14 вересня в межах Берлінського тижня мистецтва (Berlin Art Week) у музеї Брюке та артінституції Schinkel Pavillon відкрилась виставка «Напад сьогодення на решту часу. Мистецькі свідчення війни та репресій» (The Assault of the Present on the Rest of Time. Artistic Testimonies of War and Repression).
Її кураторкою стала Катя Іноземцева — у минулому головна кураторка московського Музею сучасного мистецтва «Гараж» та співкураторка Трієнале російського сучасного мистецтва. Спонсор експозиції — департамент культури Берліна
Виставка представляє історичні та сучасні позиції щодо державного насильства та утисків. У фокусі експозиції «момент свідчення художників», де роботи 1930-40-х років вступають у діалог із роботами сучасних митців.
«На обох майданчиках історичні твори мистецтва показуватимуть в діалозі з сучасними позиціями. Об’єднує ці роботи різних часів зображення конфлікту, гноблення, війни. Як індивідуальний досвід державного насильства передається в мистецьку практику? Які риси притаманні мистецтву воєнного часу? Ця групова виставка фокусується на складному моменті свідчення. І водночас відображає поточні гарячі точки конфлікту та репресій, які не залишили байдужим і Берлін. На тлі війни, розв’язаної Росією в Україні, виставка осмислює минуле як тяглість і теперішнє», — йдеться в описі виставки.
Своє вступне есе опубліковане в виставковому буклеті Іноземцева присвятила українській письменниці Вікторії Амеліній, загиблій 1 липня 2023 через рани отримані внаслідок Краматорська 27 червня. Наприкінці есе надрукували вірш Амеліної, дозвіл на друк якого її родичі не надавали.
UPD [16.09.2023] Близька подруга Амеліної, програмна директорка Lviv BookForum Софія Челяк зазначила, що переклад вірша в буклеті наведений неправильно. Рядок «Наче у мову влучив снаряд» переклали як «As if shell hit by a shell» англійською та «Als ob eine Granate von einer Granate getroffen» німецькою, в перекладі — «Ніби снаряд влучив у снаряд».
Також в есе Іноземцева послуговується 24 лютим 2022, як датою початку війни росії проти України, а не 2014 роком, коли росія анексувала Крим і окупувала частину Донецької та Луганської областей.
Експозицію виставляють у двох артустановах — Schinkel Pavillon та Музеї Брюке. Schinkel Pavillon розташований у саду колишнього Палацу кронпринців (Kronprinzenpalais), де протягом 1919-1937 років розташовувався Новий відділ Берлінської національної галереї. Там виставляли, зокрема, й художників дрезденської групи «Брюке» (Die Brücke), одних з піонерів класичного модернізму та важливих представників експресіонізму.
У травні 1936 за наказом гестапо частину творів Нового відділу спалили у котельній палацу. А 100 з них стали частиною виставки «Дегенеративне мистецтво», яке нацисти відкрили 19 липня 1937.
1967 року у Берліні заснували Музей Брюке, до колекції якого увійшли й уцілілі роботи однойменної групи.
Серед учасників виставки дві українки — художниці Катерина Лисовенко [UPD. 16 вересня Лисовенко повідомила про те, що попросила зняти свої роботи з виставки, а 18 — що їх знімуть в цей день] та Діна Кавеліна.
Переглянути цей допис в Instagram
І ще одна виставка в Берліні під кураторством росіянина
21 жовтня в німецькій столиці відкриється ще одна виставка, створена росіянином — Ярославом Воловодом, також в минулому куратором Музею сучасного мистецтва «Гараж». Експозиція As Though We Hid the Sun in a Sea of Stories («Так ніби ми сховали сонце у морі історій») — це «виставковий та дослідницький проєкт, який виводить на перший план незавершене сплетіння оповідей художників, кураторів, письменників і носії побутових знань із величезної території Північної Євразії».
Виставка «відстежує різномаїття світів, які існували паралельно, часто всупереч гнітючому монолітного світу, який втілювали режими, що змінювали один одного — Російська імперія, СРСР і сучасна росія, які контролювали території Східної Європи, Центральної та Північної Азії».
Одним з учасників As Though We Hid the Sun in a Sea of Stories став український митець Ніколай Карабінович.
