16 жінок, що змінили електронну музику

Історія Клари Рокмор могла скластися інакше: вона була віртуозною скрипалькою, але артрит змусив полишити гру на скрипці. Згодом Клара познайомилася з Левом Терменом, винахідником терменвокса, і швидко освоїла цей новий електронний інструмент. Народжена у Вільнюсі в 1911 році, Клара може вважатися однією з перших жінок, які вплинули на електронну музику, адже на початку століття її історія тільки починалася.

Саме завдяки своїй академічній підготовці Рокмор допомогла легітимізувати терменвокс як «справжній інструмент» перед скептично налаштованою публікою у 30-х роках​.

Мічіко, народжена в 1913 році в Японії, стала першою іноземною студенткою, що навчалася в Центрі дослідження електронної музики в США. Там Тояма записала свій єдиний альбом Waka and Other Compositions: Contemporary Music of Japan, який вийшов на Folkways Records у 1960 році. На ньому вона поєднала японську поезію, експериментальні прийоми та електронні ефекти, що нагадують японський роторган. Ця платівка — важливий приклад злиття японської культури з сучасними музичними технологіями.

Мічіко згадувала, що не раз стикалася з упередженнями й расовими стереотипами, які панували в США під час Холодної війни. У 1960 році, коли артистка випустила Waka, її заявку на грант від Фонду Рокфеллера на створення власної студії електронної музики відхилили з дискримінаційними зауваженнями щодо її зовнішності та статі​.

Марі Паде — одна з перших композиторів у світі, які експериментували з технікою musique concrète. Цей метод, створений у 1940-х роках, давав змогу митцям будували композиції з записаних навколишніх звуків і шумів.

Ельзе народилася в 1924 році в Данії, в юності грала в джазбенді. У підлітковому віці приєдналася до жіночого руху опору, що призвело до її арешту Гестапо в 1944 році. У таборі вона дала собі обіцянку, що як виживе, то присвятить життя музиці. Так і сталося. Більшу частину кар’єри композиторка працювала продюсеркою на Данському радіо, продовжуючи експерименти з електронною музикою.

Бебе (справжнє ім’я Шарлотта Вінд) народилася 1925 року в Міннеаполісі. Музику вона досліджувала разом зі своїм чоловіком Луї Барроном. Пара отримала один з перших магнітофонів на магнітній стрічці як весільний подарунок і почала експериментувати з електронними звуками.

Разом вони створили першу приватну студію електронної музики в Нью-Йорку в 1949 році. Там вони записували, наприклад, «звукові портрети» відомих авторів, як-от Аніс Нін і Олдос Гакслі​.

Найвідомішим досягненням Барронів стала музика до фільму «Заборонена планета» 1956 року, яка вважається першою повністю електронною музичною партитурою для комерційного фільму.

Композиторка й диригентка Хільда Діанда народилася 1925 року в Аргентині. Працювала в Центрі експериментальної музики Національного університету Кордови, де організовувала музичні семінари й обговорювала питання електроакустичної композиції.

Хільда експериментувала з різними методами створення музики, зокрема працювала зі згаданими магнітними стрічками й досліджувала musique concrète.

Послухати варто її електроакустичну композицію Después el Silencio 1975–1976 років, присвячену боротьбі проти диктатури. Власне, 70-ті — період, коли електронна музика точно не була поза політикою.

Американська композиторка стала відомою завдяки своїм саундтрекам до фільмів «Механічний апельсин» і «Сяйво». Крім того, її альбом «Switched-On Bach» 1968 року став одним з перших, що ввів синтезатори в попмузику США, допомігши зробити електронну музику популярною серед широкої аудиторії.

У 1960-х Карлос придбала синтезатор Moog, який використовувала для створення звукових ефектів і джинглів для телевізійних реклам. З ним вона і створила «Switched-On Bach», який здобув три «Греммі​​».

Після цього Карлос стала затребуваною композиторкою для саундтреків до фільмів і почала працювати зі Стенлі Кубриком. Вона також написала саундтрек для фільму «Трон» 1982 року, що став класикою наукової фантастики​​.

Британка Дафна Орам народилася у 1925 році. Ще в дитинстві захопилася музикою, але відмовилася від навчання в Королівському музичному коледжі, щоб працювати на BBC молодшою студійною інженеркою. Там вона почала експериментувати з електронною музикою і техніками musique concrète, використовуючи магнітофонні стрічки для створення нових звуків.

У 1958 році Орам стала співзасновницею BBC Radiophonic Workshop — першої у Великій Британії студії, присвяченої експериментальній електронній музиці. Орам була першою менеджеркою студії, де створювали звукові ефекти й музичні теми для програм BBC. Одним з її ранніх творів була музика до п’єси Amphitryon 38 у 1957 році, яка стала першою повністю електронною музичною партитурою в історії BBC.

Англійська композиторка народилася 1937 року, ​ставши відомою у 1960-х роках завдяки своїй роботі у BBC Radiophonic Workshop. Там вона експериментувала зі звуковими ландшафтами, використовуючи ранні синтезатори й магнітні стрічки.

Найвідоміша її робота — електронне аранжування теми для серіалу «Доктор Хто» 1963 року. Аранжування лишалося офіційною темою серіалу протягом 17 сезонів до 1980 року.

Одна з головних новаторок у музиці народилася 1932 року в Техасі. Оліверос стала співзасновницею Центру музики на магнітній стрічці в Сан-Франциско у 1960-х роках, де активно працювала над розвитком нових звукових технік і форм музичної імпровізації​.

Саме вона придумала концепцію «глибокого слухання» (Deep Listening), що пропагувала уважне сприйняття всіх звуків навколишнього середовища. Вона ж і створила Інститут глибокого слухання, щоб популяризувати цю практику, яка поєднувала музику, медитацію та імпровізацію. Оліверос описувала це як спосіб «слухати всіма можливими засобами все, що можливо почути, незалежно від того, чим ви займаєтеся».

Жаклін була однією з найвпливовіших авангардних артисток Латинської Америки. Народилася вона в Бельгії в 1935 році, але виросла в Колумбії.

Нова стала першою жінкою, яка здобула ступінь з композиції в Національній консерваторії Колумбії. У 1967 році також здобула стипендію для навчання в Центрі латиноамериканських вищих музичних досліджень у Буенос-Айресі.

Однією з найважливіших робіт Нови є Creación de la Tierra 1972 року, де вона використала записи співів корінного народу ува з північного сходу Колумбії. Ця робота досліджує межі між музикою і шумом, ставлячи питання про політичні та історичні аспекти мови й місця.

Жаклін також читала лекції в університетах, писала музику для фільмів і художніх інсталяцій. Наприклад, вона створила саундтрек до серії скульптур Фелізи Бурсцін «Las Camas».

Американська артистка Маріанна Амачер багато років досліджувала, як звук може формувати архітектурний простір​, і створювала експериментальні звукові інсталяції.

Так, у серії City-Links вона поєднувала звуки різних міських просторів через живі трансляції по телефонних лініях. Так вона намагалась показати, що музика може переміщатися не тільки в часі, а й у просторі. В одному з проєктів 1967 року Маріанна розмістила вісім мікрофонів у різних частинах міста і транслювала звук протягом 28 годин​.

У серії «Music for Sound-Joined Rooms» Амачер використовувала незвичайне розташування динаміків, щоб звук поширювався через стіни та підлогу приміщення, створюючи багатошарову акустику. Це давала змогу будівлям ставати частиною музичного твору, де звук створював відчуття просторової присутності. Однією з таких робіт була «Living Sound: Patent Pending».

Амачер також співпрацювала з відомими митцями, серед яких Джон Кейдж і Мерс Каннінгем.

Знаменитий звук відкриття пляшки з реклами Coca-Cola — робота американської композиторки Сюзан Чіані. У 70-80-х вона створила багато композицій та електронних музичних ефектів для реклами.

У 1978 році Чіані навіть заснувала власну компанію Ciani/Musica Inc., щоб займатися продакшеном джинглів. Вона також брала участь у створенні звукових ефектів для пейнтбольних машин, а для однієї з них, «Xenon», Чіані записала власний голос, пропустивши його через вокодер.

Сюзан була й успішною композиторкою саундтреків. Вона створила музичний супровід для стрічки «Неймовірно всохла жінка» 1981 року, ставши першою композиторкою, яка працювала над голлівудським фільмам.

Еліан народилася 1932 року в Парижі, кар’єру почала у 1950-х роках, досліджуючи musique concrète. Тоді вона співпрацювала з П’єром Анрі та П’єром Шеффером, двома провідними фігурами цього напрямку. З ними вона освоїла техніки маніпуляції зі звуком, зокрема роботу з петлями магнітофонних стрічок і зворотним зв’язком мікрофона, що стало основою її подальших експериментів.

У 1960-х і 1970-х роках Радіґ зосередилася на створенні композицій з магнітною стрічкою і модульним синтезатором ARP 2500. У результаті вона розробила свій унікальний підхід до звукових досліджень, який відрізняється від традиційного musique concrète. Її музика характеризується повільними і поступовими змінами звукових текстур, що створює медитативний ефект. Еліан можна назвати піонеркою ембієнту та дрону.

Американська композиторка Лорі Шпігель змінила музику завдяки своїй роботі в сфері комп’ютерного програмування. У 1970-х роках Шпігель працювала в Bell Laboratories, де писала код для програм алгоритмічної композиції. Тоді ж вона розробила систему GROOVE, що дала змогу створювати музику за допомогою комп’ютерів. Свій альбом «The Expanding Universe» 1980 року вона і створила, використовуючи саме цю систему. Платівка стала важливим кроком у розвитку електронної музики, а одну з композицій, «Harmony of the Worlds», навіть відправили в космос на борту космічного апарата «Вояджер»​​.

Одним з найбільших досягнень Лорі було створення програмного засобу Music Mouse для комп’ютера Apple Macintosh, який використовував MIDI для створення музики в режимі реального часу. Програмний засіб став важливим інструментом для багатьох музикантів і композиторів. Він дав змогу їм створювати складні музичні композиції за допомогою простих маніпуляцій мишею.

Диджейка, продюсерка й реміксерка Івон Тернер була однією з небагатьох жінок, які серйозно вплинули на формування ранньої хаус-сцени Нью-Йорка. Народжена в Гарлемі у 1953 році, вона почала регулярно диджеїти наприкінці 70-х.

Як продюсерка, вона часто залишалася в тіні: її ім’я друкували дрібним шрифтом на платівках, знижували до статусу асоційованої або співпродюсерки, позначали як міксерку замість реміксерки.

1984-й вважається роком народження хаус-музики, бо тоді в Чикаго вийшов запис Джессі Сондерса «On and On», а в Нью-Йорку — дебютний сингл Колонела Абрамса «Music Is the Answer». Ремікс на останній, який став дуже популярним, був приписаний Еванові Тернеру. Звісно, створила його Івон, а не якийсь Еван. Згодом Тернер записала даб-версії інших треків Колонела — «Set Fire to Me» (Latin Jazzbo Version) і «She Don’t Know I’m Alive», чим зробила його по-справжньому відомим. Серед інших її знакових робіт — офіційний ремікс на пісню Вітні Г’юстон «I’m Your Baby Tonight».

Не дочекавшись визнання, Тернер відсунула музику на другий план, багато років пропрацювавши в початковій школі. У 2018-му один з її реміксів номінували на «Греммі», і це стало поштовхом до Івон остаточно повернутись до музики.

Загалом Тернер вплинула не лише на становлення хаусу, а й на розвиток його відгалужень — геріджу та італійського дрім-хаусу.

Стейсі відома як «хрещена мати хаус-музики» й піонерка електронної музики в Детройті. Вона стала першою жінкою, що грала хаус-музику на радіо в Детройті наприкінці 1980-х років. Також виступала у The Warehouse та Studio 54, де пропагувала саме звучання Детройта.

Гейл стала популярною завдяки любові до поєднання хаусу та техно з іншими жанрами — фанком, хіп-хопом і соулом. На лайвах вона часто використовувала акустичні інструменти і вокальні семпли.

Крім музичної кар’єри, Гейл активно займалася наставництвом. Наприклад, брала участь у програмі Girls Rock Detroit, де навчала молодих дівчат і небінарних осіб диджеїнгу та продюсуванню. Вона також є засновницею фестивалю Sheometry, метою якого є просування жінок у музиці та мистецтві.