Символіка Куби, мозаїка та вплив Антоніо Ґауді поєдналися в маленькому селі поблизу Гавани. Надихнувшись європейськими художниками, митець Хосе Фустер створив мозаїчний «Діснейленд» з колись занедбаного району. Це історія про те, як одна людина дала поштовх до створення керамічного світу фантазій. А ще перший матеріал у межах спільного проєкту DTF Magazine та Ballantine’s, у якому ми розкажемо, як вуличне мистецтво змінює квартали, вдихаючи в них нове життя, і сприяє розвитку ком’юніті.
Коротко про проєкт Ballantine’s х DTF Magazine
Арт — один зі способів надихнути і змінити умови життя цілої спільноти. Про це говорить незалежна американська художниця Shawna X у своїй роботі для колаборації з Ballantine’s. Бренд представляє в Україні лімітовану колекцію (купити можна тут), основою дизайну якої стала підтримка ком’юніті в усьому світі.
Продовжуючи цю тему, протягом двох тижнів ми розглядатимемо деякі кейси з різних країн світу — від Куби до Китаю — шукаючи відповідь на запитання: «Як стритарт змінює міста та ком’юніті?».
Фустерляндія
Ямайнатас, Куба
Рік початку реновації: 1975
Маленьке рибальське село Ямайнатас (Jamainatas) біля Гавани так би й залишилося непоміченим для екскурсій, якби не його житель Хосе Фустер. 1975 року він виклав першу мозаїку навколо будинку, після якої чоловіка назвали Пікассо Кариб. У 1960-х Хосе закінчив художню школу на Кубі та поїхав до Європи, щоб побачити роботи Пабло Пікассо, Константина Бранскузі та Антоніо Ґауді. Натхнення від цих чоловіків та їхньої спільноти художник переніс у рідне село.
Спершу Фустер оздобив власну оселю, а потім протягом десяти років перетворював будинки сусідів на витвори мистецтва. У мозаїці художника можна побачити як політичний контекст Куби (Фідель Кастро, революція, антивоєнні меседжі), так й історії з буденного життя селян (риболовля, міфічна тема русалок, танці). Хосе не обійшов увагою і улюблену гру кубинців, побудувавши парк для ігор у шахи з великими шаховими фігурами. У результаті такого захоплення в селі Ямайнатас мозаїкою вкрили понад 80 будинків.
Фустер не бере грошей за свою роботу в селі, а всі матеріали може собі дозволити, продаючи проєкти за кордоном. До появи Фустерляндії село не приваблювало відвідувачів і складало враження економічно депресивного району. Відтепер туристи з усього світу зупиняються в колись тихому місці, щоб помилуватися будинками, лавками та автобусними зупинками, зробленими з плитки.
Діти, які виросли в Ямайнатасі, теж надихаються роботою Хосе, що призвело до становлення покоління художників, які живуть і працюють у цьому районі. Вони відвідують безплатні воркшопи Фустера, щоб продовжувати його традицію та користуватися тими ж інструментами, що й він.
Час творення будь-якої роботи художник вважає відносним. Наприклад, будівництво автобусної зупинки може зайняти близько двох тижнів, якщо працювати невтомно; тоді як інші складніші роботи можуть тривати навіть два роки.
«У мене є робоча команда, яка живе в цьому районі й працює зі мною вже 25 років. Деякі учасники приєдналися нещодавно, але суть у тому, що я створив групу спеціалістів, які займаються всім у цьому проєкті. Йдеться про дуже складну роботу, яка вимагає різних спеціальностей», — зізнався Хосе.
Тепер Хосе виповнилося 75 років, але він і далі розвивається в напрямку мозаїчного мистецтва, виставляючи роботи в Бухаресті, Ліоні та Лондоні. Хосе підтримує районний проєкт фінансово, продаючи картини та кераміку. «Я не думаю, що коли помру, все зруйнується за три дні, — розповідав митець для „Нью-Йорк таймс“. — Я думаю, що прийдуть нові люди й зроблять роботу краще, ніж я».
Якщо плануєте відвідати Фустерляндію, то з Гавани сюди можна доїхати автобусом за пів години. А як пощастить, можна зустріти й самого Фустера, що живе в одному з будинків.
СПЕЦІАЛЬНИЙ ПРОЄКТ
