чітким розумінням, з чим має «вийти у світ» ваш випускник?
— Так, у нас є різні курси для різних рівнів знань. Можна прийти навчатись з нуля, і в якомусь сенсі це навіть круто, коли знання лягають на умовно чистий лист, що дає змогу одразу мати правильний роадмеп у голові і скоротити шлях, не зупиняючись на помилках.
— Так, у нас є різні курси для різних рівнів знань. Можна прийти навчатись з нуля, і в якомусь сенсі це навіть круто, коли знання лягають на умовно чистий лист, що дає змогу одразу мати правильний роадмеп у голові і скоротити шлях, не зупиняючись на помилках.Також ми періодично проводимо курсу просунутого напрямку і окремі лекції з іноземними артистами. Їхні записи можна подивитися на нашому ютуб-каналі.
— А хто ваші студенти? На які умовні групи ви їх розбиваєте? Що мотивує їх вчитись?
— Дуже цікаво те, що наші студенти часто мають абсолютно різний бекграунд і вік. Серед них багато цікавих людей, останні два роки доволі регулярно зустрічаються військові на дійсній службі. Нам здається, вони шукають спосіб видихнути, і заняття музикою в цьому їм допомагають, стаючи свого роду медитацією. Нам дуже цінно давати таку можливість саме військовим, для яких у нас, звісно, є система знижок.
— Як взагалі складається навчальна програма Module Exchange? На яких стовпах тримається програма?
— В першу чергу це структурність — тепер, в епоху ютубу, можна навчитись, здається, будь-чого, але початківцю буде дуже легко загубитись у потоці інформації та незрозуміло звідки почати, недостатньо мотивації. Також коли людина навчається в одного викладача — разом з його сильними сторонами студент може перейняти і помилки. Окрім того, кожен музикант — експерт у своїй певній області. Тому в нас кожну тему розкривають саме ті люди, які розуміються на ній найбільше. Зрозумілість, легкість, баланс основного та глибини, дружність, мабуть.
— У вас проходили лекції з психології та філософії. Чому ви їх додали? Що вони мають дати студентам?
— Лекція з психологом уже кілька років є обов’язковою складовою базового курсу. Дуже часто на початку людям заважають навіть не так якісь реальні речі, як уявлення про них. Багато талановитих людей потерпають від синдрому самозванця, багато новачків стикаються зі страхом чистого листа. Окрім того, ми віримо у величезну користь психотерапії, і поле ментального здоров’я побічно цікавить нашу команду також. Щодо філософії, то ми вважаємо, що постійно тестуємо різні напрямки, а ще, щоб бути цікавими музикантами, студентам треба бути підкованими не лише технічно, а й розвивати особистість.
— Ви досліджували подальшу долю випускників? Який відсоток з них продовжує займатись музикою?
— Наші випускники залишаються з нами назавжди. Вони можуть приходити на недільні коворкінги у школу, щоб запитати щось у чергового викладача чи поджемити разом, познайомитись з випускниками інших потоків і студентами. Для тих, хто хоче виступати, ми проводимо вечірки module spotlight, наприклад. У планах побудувати для студентів окрему ланку — букінг-агенцію. Також радує те, що ком’юніті працює саме як живий організм. Студенти будують разом студії, випускають релізи та грають джеми.
— Скільки людей працюють тепер у школі?
— Якщо рахувати всіх викладачів, то більше як 20.
— Як ви пережили ковід? Які головні уроки винесли?
— Саме в цей час ми відкрили наше Паризьке відділення. Основний урок — кожна криза дана нам для того, щоб зростати.
— Яка ваша теперішня візія? Куди ви рухаєтесь?
— Ми рухаємось до того, щоб створити велику модульну інфраструктуру, основою якої будуть інтерактивні онлайн-курси, свого роду підручники, з відділеннями в різних столицях світу, часто в партнерствах із клубами і ком’юніті, яке буде основою для обміну досвідом і виступами в різних країнах.
Про Mirage Camp 2024
Mirage Camp — освітня подія від DTF Magazine для електронних музикантів, вокалістів, сонграйтерів та інструменталістів. Це місце, де в обміні й спільному навчанні народжується нова музика, а навичками та знаннями про роботу сцени діляться її головні герої та інсайдери. Ключова ідея Mirage Camp 2024 — взаємодія і створення музики в колаборації.
Дізнатися більше
