Дослідження простору між «до» та «після» внутрішніх змін. Що треба знати про альбом [metanoia] Олени Карась

Два акти [metanoia] композиторка та співзасновниця гурту «Тонка» Олена Карась описує як «цілісну музичну оповідь» про простір невизначеності внутрішніх змін — «зі страхом, злістю, болем, прийняттям і поступовим поверненням довіри до себе». Цю тему музикантка також розкриває через відеотриптих і майбутню виставу на основі лонгплею

У коментарі DTF Magazine Олена розповіла про зародження [metanoia], ту саму внутрішню зміну та мультиформатність релізу

Як виникла [metanoia]

За словами Олени, тією самою «глибокою внутрішньою зміною» для неї стала складна подія в житті найближчої людини.

Перебуваючи поряд, вона спостерігала за змінами «достатньо близько, щоб відчувати цей досвід, але водночас на певній дистанції, щоб мати змогу його осмислювати».

«У якийсь момент я подумала про те, що ми часто сприймаємо власний досвід як винятковий. І він дійсно таким є. Але попри різні обставини ми, здається, проходимо дуже схожий емоційний шлях. У кожного з нас своя історія, але почуття, з якими ми зустрічаємося, часто виявляються напрочуд схожими», — пояснює Олена.

Музикантка називає альбом «своєрідним маяком» та нагадуванням про те, що жоден із наших станів не є остаточним.

Концепція [metanoia] виникла в Олени у дорозі, й після повернення співачка одразу розпочала роботу над матеріалом. Основна її частина тривала приблизно місяць.

«Це складно пояснити раціонально, але я дуже чітко розуміла, що маю створити не просто збірку пісень, а цілісну музичну оповідь. Велике висловлювання, у якому кожна частина матиме своє місце й сенс… Мабуть, вперше я відчула себе достатньо зрілою музиканткою, щоб пропустити через себе таку об’ємну роботу», — ділиться Олена.

Про звучання та акти альбому

За словами музикантки, у звучанні релізу для неї було важливо передати відчуття цілісності — тому композиції альбому перетікають одна в іншу, а музичні рефрени, цитування та повторювані образи переходять із пісні в пісню.

Пісня «я пам’ятаю», наприклад, закінчується багатоголоссям, яке переходить у наступну композицію — «омріяна любов». А «тільки б не назавжди» розпочинається там, де завершується «відпусти штурвал».

Над альбомом Олена працювала з Даніїлом Зубковим aka Lucas Bird. Музично [metanoia] поєднує фʼюжен, джаз та експериментальну музику з елементами електроніки й живих інструментів, а в основі — голос і фортепіано.

Олена додає, що метою було, аби всі музичні рішення насамперед передавали внутрішні стани людини:

«Мені хотілося, щоб музика не просто супроводжувала історію, а сама розповідала її: через зміну гармоній, динаміки, фактур, через напругу, контрасти й моменти тиші. Щоб слухач міг не лише зрозуміти, а й відчути цю трансформацію разом зі мною».

Перший акт [metanoia], що розпочинається з інтро, описують як подорож найтемнішими станами людського досвіду: «Старі опори руйнуються, людина опиняється в хаосі, зустрічається зі страхом, болем і злістю».

Другий акт розпочинає трек «посеред полину». У ньому головна героїня знаходить надію на нове життя після пережитого — «не про повернення до того, ким людина була раніше, а про прийняття досвіду як частини нового себе». За словами Олени, у другому акті з’являється більше світла, надії та відчуття пробудження.

«Я уявляю цей альбом чорно-білим. І хоч як банально це звучить, перший акт для мене — це занурення в темряву, а другий — поступовий вихід до світла. І це дійсно можна почути в музиці».

Як тему альбому розкривають в інших форматах

[metanoia] супроводжує візуальний триптих на треки «відпусти штурвал», «тільки б не назавжди» та «посеред полину», який зрежисувала Ліка Мірошниченко.

Перші два відео зняли у театрі: він став простором внутрішнього стану героїні та втрати контролю, а порожня глядацька зала перетворювала особисте переживання на образ колективної втрати.

У фіналі стіни зникають, і героїня опиняється посеред українського ландшафту, а природа стає «повноцінною учасницею історії — простором пам’яті, спільності та зв’язку поколінь». Персонажка вже не виглядає самотньою — вона стає частиною спільної історії та колективного переживання.

Окрім триптиха, [metanoia] втілили у спільних із брендом Taura парфумах та майбутній виставі. Музикантка пояснює, що, працюючи над альбомом, зрозуміла, що музика має потенціал для перформансу, а історія «може існувати ширше».

«Знаючи себе як мисткиню, я розумію, що, коли до мене приходить ідея, я мушу дати їй реалізуватися. Інакше будуть неприємні для мене самої наслідки. Але коли я все ж за це беруся, то відчуваю, що тепер працюю на цю ідею. Відчуваю себе інструментом, через який вона може втілитися в реальність. І, як би банально це не звучало, я просто не можу цього не робити», — додає Олена.

Спеціально для вистави альбом розширять та виконають разом із гуртом у новому аранжуванні. Виступ доповнить хореографія, світло, сценографія, костюми та ольфакторний дизайн.

«Я прагну втілити [metanoia] у її найповнішій формі — створити простір, у якому можна прожити емоції, про які ми так часто мовчимо. Я вірю, що саме мистецтво відкриває можливість для чесного діалогу й допомагає зрозуміти, що навіть у найскладніших переживаннях ми не самотні».

Альбом-виставу Олена Карась представить у Києві в листопаді 2026 року.