Сонграйтерів США для списку обирали понад 250 експертів музичної індустрії та шість критиків The New York Times із понад 700 кандидатів. Список склали без рейтингу та нумерації, не привʼязуючись до поколінь та жанрів
До нього увійшли представники фолку, року, сучасні хіп-хоп-артисти та попмузиканти. Критики ставили за мету відзначити тих, чиї «тексти та мелодії формують культурний ландшафт Америки прямо зараз».
До переліку увійшли Стіві Вандер, Доллі Партон, Мерайя Кері, Міссі Елліотт, Бед Банні, Брюс Спрінгстін, Дайан Воррен та Outkast — і це лише частина повного списку.
Боб Ділан у списку як співак, поет, композитор та нобелівський лауреат із літератури 2016 року. Критики медіа наголошують, що роль Ділана в історії музики виходить далеко за межі звичайних рейтингів:
«Навіть якщо відкинути дещо наївне визначення “найвидатніший автор пісень”, неможливо заперечити, що Боб Ділан розширив горизонти популярної музики та межі того, про що може розповісти пісня і в який спосіб вона може це зробити».
Репера, продюсера та підприємця Jay-Z також додали до переліку. The New York Times називає його альбом Reasonable Doubt 1996 року «одним із найвеличніших дебютних альбомів у будь-якому жанрі». Видання додає, що «навіть будучи новачком, Jay-Z промовляв голосом досвідченої людини».
У списку також — співачка, піаністка та авторка пісень Фіона Еппл, яка поєднує джазові мотиви з альтернативним роком. Видання підкреслює, що сила її творчості полягає не у продуктивності, а в «неймовірній внутрішній витривалості»:
«Що робить Еппл надзвичайною авторкою пісень, так це її наполегливість. Її пісні — про “нутрощі”. Про те, як вивертати їх назовні, як довіряти їм і як їх перевіряти. Це пісні цілковитої стійкості, пісні граничної відвертості».
Один з учасників підбірки — Кендрік Ламар. Обґрунтовуючи свій вибір, критики підкреслюють, що Ламар майстерно переплітає особисті переживання з масштабними соціальними темами, водночас його стиль письма стає дедалі гострішим та живішим:
«Від початку було очевидно, що Ламар здатний писати про особисте, а отже — і про політичне. Проте за останнє десятиліття ця інтелектуальна гострота лише посилилася. Його пісні не просто здаються ретельно продуманими — складається враження, ніби процес мислення відбувається безпосередньо під час виконання, просто тут і зараз».
Додаючи Лану Дель Рей до переліку, The New York Times відзначає, що співачка створила власну музичну мову, яку майже неможливо скопіювати, попри численні спроби інших артистів наслідувати її естетику:
«Усі хочуть звучати як вона, але ніхто не може повноцінно відтворити ту особливу звукову граматику її творів, які розгортаються, наче інтимне повідомлення, надіслане з розмитої межі між сном та реальністю».
До переліку увійшла й Тейлор Свіфт, яка «зробила пісню ключовою формою мистецтва в попмузиці, акцентуючи на внутрішньому світі молодих жінок». Через це, як зазначає видання, вона стала чи не найбільш обговорюваною авторкою сучасності:
«У результаті вона стала письменницею, чиї тексти, ймовірно, вивчають найприскіпливіше у XXI столітті в будь-якому медіапросторі — вона стоїть в одному ряду хіба що із Джоан Роулінг та Папою Римським».
Серед інших реперів у списку — Young Thug. Критики кажуть, що «коли реп-музика стала загальноприйнятою та “причесаною”, він повернув їй первісну дикість». Описуючи його унікальний стиль, видання зазначає:
«Thug легко поводиться з мелодією, коли забажає, але його так само — а можливо, і більше — цікавлять безглузді вигуки та експресивні звуки, які для реперів здебільшого є лише другорядними».
Музичні експерти додають, що «частково це пояснюється його цілковито імпровізаційним підходом до створення пісень, за якого він взагалі нічого не записує на папері».
Переглянути повний список можна на сайті The New York Times
