Перший повнометражний фільм режисерки Марини Вроди «Степне» увійшов до програми головного конкурсу цьогорічного Міжнародного кінофестивалю в Локарно, який відбудеться з 2 по 12 серпня. Загалом в категорії представлено 17 фільмів, зокрема нові роботи філіпінця Лава Діаса (Essential Truths of the Lake), румуна Раду Жуде (Do Not Expect Too Much From the End of the World Film) та француза Квентіна Дюпʼє (Yannick)
«Степне» — це історія кількох днів життя літнього чоловіка, який приїжджає в українське село Степне, щоб доглядати за своєю мамою при смерті. Перед самою смертю матір розповідає йому про набір речей, закопаних у сараї, що «повернуть головного героя у спогади та змусять згадати про колишні мрії та все, чого він жадав, проте так і не досяг».
«Колись його розшукувало суспільство та його родина, тепер він — втомлена і здебільшого розчарована людина, яка живе швидше за інерцією, — йдеться в синопсисі фільму. — Дорога з міста до маминого села стає для нього довгим і складним шляхом… Смерть матері, зустріч із братом і невзаємна любов до жінки дозволяють йому знову відчути себе живим. Проте, чоловік розуміє, що це лише відлуння життя, яке він міг би прожити».
Стрічка також порушує питання «відчуженості між людьми в пострадянському суспільстві».
«Як режисера мене завжди цікавила тема зникнення, втрати, від’їзду, розставання з чимось справді цінним. Йдеться про зникнення цілої системи соціальних зв’язків між людьми, стирання минулого людини чи держави через зміну суспільного устрою. Це прощання з тими невловимими речами, які вже ніколи не повернуться, — пояснила Марина Врода. — Момент прощання та зникнення дуже цікавить мене, оскільки я спостерігаю, як відходить частина минулого моєї країни та минулого моїх батьків. Зникаюча природа старих українських сіл, люди, які ще живуть там, але поза системою — все це несе в собі красу вмирання, що вражає».
Режисерка також додає, що «Степне» — це «елегійна повість, одним із головних героїв якої є тиша. Це тиша, яка вкриває безкраї українські степи і відлунює у звуках минулих поколінь».
В міжнародному конкурсі кінофестивалю Локарно переможець отримує нагороду «Золотий леопард». Серед інших нагород цієї категорії — приз журі та «Срібні леопарди» за найкращу режисуру, найкращу чоловічу та жіночі ролі.
У 2011 році Марина Врода отримала «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю за короткометражний фільм «Кросс».
Стрічка віддзеркалює спогади режисерки про шкільні уроки фізкультури. Драма розповідає про хлопчика, який спочатку бігає за примусом, а потім робить це із задоволенням, спостерігаючи за іншими однокласниками. За словами Марина, фільм дає ще й привід подумати, «куди біжить Україна».
