Окрім історії знайомства та резиденції на «Вемблі», у відео Rolling Stone Гаррі Стайлз та Том Йорк багато говорили про свої підходи до створення музики. Попспівак не використовує ноутбук уже понад шість років, а вокаліст Radiohead пригадує історію написання Everything in Its Right Place та розповідає про складнощі роботи із текстами
Про важливість прогулянок серед людей
Говорячи про спільну любов до прогулянок — музиканти вперше зустрілися на вулиці в Римі — Стайлз каже, що, гуляючи, артист «перебуває на рівні землі» й помічає речі, які не помітив би з авто.
Для Йорка це також один із методів написання пісень: музикант розповідає, що написав A Wolf at the Door, коли йшов пішки два з половиною дні:
«Я тоді переживав дійсно важкий період. Дощ чи не дощ — не мало значення. Із блокнотом у руках я просто виписував усе. Зрештою мені стало набагато легше».
«Але річ не лише в самих прогулянках, а й у тому, щоб проходити повз людей. У цій простій звичці спостерігати за перехожими, уявляючи про тих, хто йде назустріч: куди вони прямують, чим займаються і все в такому дусі. Це витягує тебе з власної голови, відриває від проблем. Бо, знаєш, без цього насправді дуже легко загубитися в собі», — додає Том.
View this post on Instagram
Про полишення зони комфорту та самоповторення
Відповідаючи на запитання про те, як музиканти уникають самоповторення, Йорк каже, що не може це робити, «навіть якби хотів»:
«Мені здається, коли ти створюєш щось дуже успішне, виникає шалений тиск повторити цей успіх. І я впевнений, що ти, мабуть, це відчуєш чи вже іноді відчуваєш. Або точно відчуєш. Це нікуди не зникає, бо це нагадує роботу на замовлення».
— Стайлз: «Намалюй це ще раз».
— Йорк: «Так. Це комерційний вид мистецтва, тож люди завжди проситимуть тебе повторити те, що вже спрацювало».
— Стайлз: «На мою думку, це дуже цікавий цикл. Ти створюєш щось, що знаходить відгук у людей, бо тобі вдалося вловити певний аспект людського досвіду — чи то вразливість, чи то чутливість, притаманну людині. А потім будь-який успіх, що супроводжує цей твір, змушує його жити власним життям. І тоді вже все навколо робить твій власний досвід неймовірно “нелюдським”».
— Йорк: «Так, штучним».
Продовжуючи розмову, вокаліст Radiohead розповідає про те, як важко йому раніше було починати з нуля. Музикант пояснював собі те, що робить, вже у процесі та мав знаходити цьому «інтелектуальне обґрунтування». Зрештою йому просто було потрібно «вибратися з цього, вийти зі студії та просто кудись іти»:
«І великою мірою все це зводилося до того, що всім байдуже, чувак. Усім начхати, що тобі важко. Якщо тебе так засмучує, що це складно, — бляха, просто зупинися. Піди займися чимось іншим — іди потанцюй».
«Коли в тебе з’являються діти, ти розумієш, що, вирішивши й далі займатися такою роботою [музикою], мусиш отримувати від неї задоволення. А задоволення приходить від того, що щоразу доводиться починати все з нуля. Усього, чого ти навчився, потрібно розучитися», — додає Том Йорк.
View this post on Instagram
Про створення пісень
— Йорк: Написання пісень — дуже дивна річ. […] Тут не можна бути надто хитрим чи розважливим. Можна дуже багато працювати, але найкращі речі просто трапляються, і ти не знаєш чому. І треба бути чесним із собою та визнати, що ти не знаєш причини.
Коли виникає щось, що тобі подобається, ти просто хапаєшся за це й не відпускаєш. Візьмімо Pyramid Song: там три акорди, які повторюються знову й знову, і той самий текст. Як це взагалі працює? Але тобі подобається — і тебе не хвилює, чи сподобається це комусь іще.
— Стайлз: Я помічав, що пісні, які подобаються мені найбільше або є для мене найособливішими, — це ті, які ти пишеш, а потім, коли слухаєш їх, відкриваєш щось про самого себе. Раптом розумієш, що вже щось сказав, хоча не сідав із думкою: «Зараз я сяду і скажу ось це».
— Йорк: Так, і ти можеш навіть не усвідомлювати цього. Записуєш пісню, зводиш її, робиш усе необхідне, а потім слухаєш уже після мастерингу — і раптом думаєш: «О, чорт, ось що я мав на увазі».
Але це не якесь божественне втручання. Ти маєш просто приходити і працювати. Треба навчитися приймати місяці, коли відчуваєш себе самозванцем і думаєш: «Я не маю нічого, що виправдовувало б усю цю неймовірну апаратуру в моїй студії». А потім береш блокнот, а там один рядок, який запускає весь процес. І головне те, що ти прийшов і взявся до роботи. Бо дуже легко цього не зробити.
View this post on Instagram
Про вразливість
Відповідаючи на запитання Стайлза про вразливість під час випуску матеріалу, Йорк каже, що, якщо не відчуває від готової роботи комфорту та задоволення, не випускає її. Натомість момент найбільшої вразливості настає під час написання текстів.
— Йорк: Оце найгірше. Слова, правда ж? Як ти працюєш зі словами?
— Стайлз: Думаю, мене завжди найбільше захоплювало те, що я так і не знайшов якогось одного методу. У мене ніколи не буває такого: «Напишу-но я вірш, а потім покладу його на музику». Найкращі речі зазвичай з’являються після кількох тижнів або місяців у стані: «О, в мене нічого немає. Я порожній. Усе зникло». А потім ти раптом щось пишеш і думаєш: «Мені це справді подобається. Не знаю чому». І це стається по-різному: у мене може бути один рядок чи якийсь мотив на піаніно, чи мелодія, яку я просто намугикав. Я будую пісню навколо трьох слів, які круто звучать поверх цього мотиву.
— Йорк: На мою думку, це і є правильний процес. Якщо в тебе є кілька слів, на які все нанизується, і ти не розумієш чому, то це найкрутіше. Хоча це й болісно, бо потім доводиться тижнями намагатися заповнити прогалини.
Том додає, що найбільше заздрить людям, які можуть «просто видавати потік тексту в мікрофон і одразу це випускати», — «усім хіп-хоп героям, які фрістайлять».
View this post on Instagram
Том Йорк про Everything in Its Right Place
За словами Стайлза, музика Тома Йорка має таку емоційну вагу, що її запамʼятовують назавжди, почувши один раз. Співак називає Йорка «стабільно видатним у стількох різних проявах».
«Мене завжди дуже тягнуло до таких речей, як Codex або True Love Waits. Але Everything in Its Right Place — для мене взагалі абсолютний фаворит», — додає Гаррі.
Відповідаючи на це, Том пригадує історію написання Everything in Its Right Place:
«Ця пісня стала моєю відповіддю на нездатність писати музику. Ми жили в порожньому будинку. У нас було концертне піаніно й матрац — і все. Це перше, що я зробив, коли ми переїхали до цього будинку.
Після історії з OK Computer я почувався загубленим. Ця композиція була для мене своєрідною мантрою. Я не думав: “О, я пишу пісню”. Мені просто дуже подобалося грати на піаніно в цьому порожньому будинку. У мене був лише один CD із музикою [композитора-мінімаліста] Арво Пярта, і більше нічого. Була зима, постійно вирували шторми, і це було неймовірно — знову й знову повторювати цей риф, щоб хоч трохи полегшити свій стан».
Стайлз про те, як пише музику та останній альбом
Співак розповідає, що його ноутбук «мертвий» уже шість років — Стайлз пише музику на телефоні, у GarageBand та голосових нотатках.
Музиканту подобається, що це найбільш «гола та сира» версія його музики. Водночас на Kiss All the Time. Disco, Occasionally нотаток менше:
«Дві третини цього альбому написано в студії. Думаю, річ у тому, на якому життєвому етапі я тоді був і яку музику пропускав через себе. Я хотів об’єднати різні частини свого життя. Я почав набагато частіше ходити кудись танцювати. І мені зовсім не хотілося, щоб виходило так: “О, я слухаю таку музику — ось чим я зараз живу”, а потім я йду в студію і кажу: “Ну, натомість я маю робити ось такий матеріал”.
Усе було приблизно так: “Я щойно прийшов із такого місця. Я хочу, щоб цей біт не зупинявся. Я хочу бути на сцені й відчувати себе в самому його епіцентрі”. Саме такі речі й сформували цей альбом».
Повністю розмову Гаррі Стайлза та Тома Йорка можна подивитися на YouTube
