У серпні охтирська спільнота Street Cultures Okhtyrka представила мініфільм, присвячений процесу створення місцевого скейтпарку «Критка». Загалом Street Cultures Okhtyrka — єдина організація у прифронтовому місті, яка займається розвитком вуличних культур та, зокрема, оргганізацією фестивалів та контестів. DTF Magazine поговорив з Павлом Ігнатенком, одним із членів спільноти, та розповідає про скейтпарк та загалом вуличне ком’юніті в Охтирці
Про ідею створити скейтпарк
«Критка» — наймасштабніший, проте не перший скейтпарк, побудований в Охтирці спільнотою. 2018 року вони створили окрему скейт-зону у місцевому парку на вулиці Батюка. За словами Павла, це «стало поштовхом для створення у місті райд-ком’юніті», а сам парк служив майданчиком для масйтер-класів, змагань та показів скейт-фільмів.
Разом з цим, спільнота вирішила взятися за процес побудови окремого спеціалізованого простору для представників вуличних культур, зокрема й скейтбордингу, нині «Критки». Запустити його вдалося поступово протягом 2023-2024 років.
«З початку повномасштабної війни райдери розʼїхались, тому в місті лишилось не так багато тих, хто зміг би передати свої навички новому поколінню, — говорить Павло Ігнатенко. — Молодь, яка залишилася, хоче розвиватися та розвивати своє місто. Вони горять своєю справою, проводять в Охтирці заняття, шукають ресурси, щоб продовжувати тренування, і це неймовірно показова історія для інших міст України та світу».
Про процес будівництва
Приміщення нинішнього скейтпарку знаходиться на території колишнього Охтирського заводу сільськогосподарського машинобудування, в історичній будівлі в центрі міста.
Павло розповідає, що процеси з будівництва вони розпочали ще 2018 року. Будувати парк довелося з нуля, «починаючи від освітлення меблів та закінчуючи раковинами в санвузлах, які друг спільноти виливав з бетону сам». За словами Ігнатенка, єдиний спеціаліст, за допомогою якого вони зверталися — це зварщик для створення меблевих конструкцій, а все інше виготовлялося спільнотою власноруч.
«Перші рампи ми випросили на одному із контестів у хлопців з Харкова, далі знайшли кошти щоб перевезти їх та затягували все це на другий поверх. Вже потім оновлювали та доробляли їх самостійно… Ми знали, що хочемо там бачити, але як це мало виглядати у фіналі абсолютно не розуміли. Ми тоді дуже надихнулись київською Нижньоюрківською та простором “Кабліс“ у Вільнюсі».
Паша додає, що команда початково розуміла — це має бути універсальний простір для молоді: «В один день він мав служити залою для показів чи вечірок, в інший — місцем для проведення скейт-змагань чи турніру з настільного тенісу».
«Все будувалося за рахунок наших ресурсів та фінансів. Тоді ми навіть не знали, що таке грант, і ми плутали його зі словом гранд. Та і в нашій області досить мало фондів організовували грантові програми. Мені здається, що загалом на скейтпарк пішло десь років шість, проте наразі ще не все завершено і ми продовжуємо шукати для цього рішення», — пояснює Павло, додаючи, що основні питання з простором полягають у проблемі з опаленням в зимовий сезон та підлогою, яка не зовсім підходить для скейтів та самокатів.
2023 року у скейтпарку організували перший івент — фестиваль вуличних культур. Павло говорить: «Ми побачили інтерес молоді і це стало натхненням все ж продовжувати роботу та не занепадати духом».
Наразі Street Cultures Okhtyrka працюють над збільшенням кількості фігур для катання у парку.
«Ми надихнулися урбан-парком на ВДНГ у Києві та рампою, яку цього року встановили на контесті на фестивалі “Брудний пес“. Ми розуміємо, що придбати її не маємо змоги, але можемо спробувати зробити мінірампу самостійно».
Про виклики під час будівництва
За словами Ігнатенка, першою проблемою було «нерозуміння з боку місцевого оточення», для якого «представники скейт чи вуличної спільноти — це маргінали». Паша додає, що більшість місцевих «навіть не розглядають питання відсутності спотів, де члени ком’юніті можуть спокійно проводити час».
Вже під час будівництва спільнота зіткнулася з питаннями фінансування та ресурсів: «Коли все робиться за власною ініціативою, ти, нібито, залишаєшся незалежним, але не завжди можеш реалізувати ідею так, як це має бути».
«Загалом ми розуміємо, що треба продовжувати працювати та розвивати спільноту, а все інше вирішиться надалі. Можливо не завтра, але вирішиться. Найжахливіше — це втратити спільноту, бо потім скейтпарк і простір не будуть нікому потрібні, а молодь виїжджатиме з міста, не побачивши можливостей для свого розвитку».
Як функціонує скейтпарк
«Критка» працює кожного дня з 18:00 до 22:00, крім понеділка, технічного дня.
Простір працює у відкритому форматі, тому прийти може кожен охочий. На території наявні п’ять скейт-комплітів, які можна взяти для навчання, а також додатково представлена зона для настільного тенісу.
Тричі на тиждень Street Cultures Okhtyrka організовують майстер-класи по графіті та періодично — безкоштовні класи зі скейтбордингу.
Частиною простору, як команда і планувала початково, стали тематичні кінопокази. У серпні на території парку відбувся показ стрічки «Звуки Британії» — документального фільму про британську музику та її розвиток наприкінці 20 століття, до якого Street Cultures Okhtyrka робили український переклад. Наразі команда працює над перекладом фільму про скейт-спільноту міста Мальмо — Паша також уточнив, що саме учасники шведського ком’юніті передали їм скейтборди, на яких наразі навчаються у «Критці».
Про фільм
У серпні 2024-го Street Cultures Okhtyrka випустили мініфільм, у якому показали процес відбудови скейт-парку та познайомили ближче з місцевою скейт-спільнотою.
За словами Павла, фільмом вони також хотіли «привернути увагу до спільноти в маленьких містах, тим паче в прикордонних».
Переглянути цей допис в Instagram
«Для багатьох не зрозуміло, що таке скейт-парк і навіщо він. Але він працює навіть коли там просто збирається молодь — це їхнє місце сили, це магніт, який об’єднує людей. А коли цей магніт напіврозвалений, то можна зробити висновки і про саме ком’юніті. Нам було важливо показати Україні та світу: якщо хочеш, щоб до твоєї улюбленої справи відносилися з повагою, то іноді треба брати на себе відповідальність та показувати на що ми спроможні».
