6 травня у харківському центрі сучасного мистецтва «ЄрміловЦентр» відкриють виставку «Докази життя» українського фотографа Сергія Мельниченка. Експозиція об’єднає три фотопроєкти, — «Татуювання війни», «Попід Дніпром» та «Плівки з передової: фотографії, листи та артефакти українських військових» — створені під час повномасштабної війни в Україні. Знімки доповнять особисті речі військових, відеоінсталяції, а також короткометражний документальний фільм.
На прохання DTF Magazine Мельниченко розповідає більше про виставку і представлені там проєкти
Про виставку
«Офлайн-виставка — завжди класна змога поспілкуватися з автором або авторкою напряму, поставити питання та дізнатися про сенси, контексти, залаштункові історії. Мені здається, що все-таки друкований чи виставковий матеріал зовсім по-іншому, з іншим настроєм, характером передає наповнення робіт, серій, проєктів і так далі. Тому що різні медіуми працюють по-різному, чи то онлайн, чи фотокнига, чи та ж виставка — фотограф подає проєкти під різним кутом, фокусуючись на якихось певних елементах під час того, як ти займаєшся експозицією.
А ще — експозиція дозволяє зробити найбільший зріз фотографій. І, звісно ж, в соціальних мережах тебе дивиться одна аудиторія, на виставку приходить зовсім інша. Тобто це той вайб, який насправді категорично відрізняється від діджиталу».
«Татуювання війни»
Серія досліджує, як досвід війни викарбовується на людському тілі. Через проекцію зображень на тіло утворюються «татуювання» — візуальні відбитки пам’яті, що стають частиною особистої історії.
«”Татуювання війни” дорогий мені тим, що це перша повноцінна серія, яку я зробив у період повномасштабної війни. До цього в мене не виходило. Я щось знімав, але це було більше схоже на нотатки щоденникові замальовки фотографічні, свого оточення, сім’ї, близьких і так далі. Але я не ставлюсь до цих знімків як до чогось серйозно.
А ”Татуювання війни” дав мені поштовх робити щось під час повномасштабної війни, що не є прямою документальною чи репортажною фотографією. І проєкт дуже класно пішов в комерційному й виставковому плані.
Також ця серія — нагода попрацювати з близькими друзями й оточенням, відкрити їх ще трішки для себе».
«Попід Дніпром»
Проєкт звертається до повсякденного життя різних груп населення, фіксуючи емоції, взаємини та зміни, які відбуваються з людьми в умовах війни. І показує, як життя продовжується попри втрати, обмеження і невизначеність.
«Це глобальна масштабна подорож Україною, зустріч з неймовірною кількістю нових людей й відкриття уже знайомих по-новому. І як результат — понад 50 історій.
А ще це мій перший грантовий проєкт і досвід знімання документального фільму — його я теж представлю в “ЄрміловЦентрі”».
«Плівки з передової»
Мельниченко передав камери українським військовим, попросивши задокументувати власне життя на передовій. Знімки доповнені особистими речами та листами.
«Найбільше я люблю цей проєкт за колосальну кількість спілкування з військовими під час його створення. Це таке логічне продовження моєї волонтерської діяльності та стосунків з військовими, але вже в фотографічному контексті, у бік чогось мистецького. І це дуже цінно для мене, що я можу бути з ними не просто другом, або генератором якоїсь ідеї, яку вони мені допомогли реалізувати, а ще і підтримувати їх як волонтер — з половиною героїв “Плівок з передової” я познайомився саме завдяки волонтерській діяльності
Саме з “Плівками з передової” я зараз працюю найактивніше. І в цьому проєкті я для себе по-новому відкрився як автор. “Татуювання війни” та “Попід Дніпром” зроблені безпосередньо мною, а “Плівки” — без моєї участі як фотографа, але я збирав матеріали, курував серію, був організатором і куратором проєкту».
«Докази життя» працюватиме до 31 травня.
