Виставка Africa Fashion — це продовження однойменного проєкту музею Victoria&Albert в Лондоні. Нова експозиція розширена предметами з колекції Бруклінського музею, зокрема золотими каблучками часів фараонів, та вишивкою бісером початку 20 століття з територій Південно-Африканської Республіки
Виставка, присвячена моді та мистецтву Африки часів незалежності, починається зі стіни з документальними фотографіями та тексту, в якому описані моменти визвольної боротьби Африки у 20 столітті. Крістін Чечінська, співкураторка, що відповідала за виставку в лондонському музеї Victoria&Albert, розповіла, що Africa Fashion базується на історії рухів за незалежність. Вона зазначила: для неї було важливо, щоб глядачі зрозуміли, що одяг має «політичний вимір».
Експозиція Africa Fashion налічує 180 об’єктів: 150 предметів одягу, текстилю та ювелірних виробів, 30 мистецьких робіт з колекцій музею, а також фотографії, ескізи, музику, літературу та фільму.
На виставці представлені роботи понад 40 дизайнерів та художників із 20 африканських країн, від першопрохідців, як-от Кофі Анса (Kofi Ansah, Гана), Кріс Сейду (Chris Seydou, Малі) і Шейд Томас-Фахм (Shade Thomas-Fahm, Нігерія), до нового покоління: Гулед Ахмед (Gouled Ahmed, Джибуті) та Тхебе Магугу (Thebe Magugu, ПАР).
Значна частина одягу, представленого на виставці, — це поєднання африканського та західного стилів, оскільки зі здобуттям країнами незалежності дизайнери почали дивитися на закордонну моду. Зокрема, це прослідковується в роботі Шейд Томас-Фахм, яка вважається першою дизайнеркою Нігерії. Вона прагнула модернізувати образи клієнтів, створюючи пов’язки на голову із застібками, а також спідниці із застібками-блискавками.
«Вона створювала дизайн для сучасної молодої жінки, у якої не було часу на все це драпірування, загортання та збирання, — розповіла Ернестін Вайт-Міфету, співкураторка виставки з Бруклінського музею. — Після здобуття незалежності жінки були набагато мобільнішими».
Туніс і Марокко звільнилися від контролю Франції в 1956 році, роком пізніше Гана звільнилася від впливу Великобританії. 1960 року, 17 африканських країн позбулися колоніального панування — цей час в історії записаний як «Рік Африки».
Окремий розділ виставки присвячений багатству текстильних традицій на всьому континенті: шовк «кенте», спосіб фарбування у колір індиго «адіре», полотна ручної роботи «асо оке», техніка розмальовування тканини «боголан», а також інтеграція технік в образотворче мистецтво сучасної Африки.
Наприклад, кольорові блоки на картині Атти Квамі «Інший раз» (Atta Kwami — Another Time, 2011) черпають натхнення з традиції «кенте» в Гані, а геометричні візерунки, намальовані на полотні південноафриканської художниці Естер Махлангу — з візуального лексикону текстильної спадщини народу Ндебеле.
Одна із частин виставки присвячена фотографії: «Ми хотіли показати важливість камери в артикуляції стилю людьми, які почали вільно уявляти, одягатися та інтерпретувати свою ідентичність».
Дві стилізовані фешн-фотографії сенегальського художника Омара Віктора Діопа (Omar Victor Diop), ймовірно, доповнюють портрети малійських фотографів Сейду Кейта (Seydou Keïta) та Малік Сідібе (Malick Sidibé) 1960-х і 1970-х років, а також Кваме Братуейт (Kwame Braithwaite) з Брукліну — стипендіата Гуггенхайма та впливову фігуру руху Америки 1960-х Black is beautiful.
Бруклінський музей — один із найстаріших музеїв Америки, його заснували 1895 року. В його колекції — давньоєгипетське, африканське та ісламське мистецтво, живопис майстрів США та Італії, мініатюри Середньовічної Індії та західноєвропейська скульптура.
