«Я хотіла б присвятити цю нагороду прекрасному хаосу материнського серця. Ми всі походимо з роду жінок, які продовжують творити всупереч усьому», — сказала зі сцени Джессі Баклі, отримуючи «Оскар» як найкраща акторка за роль у стрічці «Гамнет».
Як і більшість акторів, Джессі Баклі роками вибудовувала свою фільмографію. Її шлях може здатися низкою випадкових ролей, але якщо придивитися уважніше, «Гамнет» став апогеєм її кар’єри зовсім не випадково. Об’єднавши теми материнства та жіночого досвіду, які акторка послідовно розвивала у своїх попередніх роботах, ця роль остаточно закріпила її статус однієї з найпомітніших акторок сучасного кіно.
DTF розповідає, як Джессі Баклі пройшла шлях від театру до «Оскара», як готувалася до ролі в «Гамнеті» та як особистий досвід материнства вплинув на її роботу. А також — чому співпраця з режисерками та вибір феміністично орієнтованих героїнь стали визначальними у формуванні її кар’єри.
Театр, бодішеймінг та меценат-незнайомець
«Коли я озираюся назад, то думаю: „Боже, яка ж ти була смілива“», — згадує Джессі Баклі про початок своєї кар’єри.
У 17 років вона стояла під світлом камер з природними кучерями та ще зовсім юним обличчям — далека від гламурного образу та суконь Chanel з червоних доріжок «Гамнета». Тоді Баклі взяла участь у британському талант-шоу BBC I’d Do Anything, де змагалася за шанс зіграти Ненсі у відновленій постановці мюзиклу Oliver! у Вест-Енді. У підсумку вона посіла друге місце. І хоча їй запропонували стати дублеркою Ненсі, акторка відмовилася й того ж року дебютувала на сцені Вест-Енду в мюзиклі A Little Night Music.
Завдяки талант-шоу Баклі швидко опинилася в центрі загальнонаціональної уваги. Втім, не вся вона була прикута до її таланту. У той час юна акторка переживала депресію і, як розповідала згодом, участь у програмі супроводжувалася «значною кількістю бодішеймінгу» та спробами відправити її до «своєрідної „школи жіночності“».
«Я лише звикала до власного тіла. Мені було сімнадцять — це час самопізнання. Для жінок така об’єктивація вкрай несправедлива», — зазначила Баклі.
Після конкурсу Баклі вступила до Королівської академії драматичного мистецтва (The Royal Academy of Dramatic Art, RADA) — однієї з найстаріших театральних шкіл Великої Британії, серед випускників якої Том Гіддлстон, Сінтія Еріво, Ентоні Гопкінс, Алан Рікман та багато інших.
Між першим курсом і випуском у 2013 році Баклі зробила перерву — протягом цього часу працювала на ринках, а також виступала в лондонському нічному клубі The Ivy Club.
«Я одна з п’ятьох дітей у родині, і мої батьки завжди робили все можливе. Але коли ти вже „вилетів із гнізда“, маєш сам за себе відповідати. І мені подобалася ця відповідальність. Але це було важко… жити в такому місті, як Лондон, і мати змогу це фінансово забезпечити», — згадувала акторка.
Саме тоді, за словами Баклі, до клубу ходив чоловік, на ім’я Тоні, — він почув її спів, захоплювався театром і хотів підтримувати молоді таланти. Зрештою він допоміг акторці повернутися до навчання, взявши на себе фінансові витрати:
«Я хотіла повернутися і продовжити навчання, хотіла помилятися наодинці, вивчати сценарії, зрозуміти, що таке кіно. Хотіла ходити в паб у п’ятницю з людьми мого віку й не хвилюватися, що через несплачені податки можу потрапити до в’язниці — це здавалося страшним. І Тоні сказав: „Я хочу тобі допомогти“. Він дуже щедро оплатив моє навчання в RADA та проживання в Лондоні. Якби не він, я, мабуть, не змогла б залишитися».
У 2013 році, після випуску з RADA, розпочалася сценічна кар’єра Джессі Баклі: вона виступила на сцені «Шекспірівського Глобуса» у постановці «Бурі», а згодом зіграла разом із Джудом Лоу у виставі «Генріх V» у Вест-Енді. А вже за кілька років акторка дебютувала і в кіно.
ВІД «ВІЙНИ І МИРУ» ДО «ЧОРНОБИЛЯ»: СЕРІАЛИ, ЩО ЗАПУСТИЛИ КІНОКАР’ЄРУ ДЖЕССІ БАКЛІ
1—2. «Війна і мир» (War and Peace, 2016) і «Табу» (Taboo, 2017)
Шлях у кіно Джессі Баклі розпочала з невеликих ролей у серіалах BBC. У 2016 році вона дебютувала в ролі Мар’ї Болконської у «Війні і мирі», а вже у 2017-му з’явилася в серіалі «Табу» разом з Томом Гарді. Обидві героїні існують у XIX столітті, але на цьому їхня схожість закінчується. Уже в перших екранних ролях Баклі демонструє акторський діапазон — від релігійної крикливої жінки (як сама акторка описує Болконську) до сильної та розумної авантюристки Лорни Бо, яку Баклі порівняла з іконою фатальних жінок нуару — Лорен Беколл.
3. «Чорнобиль» (Chernobyl, 2019)
У наступні роки фільмографія Баклі поповнилася ще кількома серіалами, серед яких — драматичний хіт HBO «Чорнобиль». У ньому вона зіграла Людмилу Ігнатенко — дружину ліквідатора Василя Ігнатенка. Вже тоді Баклі почали називати «відкриттям» серіалу — через обмежену кількість реплік акторці довелося покладатися на тонку міміку й емоційну присутність, що зробило образ Людмили живим утіленням людської трагедії.
Джессі Баклі народилася вже після катастрофи, але, за її словами, все одно «мала зв’язок з Чорнобилем» — через свої спогади про благодійну організацію, яка давала хворим дітям з постраждалого регіону можливість відпочити та оздоровитися в Ірландії у прийомних родинах. «Я знаю, що люди з мого коледжу тоді навчалися в Києві, але я геть не усвідомлювала масштабу трагедії та людських втрат», — казала Баклі.
Під час підготовки до ролі акторка не зустрічалася з реальною Людмилою Ігнатенко, натомість переглядала документальні фільми з її участю та вивчала фотографії. І згадувала: «Було щось у її шиї, ніби її душив сам сум».
Коли її запитали, що б вона сказала Людмилі Ігнатенко, якби мала таку можливість, акторка відповіла: «Боже, я не знаю, що б їй сказала. Якщо й щось — то просто обняла б її і сказала: „Сподіваюся, я розповіла вашу історію настільки чесно, наскільки могла“. Вона ж вижила, знаєте? Інстинкт виживання в людей неймовірний».
Свого часу «Чорнобиль» став тріумфатором багатьох кінопремій, здобувши 10 нагород «Еммі», 7 премій BAFTA TV, а також «Золотий глобус» за найкращий мінісеріал. Водночас у 2025 році реальна Людмила Ігнатенко звернулася до судів з позовом на серіал. Причиною невдоволення стало використання HBO її імені та імені її загиблого чоловіка без згоди, а також неправдиве, за її словами, відтворення окремих подій і сцен. Наприкінці 2025 року Верховний Суд України визнав порушення прав Ігнатенко і присудив їй компенсацію в розмірі 500 тис. грн, однак не заборонив ані трансляцію серіалу, ані спірні сцени.
4. «Фарго» (Fargo, 2020)
У 2020 році Джессі Баклі приєдналася до акторського складу четвертого сезону «Фарго», де зіграла антагоністичну медсестру Ораетту Мейфлавер — жінку, яка вбиває своїх пацієнтів. І хоча з опису може здатися, що персонаж нагадує іншу відому медсестру-тиранку — Мілдред Ретчед з «Пролітаючи над гніздом зозулі», — Ораетта не сприймає свої дії як насильство, а скоріше як прояв милосердя. Вибудовуючи психологію героїні, яка чинить зло, але щиро вірить у чистоту власних намірів, Баклі створює образ, що балансує на межі пекучої жорстокості та викривленої ніжності.
Завдяки виразній рудій зачісці, характерним манерам і впізнаваній ході (над якою акторка спеціально працювала з коучем з руху), їй вдалося створити один з найяскравіших образів четвертого сезону.
«Коли я прочитала сценарій, мені здалося, що в ній є щось пташине, ритмічне. Тож ми пішли в репетиційну залу й просто говорили. У мене в голові була ідея жінки-женця — що це могло б означати?, — розповідала Баклі про підготовку до ролі. — Потім я дізналася, що горобець вважається поганим передвісником. Ми почали дивитися відео з горобцями. А далі я близько двох годин ходила по кімнаті, робила божевільні речі й розмовляла сама з собою — і саме це стало основою образу».
ВИХІД НА ВЕЛИКИЙ ЕКРАН
5. ДЕБЮТ В ІГРОВОМУ КІНО — «ЗВІР» (BEAST, 2017)
Першим повнометражним фільмом Джессі Баклі став психологічний трилер «Звір» (2017), у якому вона зіграла Молл — жінку з ізольованої спільноти, яка опиняється між тиском гнітючої родини і притягальною силою загадкового чужинця, підозрюваного в серії жорстоких убивств.
У цій темній, майже казковій історії вже окреслюються мотиви, що згодом стануть визначальними для акторки: протистояння жінки й світу, який прагне її контролювати, а також складні зв’язки з чоловіками, що неминуче принесуть із собою страждання.
Режисер Майкл Пірс в інтерв’ю DTF Magazine розповідав, що помітив Баклі ще під час її участі у «Війні і мирі», коли її ім’я було маловідомим. Її здатність поєднувати вразливість із внутрішньою силою зробила акторку ідеальним вибором для цієї ролі. «Обидві ролі, особливо Молл, вимагали дуже тонкого підходу. У її випадку сцени були майже готичними за своєю емоційністю, — пояснював Пірс. — Я був у захваті, коли знайшов цю магічну акторку».
6. ПРОРИВ — «ДИКА ТРОЯНДА» (WILD ROSE, 2018)
Проривну роль Джессі Баклі зіграла вже наступного року — у музичній драмі «Дика троянда» (2018). Там вона перевтілилася в Роуз-Лінн Гарлан — матір-одиначку з Глазго, яка після виходу з в’язниці прагне здійснити свою мрію — стати кантрі-співачкою.
«Коли я прочитала сценарій, я була одночасно в захваті й трохи налякана, адже переді мною постала ця енергійна, недосконала, справжня, відверта і смілива молода мати. Роуз така жива, така людяна. Усі жінки в цьому фільмі виходили за межі рамок, у яких їм казали існувати та мріяти», — згадувала акторка.
У цій ролі Баклі знадобився ще один її талант — спів. Її мати, Марина Кессіді, — відома арфістка й викладачка вокалу, тож у дитинстві Джессі навчалася музики в Королівській ірландській академії в Дубліні, опановуючи кілька інструментів і вокал.
Хоча фільм здобув стримані оцінки, критики високо оцінили як акторську гру, так і спів Баклі, назвавши її перформанс найсильнішою складовою стрічки. За цю роль акторка отримала свою першу номінацію на премію BAFTA в категорії «Найкраща акторка».
7. АРТХАУСНИЙ ХІТ — «Я ДУМАЮ ЗАКІНЧИТИ ЦЕ ВСЕ» ЧАРЛІ КАУФМАНА
(I’m Thinking of Ending Things, 2020)
У наступні роки фільмографія Баклі поповнилася головними ролями в авторському кіно. У 2020-му вона зіграла в сюрреалістичній драмі «Я думаю закінчити це все» режисера Чарлі Кауфмана («Бути Джоном Малковичем», «Вічне сяйво чистого розуму»).
Героїня Баклі разом зі своїм хлопцем (Джессі Племонс) вирушає в гості до його батьків на віддалену ферму. Протягом подорожі реальність починає змінюватися, а межі між спогадами, уявою та ідентичністю поступово розмиваються.
Як і більшість робіт Кауфмана, стрічка не дає однозначних відповідей, натомість грається з метафоричним сприйняттям часу, простору та людського досвіду. Протягом історії героїня Баклі постає під різними іменами, створюючи своєрідний калейдоскоп ідентичностей — вона то Люсі, то Луїза, то Люсія, а в якийсь момент навіть Еймс. У цій химерній оповіді Джессі Баклі стає центром тяжіння — водночас утіленням травми й провідницею для глядача.
Під час прослуховування акторка отримала від Кауфмана лише одну підказку щодо своєї героїні: «молекулярна». Вона згадувала: «Для мене це означало розпад на частинки — відсутність ґрунту під ногами. Ми всі складаємося з фрагментів, які постійно змінюються, трансформуються й виходять за межі. З такою підказкою треба дозволити собі плисти за течією і не намагатися все контролювати. Дозволити собі бути тим, ким ти є в цей момент».
Співпраця з Кауфманом принесла Баклі номінацію на премію «Готем» і схвальні відгуки критиків, що остаточно закріпило її статус висхідної зірки світового незалежного кіно і привернуло увагу ряду авторів-режисерів.
8. ФОЛК-ГОРОР «ЧОЛОВІЧИЙ РІД» АЛЕКСА ГАРЛЕНДА
Men, 2022
У фільмі режисера хітів Ex Machina та «Анігіляція» та А24 Баклі грає Гарпер — жінку, яка в пошуках спокою та самоти після смерті чоловіка їде до англійської провінції. Однак відпочинок перетворюється на нічний кошмар: усі чоловіки в селі починають виглядати однаково, і Гарпер змушена зіткнутися зі своїм горем, почуттям провини та проявами чоловічої агресії.
Пробиваючись крізь криваві спецефекти, літературні, міфологічні та біблійні алюзії, фільм повертає Джессі Баклі до тем пригнічення жінки в патріархальному суспільстві й травми, поданої через метафоричну оптику. У «Чоловічому роді» акторка не просто зіграла вдову в спотвореному маскулінному чистилищі — вибудовуючи тонкий психологічний портрет героїні, вона фактично стала співавторкою фільму.
«Вона прочитала сценарій і зробила те, на що, зрештою, завжди сподіваєшся від співавторів проєкту — але зробила це неймовірно ефектно: запропонувала низку ідей, думок і рішень, до яких я сам би не дійшов. […] Тож можна сказати, що Джессі фактично стала своєрідною співавторкою, хоча це й звучить дещо демонстративно з мого боку — ніби я „передаю“ авторство молодій жінці, особливо з огляду на характер історії», — розповів Гарленд про співпрацю з Баклі.
МАТЕРИНСТВО НА МЕЖІ: РОБОТА З РЕЖИСЕРКАМИ ТА ФЕМІНІСТИЧНІ ГЕРОЇНІ БАКЛІ
Хоча фільмографія Джессі Баклі повниться різноманітними стрічками, у фільмографії Джессі Баклі простежується чітка лінія — співпраця з жінками-режисерами, а також увага до історій, у яких жіночий досвід виступає емоційним ядром фільму.
9. Перша «оскарівська» номінація — «Незнайома дочка»
(The Lost Daughter, 2021)
У 2021 році Баклі зіграла в повнометражному режисерському дебюті Меггі Джилленгол «Незнайома дочка». Фільм розповідає історію Леди (Олівія Колман) — жінки середнього віку, яка під час відпустки стає одержимою молодою матір’ю та її дочкою, за якими спостерігає на пляжі.
Баклі втілила юну версію Леди — жінку, яка залишає чоловіка й дітей заради стосунків із професором. Через камерні сцени з маленькими дочками акторка передає напругу й виснаження материнства — фрустрацію жінки, яка намагається впоратися, але відчуває, що не дає ради. Її розпач, провина й прагнення вирватися з-під тиску побуту відчуваються майже фізично — як тиск у грудях чи стиснуті щелепи. Не дивно, що за цю роль Джессі Баклі здобула свою першу номінацію на «Оскар» у категорії «Найкраща акторка другого плану».
Цікаво, що саме Олівія Колман порадила Баклі на роль своєї молодої версії. «Я навіть не уявляю, що Олівія в мені побачила. Ми чудово провели час на фестивалі перед зйомками — співали Адель і Емі Вайнгауз у трейлері „Airstream“ до сьомої ранку. Можливо, саме моє караоке переконало її, що я підходжу на цю роль», — жартувала Баклі.
«Незнайома дочка» також стала повнометражним дебютом для Пола Мескала, з яким Баклі згодом зіграла в «Гамнеті».
10. «Жінки говорять»
(Women Talking, 2022)
У 2022 році Джессі Баклі знову звернулася до теми жіночого досвіду у фільмі Сари Поллі «Жінки говорять». Стрічка зібрала потужний акторський ансамбль — окрім Баклі, на екрані з’явилися Руні Мара, Клер Фой та Френсіс Мак-Дорманд.
Сюжет основано на романі Міріам Тоус, натхненному реальними випадками насильства в менонітській колонії в Болівії. У центрі історії — група жінок, які обговорюють своє майбутнє після того, як дізнаються про зґвалтування. Зрештою вони формулюють три можливі сценарії: «залишитися і боротися», «залишитися і нічого не робити» або «піти». Кожна з героїнь обирає власну позицію, перетворюючи фільм на складну й багатоголосу розмову про права жінок, травму та існування в патріархальному світі.
Тут Баклі знову грає матір, але цей досвід подано з іншої перспективи, ніж у «Незнайомій дочці». Її героїня Маріш Лоуен стає одним з ключових голосів у дискусії, вагаючись між вибором «боротися» та «піти». Її чоловік періодично вдається до насильства, і це змушує Маріш думати передусім про безпеку своїх дочок.
Через цей образ Баклі розкриває іншу грань материнства — як рушійну силу захисту й змін. Її погляд на світ (та подальші рішення щодо перебування в колонії) виходять саме з материнської турботи, місцями суворої, але завжди спрямованої на майбутнє дітей.
Зв’язок між жінками у фільмі підсилюється і темою спадковості: дочка Маріш, Аут’є (Кейт Галлетт), виступає своєрідним голосом історії, ведучи закадровий монолог.
Відповідаючи на питання, що приваблює її у співпрацях з жінками та подібних ролях, Джессі Баклі сказала, що це не було свідомим пріоритетом, але ці сценарії виявилися для неї найближчими: «Мене глибоко змінила унікальна мова жінок-режисерок. Коли я читаю їхні сценарії, я впізнаю в них когось — або когось, кого сподіваюся зустріти в житті».
11. «ГАМНЕТ» — АПОГЕЙ ФІЛЬМОГРАФІЇ ДЖЕССІ БАКЛІ
На цьогорічному «Оскарі» «Гамнет» Хлої Чжао здобув вісім номінацій, зокрема в категорії «Найкращий фільм». Втім, єдину нагороду отримала лише Джессі Баклі — як найкраща акторка. У фільмі вона зіграла Агнес Гетевей — матір, яка переживає глибоку втрату після смерті сина. Її емоційний стан стає центром художньої інтерпретації історії родини Шекспіра.
Готуючись до ролі, Баклі ще до початку зйомок носила протез живота — «просто щоб відчути його вагу». На багатьох рівнях ця робота стала для неї символічною: лише за кілька днів після завершення зйомок (у вересні 2024 року) акторка дізналася про свою вагітність.
«Під час зйомок „Гамнета“ я щиро хотіла стати матір’ю. І це був справжній подарунок — прожити цей досвід через Агнес, її любов, материнство й втрату ще до того, як я сама стала матір’ю», — поділилася акторка.
Фінальний монтаж стрічки Баклі побачила вже за місяць до пологів, а згодом принесла на показ свою новонароджену дочку.
У поєднанні з попередніми ролями «Гамнет» фактично стає магнум опусом фільмографії Джессі Баклі — історією про материнство, душевні страждання на фоні стосунків з чоловіком — мотиви, що простежуються у її перформансах з перших же днів у кіно. Тож коли акторка присвятила свою перемогу на «Оскарі» материнству, цей жест став своєрідним обрамленням її екранних образів.
«Сьогодні у Великій Британії День матері, тож я хотіла б присвятити цю нагороду прекрасному хаосу материнського серця. Ми всі походимо з роду жінок, які продовжують творити всупереч усьому. Дякую за те, що відзначили мене в цій ролі. Це найбільша честь. Я досі не можу в це повірити», — сказала Джессі Баклі у своїй промові.
12. «НАРЕЧЕНА!» (THE BRIDE!, 2026) — ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ «ФРАНКЕНШТАЙНА» ТА БУНТ ПРОТИ НАСИЛЬСТВА НАД ЖІНКАМИ
Одночасно з «Гамнетом» в український прокат вийшов ще один фільм із Джессі Баклі в головній ролі — «Наречена!», у якому акторка знову співпрацювала з Меггі Джилленгол. Стрічка стала феміністичним переосмисленням історії Нареченої Франкенштайна. Баклі грає жінку, яку повернули до життя, і яка разом з коханим тікає від поліції — у дусі Бонні та Клайда.
«Якщо бути повністю чесною, ніхто не хотів, щоб я знімалася в цьому фільмі. Маю на увазі студію. Я ніколи не грала у Marvel, у мене немає інстаграму, я, мабуть, найменш „комерційно привабливий“ варіант. Для них це було ризиковано… Але Меггі сказала: „Вибачте, я не робитиму цього без неї“», — розповідала Баклі.
Незважаючи на те, що «Нареченій!» вже порочать звання касового провалу року — при бюджеті в 90 млн доларів стрічка зібрала тільки 7,3 млн у США та 13,6 млн у світі за перші вихідні — глядачі та критики одностайно відмітили магнетичну гру Джессі Баклі. У фільмі її героїня стає символом феміністичного руху проти мафії — жінки на вулицях одягаються подібно до неї, малюючи на губах чорнильні плями, як у Нареченої. У виконанні Баклі героїня постає своєрідною радикалізованою сестрою Белли Бакстер (іншої так званої «жінки-Франкенштайна» у виконанні Емми Стоун у «Бідолашних створіннях») — гостріша, хаотичніша та ще нестримніша.
Хоча не обійшлось і без критики за зображення жорстоких сцен сексуального насилля (водночас режисерка пояснила їхню необхідність, про що ми писали тут. — Прим. DTF Magazine) .
Хоча «Наречена!» тільки вийшла у прокат, акторка закінчила зйомки лише за кілька тижнів до початку репетицій «Гамнета». Через такий щільний графік різкий контраст між її героїнями став для Баклі окремим випробуванням:
«Я дуже нервувала через це. Це справжній стрибок. „Наречена!“ — це ніби тримати руки в електричному струмі, крізь який тече бензин, і водночас кружляти в стані кислотного кайфу. Ти ніби перебуваєш у зовсім іншій стратосфері життя. А „Гемнет“ — це наче занурити руки в глину та землю».
Крізь призму фільмографії Джессі Баклі легко простежити закономірність: акторка тяжіє до ролей, що досліджують материнство як силу, яка формує рішення й емоційний світ героїнь, а також до персонажів, які втілюють боротьбу за автономію та самовираження — перетворюючи особистий досвід на виразний соціальний меседж.
