Новий документальний фільм Катерина Горностай «Стрічка часу» (Timestamp) про українські школи в умовах повномасштабної війни змагатиметься за головний приз Берлінале 2025. Це перший з 1997 року фільм української режисерки, представлений в основній конкурсній програмі, — востаннє Україну представляла Кіра Муратова зі стрічкою «Три історії»
Берлінале-2025 триватиме з 13 по 23 лютого.
«Стрічка часу» — це хроніка з життя українських шкіл, учнів та вчителів з різних регіонів: від міст Харкова та Запоріжжя до Києва, Чернігова, Черкас, Одеси, Миколаєва, Очакова, Кам’янського, а також містечок і селищ, серед яких Буча, Бородянка та Зарічне.
Фільм розповідає про адаптацію вчителів та учнів до зумовлених війною росії проти України реалій, зокрема на деокупованих та прифронтових територіях. Він показує, як війна впливає на повсякденне життя учнів і вчителів, та які виклики їм доводиться приймати у спробі зберегти освіту і відчуття нормального життя.
Стрічку називають «глибоким поглядом на боротьбу українського народу за збереження освіти та ідентичність», знятим без закадрового голосу, інтерв’ю та реконструкцій.
«“Стрічка часу“ — це елемент турнікета: важливо зафіксувати час накладання, аби не втратити знекровлені тканини. Зараз кожен школяр, на жаль, знає, що таке турнікет і для чого його використовують, адже тепер це вивчають і в школі. Але не це є основною темою фільму», — говорить Катерина Горностай.
Вона пояснює: «Ми акцентували свою увагу на буденності та простих шкільних досвідах, як от сльози на святі першого дзвоника, старшокласник у ролі святого Миколая, різнобарвні стрічки в руках випускників. Усе це містить контекст війни тепер: школярі часто вчаться в укритті через тривогу, директор показує зруйновану й законсервовану частину школи, поки в іншому крилі ідуть уроки, а на онлайн-випускному звучить дзвоник, евакуйований з Бахмуту».
Ідея документального фільму, присвяченого темі освіти в умовах війни, належить громадській спілці «Освіторія», яка виступила виконавчим продюсером «Стрічки часу».
Мета фільму — «привернути увагу до викликів, з якими стикається українська освіта» та зібрати кошти для відновлення зруйнованих українських шкіл, тому всі зібрані під час міжнародної кампанії кошти перерахують на ремонт та облаштування таких закладів освіти.
«Ми хочемо нагадати світові, що війна в Україні триває, а її діти та вчителі платять надмірну ціну за можливість скористатися базовим людським правом — правом на освіту. Я вірю в його потужний потенціал викликати емпатію та стати платформою для діалогу у творчих, академічних, правозахисних та політичних колах», — говорить Зоя Литвин, засновниця «Освіторії» та виконавча продюсерка фільму.
Копродюсерами стали Франсу Ле Голл та Маріон Гут з кінокомпанії a_BAHN (Люксембург), Рінскє Раап з RINKEL DOCS (Нідерланди) та Віктор Еде з CINEPHAGE PRODUCTIONS (Франція).
Виробництвом фільму займався продакшен 2BRAVE PRODUCTIONS. У пресрелізі уточнюється, що фільм знято на приватні кошти без залучення державного фінансування.
Це не перша робота Катерини Горностай, яку представляють на Берлінале. У 2022 році її дебютний повнометражний фільм «Стоп-Земля» отримав «Кришталевого ведмедя» в секції Generation 16+. Сама режисерка 2023 року була у складі журі секції Generation 14+.
Про інші українські фільми на Берлінале
Новий фільм українського режисера Олексія Радинського «Спеціальна операція» увійшов до програми Forum Expanded Берлінського кінофестивалю. Стрічка розповідає про окупацію Чорнобильської атомної електростанції в Україні російськими військами в перші дні повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року.
«Спеціальну операцію» створили на базі відеозаписів з камер спостереження, розташованих на території ЧАЕС. На сайті Берлінале стрічку називають «майже безтілесним дослідженням військової логіки».
«Це фільм-доказ. Кожен кадр є свідченням про воєнний злочин РФ в Україні — окупацію ЧАЕС — зафіксованим у реальному часі. Цей фільм займається дослідженням та дискредитацією російської армії. Бо ніщо не дискредитує цю армію краще, ніж просте документальне зображення російських солдатів», — говорить сам Радинський.
Режисер також позиціює «Спеціальну операцію» як «фільм-експеримент, який ставить свою аудиторію в позицію безпосередніх свідків окупації». Він додає: «Для мене важливо, що прем’єра фільму на Берлінале саме в секції Forum Expanded, відкритій для експериментального та політичного кіно».
