До ретроспективних програм «Ретроcпектива кіно 90-х» та «Українські короткометражні квір-фільми» на Sunny Bunny увійшли фільми сестер Вачовскі, Педро Альмодовара, Жанни Озірної, Олексія Радинського та Дмитра Мойсеєва. Четвертий фестиваль квір-кіно відбудеться в Києві з 17 по 24 квітня
Про «Ретроспективу кіно 90-х»
До програми увійшли фільми режисерів, які знімали у «визначальний для квір-кіно період» — коли прийняття ЛГБТК+ збільшувалося, зокрема завдяки активізму, а знімання кіно ставало доступнішим.
«Ця програма на кожному з фільмів у збірці в свій спосіб демонструє цей поступ і розвиток квір-кіно, а деякі з цих режисерів стали метрами й живими класиками кінематографа загалом. Вони є провідними зірками в кіно й усі по-своєму змінили кінематограф за свої кар’єри. І для нас важливо наголошувати, що ці фігури, глибоко шановані у світі, належать до спільноти й мали такий великий вплив на медіум», — каже директор фестивалю Богдан Жук.
Перший фільм програми, «Зв’язок», — дебютний фільм Лани та Ліллі Вачовскі, що вийшов у 1996 році. Фільм розповідає про колишню ув’язнену Коркі, яка, займаючись ремонтом квартири в Чикаго, знайомиться із сусідами. Сезар — параноїдальний гангстер, Вайолет — його супутниця, яка одразу відчуває потяг до Коркі.
«Пригоди Прісцилли, королеви пустелі» Стефана Елліотта представили на Каннському кінофестивалі у 1994 році. Стрічка розповідає про подорож двох дреґ-королев та трансжінки через пустелю, аби представити «свій унікальний стиль кабаре».
«Дикі ночі» французький режисер Сіріль Коллар зняв за власним однойменним романом. Коллар був відкритим бісексуалом, мав ВІЛ-позитивний статус і став одним із перших французьких митців, які публічно заговорили про це. У центрі сюжету — молодий гей Жан, який веде активне сексуальне життя. Але знайомство з жінками, зокрема з Лаурою, дозволило йому усвідомити свою бісексуальність. Тепер він мусить подолати особистісну кризу та зробити складний вибір: Лаура чи його хлопець Самі.
У 1993 році напівавтобіографічний «Дикі ночі» нагородили преміями «Сезар» за найкращий фільм, найкращий дебют та найкращий монтаж.
«Мій власний штат Айдахо» з Кіану Рівзом та Рівером Феніксом організатори Sunny Bunny називають одним із найважливіших фільмів американського незалежного кіно. Це вільна адаптація п’єси «Генріх IV» Шекспіра. Сюжет розповідає про Майка Вотерса — вуличного секс-працівника з нарколепсією та Скотта Фейвора — бунтівного сина мера.
Разом вони вирушають у подорож з Портленда до Айдахо, а згодом — до Італії. Дорогою вони торгують своїм тілом, поки не привертають увагу заможного покровителя зі специфічними сексуальними вподобаннями.
Фільм «Все про мою матір» Педро Альмодовара розповідає, як після трагічної загибелі свого сина-підлітка Мануела вирушає у подорож, щоб знайти його батька. У новому місті вона зустрічає стару подругу — трансгендерну секс-працівницю, а також заводить дружбу з неприкаяною акторкою і вагітною черницею, яка живе з ВІЛ.
Стрічка має понад 40 різних нагород, зокрема «Оскар», «Золотий глобус», «Сезар» і BAFTA за найкращий іноземний фільм та дві нагороди Канн.
View this post on Instagram
Про «Українські короткометражні квір-фільми»
Програму української квір-ретроспективи Sunny Bunny показуватимуть уперше. У її межах куратори зібрали ігрові та документальні фільми ЛГБТК+ тематики останніх 17 років. Стрічки досліджують життя квір-людей у попередні десятиліття та в СРСР.
«Секс, лікувальне, рок-н-рол» — короткий метр Анатолія Бєлова 2014 року, знятий на пісню його ж гурту «Людська подоба», і є одним із перших висловлювань на тему ЛГБТК+ в сучасній Україні. «Щасливі роки» Світлани Шимко та Галини Ярманової розповідають історії лесбійок, що жили в Україні у часи пізнього СРСР.
Документальний фільм «Екзарх» Надії Парфан та Марії Стоянової розповідає історію молодого православного священика, який вирішив піти з Києво-Печерської лаври, «де стало забагато нетерпимості та лицемірства», до геїв, лесбійок, бісексуальних і трансгендерних людей, а також людей, що живуть зі СНІДом.
Також у програмі — два коротких метри Жанни Озірної. У «Котиках» львівська пара мріє про материнство, однак упирається у консервативні суспільні норми та порушення прав квір-осіб. А документальний «Зв’язок» розповідає історію одного камінг-ауту, що тривав рік. Події «Зсуву» Олексія Радинського відбуваються у Києві у 2016 році. Фільм розповідає про художників, перформерів, інженерів та музикантів, які створюють «утопічний простір» у гаражному кооперативі на занедбаній вулиці Петрівській.
Серед інших стрічок ретроспективи: «Секрет, Дівчинка та Хлопчик» Оксани Казьміної, «Післясмак» Юри Катинського, «Чачьо» Віталія Гавури, «Прощавай, Свєто» режисерки Насті Канарьової, «Сумні портрети» Віталія Кікотя та «Затемнення мого серця» Анжелік Устименко.
View this post on Instagram
Усі вони — фільми-переможці та учасники «Молодості», KISFF, Одеського міжнародного кінофестивалю, Sunny Bunny та інших українських й міжнародних кінофестивалів.
Придбати абонементи на Sunny Bunny 2026 року можна за посиланням.
