Український переклад книги «Ай Вейвей. 1000 років радості й смутку. Мемуари» («Ai Weiwei. 1000 Years of Joys and Sorrows. A Memoir») має вийти у вересні. Ідея написати її виникла у китайського художника у 2011 році, коли влада Китаю обвинуватила його у несплаті податків та увʼязнила на 81 день
Книга поділена на дві частини — в одній Вейвей розповідає історію свого батька, поета Ай Ціня, який народився у 1910 році в заможній фермерській сім’ї, наприкінці 1920-х жив у Парижі, а внаслідок Культурної революції у Китаї опинився разом з дружиною й дітьми у засланні до віддаленого району країни.
За словами Вейвея, саме від батька він успадкував пристрасть до мистецтва та прагнення незалежності. Назва мемуарів відсилає до одного з віршів Ай Ціня, написаний під час відвідування руїн стародавнього міста на Шовковому шляху: «Із тисячі років радощів і смутку / Не лишилося жодного сліду»(«Of a thousand years of joys and sorrows / Not a trace can be found»).
Також художник зазначає, що насправді дуже мало знає про свого батька та як йому насправді велося під час заслання, коли він разом з дітьми був серед іншого змушений чистити вигрібні ями. Протягом увʼязнення Вейвей зрозумів, що його доля склалася дуже подібно до батькової — обидва стали митцями й обидва оголошені ворогами держави.
У другій частині Ай Вейвей оповідає власну історію: починаючи з дитинства на засланні, продовжуючи реабілітацією батька й поверненням до Пекіну, виїздом на навчання до Нью-Йорка, карʼєрою художника і боротьбою за права мігрантів й біженців у всьому світі.
Ай Вейвей — китайський художник-концептуаліст та дисидент. У свої творчості досліджує цінність людського життя, боротьбу з несправедливістю, гуманітарні кризи та політичні репресії. Народився у сімʼї китайського поета Ай Ціня, якого влада Китаю вислала разом з дружиною та дітьми на 17 років до села на кордоні з Північною Кореєю. До Пекіну сімʼя Вейвея повернулася наприкінці 1970-х після смерті Мао Дзедуна.
Ай Вейвей навчався у Пекінській кіноакадемії та Школі дизайну «Парсонс» у Нью-Йорку, де познайомився з попарт та концептуалізмом. У 1999 році відкрив у Пекіні студію, яку назвав Fake («підробка»). Китайська влада заарештовувала художника двічі — у 2010 та 2011 роках. Після цього він покинув країну й жив спочатку у Берліні, а потім переїхав до Кембриджа.
Однією з найгучніших робіт Вейвея вважається інсталяція «Насіння соняха» 2010 року. Підлогу лондонської галереї «Tate Modern» засипали насінням соняхів, зробленими з порцеляни й розписаними вручну китайськими робочими. Відвідувачам дозволили ходити по підлозі й люди поступово стирали порцеляну на порох.
ʼПізніше з’ясувалося, що цей пил небезпечний для здоровʼя й інсталяцію закрили для відвідування. Саме ж насіння, за задумом художника, мало символізувати експлуатацію дешевої робочої сили.
