Детройтське техно виникло на основі суміші європейського індастріалу й попмузики з американським фанком та гериджем і як своєрідний різновид новаторської, елітарної чи певною мірою навіть авангардної електронної музики. І воно досить швидко привернуло серця й розум шанувальників, давши розвиток багатьом напрямам техно-музики — від більш експериментальної мінімал-сцени до популярнішого жанру EDM.
У межах освітнього проєкту Mirage Camp від DTF Magazine коротко розповідаємо про деякі ключові постаті детройт-техно, що вплинули на розвиток і становлення цього стилю.
«Белвілльська трійця»
Зародження детройт-техно традиційно пов’язують з так званою «белвілльською трійцею» — винахідниками жанру, апостолами стилю, а в ті далекі часи ще й шкільними друзями. Ідеться про Хуана Аткінса, Дерріка Мея та Кевіна Сандерсона.
Хлопці жили в Белвіллі — середньокласовій громаді на захід від Детройта. Двоє з них, Деррік і Кевін, мріяли про кар’єру професійних футболістів, але по-справжньому їхню дружбу благословила музика.
Уночі трійця полюбляла слухати програму The Midnight Funk Association, яку вів диск-жокей Чарльз Джонсон. Під ніком Electrifying’ Mojo він пускав в ефір музичний потік, що складався з саундтреків, класичної музики, психоделічного року, космічного фанку та європейського синті-попу. А другою пристрастю хлопців було мікс-шоу від The Wizard — впливового на той час радіоведучого, що згодом змінить нік і саме як Джефф Міллз здобуде неабику популярність як техно-продюсер другого покоління.
1.
Хуан Аткінс
Найбільш зануреним у музику з усіх трьох був Хуан Аткінс, який змалку грав у різних гаражних командах на басу та ударних. У 1980 році Хуан закінчив школу, придбав клавіатуру Korg MS10 і спільно з Ріком Девісом заснував легендарний проєкт Cybotron, чиї треки Alleys Of Your Mind, Clear і Cosmic Raindance своїм холодним футуристичним звучанням і механістичним грувом багато в чому стали електро-предтечею детройт-техно.
У 1985 році Аткінс створив новий лейбл Metroplex, де під псевдонімом Model 500 видав епохальний трек No UFOs — похмуру, багатошарову композицію з дисонансною мелодикою, що стала канонічним записом новітнього детройт-саунду. Отож саме Хуан Аткінс заклав фундамент детройтської сцени, ставши тим, кого в техно-спільноті негласно називають Ініціатором, або The Originator. Він і досі активний учасник у сучасній електронній музиці.
2.
Деррік Мей
У 1987 році, надихнувшись діяльністю Хуана, Деррік Мей заснував лейбл Transmat, де під вивіскою свого проєкту Rhythim Is Rhythim випустив платівку під назвою Nude Photo, титульний трек якої закріпив саундноваторство техно-музичної сцени Детройта.
Через рік після цього релізу Мей видав те, що стало одним з класичних гімнів техно, — хрестоматійну композицію Strings of Life.
Пізніше Деррік Мей зміцнив свою репутацію продюсера треками The Dance та It Is What It Is, у звучанні яких чітко проступали характерні риси детройт-саунду: абстрактна образність, холодна синтезаторна відчуженість і своєрідна науково-фантастична дистопічність. Ці особливі секвенції і патерни докорінно різнили детройт-техно від панівного тоді чиказького гаусу.
Відомий також під ніком Mayday Деррік, чия невтомна музична діяльність триває і нині, свого часу став ментором для таких музикантів-початківців, як Карл Крейг і Стейсі Пуллен, про яких ми поговоримо трохи далі.
3.
Кевін Сондерсон
У ту саму пору, в середині 1980-х, Кевін Сондерсон під ім’ям Kreem створив композицію Triangle Of Love і відкрив власний лейбл KMS (Kevin Maurice Saunderson), де випускав музику під безліччю псевдонімів (Reese, Reese and Santonio, E-D, Intercity та ін.).
Треки Кевіна були явно зорієнтовані на танець, що й підтверджує звучання таких його класичних композицій, як Just Want Another Chance, The Sound і Rock To The Beat. У 1988 році Сондерсон досяг ще більшого успіху під псевдонімом Inner City, і на цей момент саме його творчість можна вважати комерційно найуспішнішою.
Як виникла назва «техно»
Якийсь час стиль не мав назви. За однією з легенд, коли треки з Детройта почали потрапляти на музичний ринок Великої Британії, бірмінгемський диджей Ніл Раштон запропонував компанії Virgin видати компіляцію нової електронної музики з Міста моторів. Останнім треком, що ввійшов до збірки, стала композиція Хуана Аткінса Techno Music, яка й дала назву всій платівці — Techno! The New Dance Sound Of Detroit. Саме поява цієї платівки й утвердила назву «техно» для новітнього жанру.
4.
Карл Крейг
Один з найвидатніших музикантів, яких зараховують сьогодні до «другої хвилі» детройтського техно, Карл Крейг прийшов у танцювальну музику наприкінці 1980-х — після європейського туру з Rhythim is Rhythim. Крейга цілком закономірно вважають протеже Дерріка Мея, бо саме Мей помітив та оцінив потенціал новачка.
Розглянувши й підкресливши у своїй музиці джазову складову детройт-сцени, Карл Крейг випустив чимало платівок від імені таких проєктів, як Innerzone Orchestra, Paperclip People, BFC, Psyche та 69, зокрема й на власному лейблі Planet E.
Починаючи з платівки Landcruising 1995 року, він видав кілька цікавих студійних альбомів, а пізніше став відомим завдяки своїм реміксам композицій Theo Parrish, Tori Amos і Depeche Mode. У 2008 році Карл Крейг був номінований на премію «Греммі» за найкращий ремікс пісні Junior Boys Like a Child.
5.
Джефф Міллз
Завдяки диджейській кар’єрі в клубах Детройта поступово набуває популярності Джефф Міллз. Виступаючи в різних амплуа — від радіоведучого під ім’ям Wizard до учасника індастріал-проєкту Final Cut, Міллз спільно з Майком Бенксом засновує на початку 90-х ще одну вже легендарну формацію Underground Resistance — колектив однодумців, «партизанів детройтського техно», об’єднаних філософією протистояння, творчого соліпсизму та зашифрованих електронних послань, товариство музикантів, яке існує дотепер і навіть викладає теорію музики в навчальних закладах Детройта.
У 1994 році на німецькому лейблі Tresor виходить сольний альбом Міллза Waveform Transmission vol. 3, де артист фокусується на сирому герметичному звучанні та мінімалістичних структурах. Поступово розвиваючи власну творчу філософію, Міллз випускає кілька концептуальних платівок — The Time Machine, Contact Special і One Man Spaceship. Кожна з них наче «капсула часу», в якій диджеїнг подано як форму мистецтва, сеанс космічної терапії чи навіть послання людству.
6.
Стейсі Пуллен
Ще одна важлива фігура з артистів «другої хвилі» — Стейсі Пуллен, відомий також під ніками Bango, Kosmik Messenger, X-Stacy та Silent Phase. Перебуваючи на сцені понад двадцять років, Пуллен розвинув ідеї «белвілльської трійці», додавши в оригінальний детройт-техно-саунд елементи гаусу та гериджу.
Альбом Стейсі Пуллена, випущений у 2004 році під назвою Today Is the Tomorrow You Were Promised Yesterday, засвідчив, що музикант змінив детройтське звучання на користь джазових і фанкових ритмів, а це спонукало критиків до порівняння його творчості з творчістю Гербі Генкока.
7.
Роберт Гуд
Роберт Гуд — один з учасників Underground Resistance, відомий також під ніками Monobox, The Vision, Inner Sanctum, Floorplan, Mathematic Assassins і Robert Noise. Заснувавши 1994 року техно-лейбл M-Plant, музикант випускає альбом Minimal Nation — невичерпне джерело натхнення для жанру мінімал-техно.
На початку 2010-х Роберт Гуд прокидається осяяний ідеєю поєднати госпел- та техно-звучання і незабаром під вивіскою проєкту Floorplan випускає натхненний трек We Magnify His Name. З 2016 року в техно-госпел-проєкті бере участь і дочка Гуда — Лірик Гуд.
8.
Річі Хоутін
Річі Гоутін — «техно-гік», засновник лейблу Minus, в останні десятиліття одна з основних фігур на світовій техно-сцені. З середини 1990-х артист був провідним представником мінімал-техно і став відомий завдяки своїм платівкам, випущеним під псевдонімами Plastikman і F.U.S.E.
Відвідуючи вечірки, де виступали зірки Underground Resistance — Деррік Мей, Джефф Міллз, Майк Бенкс і Роберт Гуд, уже з середини нульових Річі перетворюється на значного техно-продюсера, а згодом і на зірку світової танцювальної електроніки, чий творчий діапазон можна дослідити, починаючи з платівки 1993 року Dimension Intrusion (під ніком F.U.S.E.) і закінчуючи релізом 2021 року з назвою Concept I.
9.
Грег Гоу
Грег Гоу — канадський продюсер, представник наймолодшого покоління детройтського техно, що спільно з Дерріком Меєм видав кілька релізів — наприклад The Pilgrimage EP, а нині й далі працює з ним над перезапуском лейблу Transmat. В одному з інтерв’ю Грег сказав: «Я багато разів літав з Торонто в Детройт на всякі вечірки. І хоч я не живу в Детройті, проте вважаю його своїм другим домом».
Принагідно варто назвати й такі імена, як Kenny Larkin, Joey Beltram, DJ Rolando aka Aztec Mystic, Monty Luke, Al Ester, Detroit In Effect. Ці артисти не перестають досліджувати й розширювати виміри привабливого електронного жанру, народженого в Детройті.
Як слушно зазначили у своїй книжці Last Night A DJ Saved My Life журналісти Білл Брюстер і Френк Брутон:
«Детройтське техно — амбітне твориво, жанр, націлений на еволюцію, охочий скинути тягар усієї попередньої музики і зробити кілька сміливих кроків у прийдешність. Поки інші музичні форми вдаються до рутинного копіювання, наслідування та переробки, повертаючись раз по раз до улюблених тем і надійних басових партій, — техно робить ставку на чисту творчість. Воно віддає перевагу абстракції, прагнучи чогось свіжішого та зухвалішого. У місті, зневіреному в прогресі, техно спробувало дати нову надію на майбутнє».
Про Mirage Camp 2024
Mirage Camp — освітня подія від DTF Magazine для електронних музикантів, вокалістів, сонграйтерів та інструменталістів. Це місце, де в обміні й спільному навчанні народжується нова музика, а навичками та знаннями про роботу сцени діляться її головні герої та інсайдери. Ключова ідея Mirage Camp 2024 — взаємодія і створення музики в колаборації.
