Синій фільтр, гра в бейсбол під Supermassive Black Hole та шкіра, що блищить на сонці. За майже два десятиліття «Сутінки» здобули культовий статус підліткового кіно, хоча для частини аудиторії так і залишися фільмом-мемом. Водночас Роберт Паттінсон називав стрічку артхаусною, а Крістен Стюарт зазначала, що залюбки зрежисерувала б римейк. І хоча тепер це важко уявити, під час зйомок першого фільму мало хто вірив у його успіх.
26 березня з нагоди 20-річчя виходу книжки в український прокат повертається перша частина «Сутінок». З цієї нагоди DTF Magazine аналізує візуальний стиль стрічки — від знакового синьо-зеленого фільтра до режисерського стилю Кетрін Гардвік, а також пояснює, чому наступні фільми франшизи втратили ту особливу атмосферу, що була в першій частині.
Колір
Візуальною візитівкою «Сутінків» стала холодна синьо-зелена палітра, що сформувала впізнаваний настрій стрічки й перетворила її на один з найхарактерніших прикладів кольорової стилізації в підлітковому кіно 2000-х. Такий вибір відтінків став ключовим інструментом створення атмосфери: світ Форкса постає вологим, похмурим і майже застиглим у вічній осені.
Водночас ця холодна гама не існує ізольовано: їй протиставляється світло-помаранчева тональність, яка періодично з’являється в кадрі — у світлі ламп, інтер’єрному освітленні, одязі персонажів або теплих деталях середовища.
Такий підхід базується на принципі комплементарної палітри — поєднанні кольорів, розміщених один навпроти одного на колірному колі, що створюють природний контраст і підсилюють візуальне сприйняття кадру. У «Сутінках» синьо-зелений і світло-помаранчевий працюють як два полюси однієї системи, формуючи баланс між холодом і теплом та створюючи природний візуальний контраст.
Для режисерки Кетрін Гардвік така палітра не була новим прийомом. До «Сутінок» вона вже використовувала холодний синьо-зелений спектр у своєму дебютному фільмі «Тринадцять» (Thirteen, 2003) — також підлітковій історії, зосередженій на жіночому досвіді, емоційній нестабільності та бунті дівчат-підлітків. Ці відтінки стають своєрідною фірмовою рисою її стилю, що поєднує фільми через спільну тему підліткового дівочого досвіду й емоційних переживань.
Чому ж така впізнавана палітра кольорів майже зникла в наступних частинах? Річ у тім, що візуальний стиль кожного фільму відображає, до якого світу (і любовного інтересу) більше тяжіє Белла.
У другій частині, «Новолуння», одним з центральних персонажів стає перевертень Джейкоб, і Белла проводить з ним значно більше часу. Цей зв’язок підкреслює теплішу, більш «земну» сторону світу «Сутінків»: ліси, сонячні відблиски та природне освітлення створюють відчуття близькості, безпеки й життєвої енергії (особливо враховуючи, що, як кажуть у фільмі, Джейкоб «гарячіший за Едварда» — і це має буквальне пояснення: температура тіла вовків значно вища, ніж у людей, що робить їх природною протилежністю холоднокровним вампірам). Тож синьо-зелений холодний спектр, що асоціювався з вампірами, поступається теплішій гамі.
Локації
Дощі, туман, густі ліси та постійно затягнуте хмарами небо формують у «Сутінках» відчуття холоду й ізольованості, ніби сама природа підлаштовується під емоційний стан героїв.
Холодна синьо-зелена палітра додатково підкреслює природну красу лісів і робить їх майже казковими, але водночас моторошними. Зйомки проходили в містах Калама (штат Вашингтон) і Портленд (штат Орегон), де вологий клімат і густі хвойні ліси створили ідеальне середовище для історії про вампірів.
Ліс майже постійно присутній у кадрі — у сценах зустрічей, втеч, розмов і конфліктів, — і особливо виразно у відомому епізоді, коли Едвард зізнається Беллі у своїй вампірській природі. Цю сцену знімали просто за рестораном, неподалік від автостоянки: це була запасна локація, оскільки основна була вкрита снігом і провести там зйомки не вдалося.
Природне середовище в «Сутінках» виконує кілька функцій одночасно. По-перше, воно створює відчуття віддаленості від цивілізації: Форкс скидається на край світу, де звичні правила більше не діють.
По-друге, ліси й туман підсилюють містичний вимір історії — вампіри здаються органічною частиною цього холодного, вологого світу, ніби завжди існували серед дерев і тіней.
По-третє, природа формує інтимний простір для взаємодії персонажів: у лісі вони можуть бути собою — далеко від батьків, однокласників і мешканців містечка загалом.
Камера і рух
Одна з ключових рис операторської роботи в «Сутінках» — використання ручної камери. Цей прийом, який Кетрін Гардвік уже успішно застосувала у «Тринадцяти», передає незручність і напруження першого кохання в стилі cinéma vérité — французького «правдивого кіно», де камера виступає спостерігачем, фіксуючи події максимально природно, ніби «муха на стіні».
Коли герої зближуються фізично й емоційно, камера також стає більш інтимною, даючи глядачеві змогу відчути, як невпевненість поступово розчиняється.
Водночас у фільмі активно застосовуються плавні долі-зйомки — коли камера м’яко рухається вздовж сцени або по колу (як, наприклад, у вже згаданій сцені зізнання Едварда). Це дає змогу краще розкрити простір, показати взаємодію персонажів і деталі оточення, додаючи кадрам глибини та кінематографічної виразності.
Світло
У «Сутінках» більшість сцен відбувається в похмурих, туманних локаціях, тож у кадрі майже немає сонячного світла. Водночас під час зйомок його активно використовували, щоб контролювати освітлення й досягти м’якого ефекту.
Світлотінь — ще один прийом, який виразно підкреслює стиль Кетрін Гардвік і простежується протягом усієї стрічки. Наприклад, у сцені, де Едвард грає «Колискову Белли» на піаніно, кімната наповнюється контрастом світла й тіні, і весь світ ніби відступає, залишаючи лише їх двох. Це наближає історію підліткового кохання до естетики нуарного чи артхаусного кіно.
У фінальній сцені фільму — коли Белла разом з Едвардом танцюють на випускному балу — зображення стає м’якшим, і в ньому починають домінувати тепліші кольори (холод і небезпека, пов’язані з вампірами, тимчасово відступають). Персонажі освітлені м’яким теплим верхнім світлом, а на задньому плані видно вогники гірлянд, що створюють казкову атмосферу. Герої в кадрі залишаються чіткими, тоді як усе довкола трохи розмите, ніби відокремлюючи їх від простору — на мить весь світ стискається до них двох, підкреслюючи їхнє всеохопне кохання.
Чому «Сутінки» — це інді-кіно в обгортці блокбастера
Тепер важко повірити, що на момент зйомок мало хто сподівався на той шалений успіх, який спіткав «Сутінки» в наступні роки. Проте саме це й дало Кетрін Гардвік та її команді значну творчу свободу, завдяки чому стрічка фактично створювалася у форматі інді-кіно.
«Ніхто не знав, чим це буде і чим воно взагалі стане. У мене не було комітетів, які надсилали б правки, за мною не стежили великі продюсери, я не відчувала тиску щодо касових показників. Ми навіть не робили тестових показів, тому фільм справді створювався як інді. Після першої частини до процесу долучилося значно більше людей, і наступні фільми вже набагато жорсткіше контролювалися», — розповідала режисерка.
Бюджет першої стрічки становив 37 мільйонів доларів, тому її складно повноцінно віднести до сегмента інді-кіно, яке зазвичай знімається за значно менші суми. Втім, більшість голлівудських блокбастерів мають бюджети від 100 мільйонів доларів і вище, тож у цьому контексті «Сутінки» — значно скромніший за масштабом проєкт.
Наприклад, саме через ці обмеження творці не могли дозволити собі активно використовувати CGI. Окрім сцени, де Едвард показує Беллі, як його шкіра блищить на сонці, Калленів майже не знімають під прямим сонячним світлом, адже у виробництва просто не було досить коштів на комп’ютерну графіку для створення цього ефекту.
Увесь фільм зняли за сорок чотири дні, з яких десять пішли на сцену бейсболу (замість запланованих чотирьох). Через зимовий період зйомок команда змушена була постійно стежити за однаковою хмарністю: якщо з’являлося сонце або починався дощ, процес доводилося зупиняти, щоб зберегти цілісність візуальної атмосфери.
«Ніхто не усвідомлював, що „Сутінки“ — це артхаусне кіно», — казав Роберт Паттінсон у 2020 році.
Фільм вийшов у листопаді 2008 року і вже за перший вікенд зібрав 69 мільйонів доларів, а його загальні світові збори перевищили 400 мільйонів. Для незалежної студії Summit Entertainment це стало справжнім проривом і закріпило «Сутінки» як один з головних підліткових хітів свого часу.
У наступних частинах франшизи бюджети суттєво зросли, а контроль студії посилився, що позначилося і на візуальній естетиці серії. Масштабніші CGI-ефекти, сцени надприродних боїв і загальна видовищність поступово витіснили інді-атмосферу першого фільму. Через це «Сутінки» втратили той особливий стиль і майже іронічну простоту, яку сформувала Кетрін Гардвік.
Жіночий погляд у «Сутінках»: підліткові переживання, кітч і готична казка
«Є чимало таких проєктів. Це повторюється знову й знову: історії, написані жінками, про жінок віддають чоловікам-режисерам. Знову і знову», — казала Гардвік.
З кожним наступним фільмом сага «Сутінки» дедалі більше відходила від унікального бачення режисерки. Попри успіх першої частини, Гардвік відмовилася знімати продовження — «Новий місяць», оскільки не хотіла працювати в умовах жорстких дедлайнів і бюджетних обмежень, які накладала студія. Гардвік хотіла, щоб наступні частини передали жінкам-режисерам, але решту фільмів франшизи знімали виключно чоловіки.
Хоча протягом останніх років «Сутінки» часто критикували й навіть висміювали (як це нерідко трапляється з продуктами, орієнтованими на жіночу аудиторію), стрічка точно передала дух книжки і змогла зачепити свою основну цільову аудиторію — дівчат-підлітків. Не в останню чергу — завдяки жіночому погляду Гардвік: подачі історії з перспективи юної дівчини, її переживань і внутрішнього світу.
Наприклад, коли Кетрін Гардвік тільки долучилася до проєкту, сценаристом фільму мав стати Марк Лорд, в якого вже був готовий перший драфт. У його версії Белла буквально ганяла на гідроциклах, її переслідувало ФБР, а сама вона була зірковою спортсменкою.
Безсумнівно, цікавий підхід (і, зважаючи на масштаби фанбази «Сутінок», десь уже точно є подібний фанфік), проте бачення Лорда не мало нічого спільного з першоджерелом. До кого мала апелювати така версія Белли? До сімнадцятирічних дівчат, які захоплено читали книжку, емоційно співпереживаючи дивакуватій, подекуди саркастичній, «неідеальній» героїні? Чи до чоловіків, яким було б значно цікавіше дивитися на суператлетку, що тікає від ФБР?
Тож, прийшовши на студію, Гардвік заявила, що «цей сценарій треба викинути в смітник», а фільм варто знімати максимально близько до книжки. Водночас режисерка свідомо підсилювала гротескність окремих моментів.
Наприклад, сцена, у якій Белла дізнається, що Едвард — вампір, у книжці відбувалася в машині. Гардвік же стилізувала її по-своєму, зробивши більш драматичною: показавши «шкіру вбивці» — коли Едвард блищить на сонці, а Белла зачаровано за цим спостерігає.
Так, цю сцену часто висміювали за кітчевість і надмірну театральність. Проте з перспективи підлітки все довкола видається втіленням готичної казки — темної, загадкової, водночас романтичної і трохи небезпечної.
Саме такою є сутність «Сутінок» — історія про перше кохання, відчуття «я не вписуюся» та зіткнення з надприродним світом, подана крізь призму внутрішнього життя юної дівчини.
Свого часу «Сутінки» стали найкасовішим фільмом, знятим жінкою-режисером з жінкою в головній ролі. За це Гардвік навіть потрапила до Книги рекордів Гіннеса.
Фактично вона довела, що «романтичні історії для дівчат» можуть бути прибутковими, а їхню цільову аудиторію варто сприймати серйозно. От тільки під час святкування касового успіху стрічки студія Summit Entertainment привітала режисерку доволі скромно — вручивши їй коробку з кексом.
За словами Гардвік, у подібних випадках чоловіки-режисери зазвичай отримували автомобілі або контракти на реалізацію власних проєктів, тоді як її «нагорода» звелася до десерту.
У 2024 році студія Lionsgate повідомила, що працює над серіалом-ребутом «Сутінок» (щоправда, анімаційним). Чутки про те, що франшиза отримає перезапуск і у форматі кіно періодично то спливають, то вщухають. Наприклад, у 2025 році, під час промоції свого режисерського дебюту «Хронологія води» Крістен Стюарт сказала, що залюбки зрежисерувала б римейк.
Враховуючи потенціал франшизи і нинішню моду Голлівуду перезнімати наново майже все — переосмислення «Сутінок» явно не а горами. Проте, за майже двадцять років, оригінальні екранізації вже отримали своє звання класики. Із усією надмірною театральністю, дивакуватою акторською грою та моментами іспанського сорому, але також і з впізнаваним стилем, особливою атмосферою та іконічними сценами. І все це саме завдяки першому фільму та погляду Кетрін Гардвік.
