Sony Pictures Classics подали Джуліанн Мур та Тільду Свінтон за ролі у «Сусідній кімнаті» Педро Альмодовара. Аби потрапити у номінації, акторки мають пройти стадії лонглиста та шортлиста. За всю історію «Оскара» одразу декілька акторок представляли один фільм у головній жіночій номінації лише п’ять разів, пише Variety
Востаннє двоє представляли один фільм у цій номінації 1992 року — Джина Девіс і Сьюзен Сарандон за стрічку «Тельма і Луїза». До них номінували Ширлі Маклейн і Дебра Вінгер («Мова ніжності», 1983), Енн Бенкрофт і Ширлі Маклейн («Поворотний пункт», 1977), Кетрін Гепберн та Елізабет Тейлор («Раптово, минулого літа», 1959), a тако Енн Бакстер і Бетт Девіс («Все про Єву», 1950).
Variety зазначає, що зазвичай двох представників одного фільму «розводять» по категоріях, аби мати найкращі шанси. Це називають «категорійним шахрайством».
На «Оскарі» 2020 року фільм «Одного разу в Голлівуді» в категорії «Найкраща головна чоловіча роль» представляв Леонардо Ді Капріо, a Бред Пітт, попри те, що також мав головну роль, змагався за «Найкращу чоловічу роль другого плану».
2019 року Емму Стоун за її роль у «Фаворитці» номінували на «Найкращу акторку другого плану», хоча персонажка Стоун у фільмі грає головну роль у сюжеті. Номінацію на головну жіночу роль тоді отримала Олівія Колман, яка й виграла статуетку.
Джуліанн Мур номінувалася на «Оскар» п’ять разів, вигравши одну статуетку за фільм «Все ще Еліс» у 2014 році. Тільда Свінтон має лише одну номінацію — за роль другого плану у стрічці «Майкл Клейтон» 2007 року, де вона й перемогла.
Разом з Мур та Свінтон на «оскарівську» номінацію претендує Джон Туртурро, який зіграв у «Сусідній кімнаті» чоловічу роль другого плану.
Про «Сусідню кімнату»
«Сусідня кімната» — перший повнометражний англомовний фільм Педро Альмодовара.
У центрі сюжету — історія стосунків колишньої військової репортерки Марти (Тільда Свінтон) та її подруги письменниці Інгрід (Джуліанн Мур), яка після багатьох років налагоджує зв’язок, дізнавшись, що Марта хвора на рак.
«”Сусідня кімната” розповідає про безмежну жорстокість воєн, про дуже різні способи, в які дві письменниці підходять до реальності і пишуть про неї, про смерть, дружбу і сексуальне задоволення, як найкращих союзників у боротьбі з жахом», — йдеться в синопсисі.
