Видавничий дім Condé Nast повідомив, що об’єднає два своїх проєкти: музичне онлайн-видання Pitchfork, яке вони придбали 2015 року, з чоловічим журналом GQ, пишуть BBC та The Verge. Серед працівників Pitchfork очікуються масштабні кадрові зміни — свій пост вже покинула головна редакторка медіа Пуджа Патель
Про злиття Pitchfork з GQ стало відомом з листа, розісланого Condé Nast працівникам видавництва.
«Наразі ми розвиваємо структуру Pitchfork, об’єднуючи його команду з GQ. Це рішення прийняте після ретельної оцінки продуктивності Pitchfork і того, що, на нашу думку, є найкращим шляхом для бренду, щоб ми надалі могли розвивати висвітлення музичного напрямку у команді», — написала Анна Вінтур, директорка з контенту Condé Nast, у службовому листі.
Вона додала, що наразі плануються організаційні зміни у структурі Pitchfork, зокрема звільнення певної частини працівників, та подякувала Пуджі Патель за п’ять років «лідерства та досягнень у Pitchfork».
News: In a note to staff, Condé Nast announces that Pitchfork is being moved under GQ. pic.twitter.com/8NzvtYKFLB
— Max Tani (@maxwelltani) January 17, 2024
За словами звільненого журналіста Метью Ісмаеля Руїза, з видання вже звільнили «половину персоналу, серед яких виконавча директорка Емі Філліпс, яка працювала у Pitchfork протягом 18 років, а також журналіст Марк Хоган, який був у складі команди з 2004 року. The Verge запросив у Condé Nast коментар стосовно звільнень, проте компанія ще не відповіла на запит.
Хто виступив проти злиття видань
Рішення поєднати Pitchfork та GQ вже розкритикували колишні працівники музичного видання, а також окремі музичні журналісти та організації.
Так колишня співробітниця Pitchfork, Джилл Мейпс, яка працювала там протягом восьми років та потрапила під нинішню хвилю звільнень, написала: «Після майже восьми років роботи тут мене спіткали масові звільнення. Рада, що за цей час ми зробили Pitchfork менш центрованим на чоловіках лише для того, щоб зараз ним керував GQ».
Після публікація листа Condé Nast, на The Guardian вийшов матеріал журналістки Лори Снейпс, в якому злиття назвали «насмішкою над музичними медіа та музикантами». Раніше Спейпс також працювала у Pitchfork.
На її думку, інтеграція видання, в якому з 2010 років на керівних посадах та в цілому працювала велика кількість жінок та небінарних осіб, у журнал для чоловіків GQ — це ще одне підтвердження стереотипу, що музика — це «вид дозвілля для чоловіків».
«Цей процес також свідчить, що музика — це просто ще одна з частин споживчого стилю життя, а не окрема форма мистецтва, яка об’єднує нішеві спільноти, гідні того, щоб про них читали, писали та досліджували їх», — пише Снейпс.
У матеріалі музичного критика Кріса Річардса на Washington Times також йдеться про те, що поглинання Pitchfork — «це потворне знамення для майбутнього музичної журналістики».
«Останні звільнення в Pitchfork дали зрозуміти, що ера закінчується… Колись провокаційне та незалежне музичне видання віддають застарілому чоловічому журналу і, це здається не просто бездумним рішенням, а й поганим знаком для всієї музичної журналістики. Якщо музична критика стала практикою, що перебуває під загрозою зникнення під керівництвом видань із величезним впливом, де вона може взагалі сподіватися на виживання?».
Видання Pitchfork у 1996 році запустив письменник та працівник музичного магазину Раян Шрайбер.
Спочатку Pitchfork працював як незалежний музичний блог. За словами Шрайбера, він запустив онлайн-медіа в ті часи, коли «самій мережі інтернет щойно виповнилося п’ять років, а інструменти, які зараз лежать в основі нашого повсякденного онлайн-життя, такі як пошукові системи, соціальні мережі та mp3, знаходились у своєму зародку». Згодом блог перетворився одне з найвагоміших музичних медіа в індустрії.
2015 року Condé Nast придбала Pitchfork у 2015 році.
