Над першим повноформатним релізом гурт Bah Bah Genesis працював від моменту заснування у 2021 році, проте випускає його лише тепер. Перший сингл колектив випустив у 2024-му, але за цей час уже встиг заявити про себе лайвами на «Брудному псі», шоукейсі Jäger Music, «Лесі Квартиринці», Repair Together, «Не.Культурні» та інших музичних подіях.
Дебютний альбом L’eau Nouvelle став для Bah Bah Genesis завершенням першого етапу існування гурту та відображенням як музичного, так і особистого руху його учасників. Напередодні виходу лонгплею DTF Magazine поговорив з Артемом Єлісєєвим, Іриною Андрієнко та Андрієм Бондаренком про шлях колективу, тиск через відсутність музики на стримінгах, поєднання жанрів і педантичність.
Про L’eau Nouvelle
До альбому ввійшли дев’ять треків, які зливаються між собою, «створюючи відчуття неспинної подорожі». Жанрово реліз поєднує «увесь спектр музичних впливів» Bah Bah Genesis — від ембієнту, джаз-року й ф’южену до фанку, прогресивного року та інших піджанрів.
За словами гурту, назва L’eau Nouvelle («Нова вода») має багато трактувань — зокрема очищення, відродження та життя як таке. Водночас для самих музикантів вона символізує новий початок.
«В українській культурі символ води дуже наскрізний. Він присутній і в народній творчості — як символ очищення, родючості, благословення, — і в авторській: наприклад, у Римарука вода є символом вічності та пам’яті. У текстах наших пісень вода має значення „інструмента“. А в назві альбому завдяки означенню „нова“ для мене вода є образом початку — як нове джерело, яке рухатиметься у житті, звиваючись уже інакше, по-новому», — каже солістка гурту Іра Андрієнко.
Обкладинку L’eau Nouvelle створила мисткиня Марія Жуйкова. Кавер складається з восьми плиток з переходу на Оболоні, які, за словами художниці, були «свідками всього, що призвело до появи альбому».
«Однією з наших головних цілей було зробити все максимально якісно, хоча інколи це переростало в педантичність» — Інтерв’ю з Bah Bah Genesis
— Гурт заснували у 2021 році Артем та Назар Данильчуки. Як виникла ідея створити BBG?
Артем Єлісєєв: Десь у 2020 році я навчався на першому курсі й познайомився з Назаром. Тоді ж відкрив для себе івенти FUSION JAMS, багато йому про них розповідав, він надихнувся та запропонував поджемити разом.
Так ми й почали грати. Спершу це були просто джеми та спроби робити музику, яка подобалася нам самим. Згодом я випадково зустрів Іллю Кабанова на концерті й запропонував йому поджемити з нами прямо на сцені. На диво, усе вийшло дуже вдало. Після цього ми одразу забукали репетиційну базу. Саме там з’явився інструментальний нарис одного з треків нашого дебютного альбому.
— Колектив виник зі спільних імпровізацій та репетицій? Чи спочатку з’явився гурт, а вже потім робота над треками?
Іра Андрієнко: Артем скинув мені запис їхніх джемів і запропонував зробити пісню. Мені сподобалася одна мелодія, і я записала під неї вокальну партію та текст, а потім надіслала Артемові на вайб-чек. Так і з’явилася Cherry Jam. Тож на початку все будувалося на спільних імпровізаціях і джемах — заради самої можливості насолоджуватися музикою.
— Як після доєднання Іллі та Іри змінився підхід до музики?
Іра: Ми збиралися на репетицію і, по суті, джемили. Я записувала на диктофон усе, що відбувалося, а потім удома створювала вокальну мелодію і текст. Після цього надсилала демо, записане в GarageBand, і ми приходили на репетицію вже готові розбирати та допрацьовувати кістяк пісні: вибудовувати структуру, нарощувати тіло, додавати деталі тощо.
Це тривало аж до початку запису альбому. Саме так і народжувалися наші пісні, тому на альбомі вони відрізняються від тих версій, які ми виконували на початку.
— Минуло зовсім небагато часу, і вже у вересні 2021 року ви виступили на «Лесі Квартиринці». Чи мали ви на той момент готовий матеріал? Якщо так, то скільки?
Артем: «Леся Квартиринка» — мій найулюбленіший український музичний фестиваль. На той момент це був лише наш другий концерт за всю історію гурту, але матеріал для виступу вже частково сформувався — приблизно п’ять треків. Ми грали Cherry Jam і «1715», які ввійшли до альбому. Також був експериментальний інтротрек Welcome to Taras Shevchenko Station — його ще чекає майбутнє в наступних релізах Bah Bah Genesis.
Був і імпровізаційний джем із джазовим гітаристом Андрієм Остроушком. А ще — трек Femme Fatale — на той момент найсиріший у сеті, але, як не дивно, один з найзапальніших. Тепер ми вже від нього відмовились і не виконуємо його приблизно з початку 2023 року.
— Після цього 2022 і 2023 роки були насичені виступами на різних фестивалях і подіях, а перший реліз — Confession — вийшов лише на початку 2024-го. Чи відчували ви тиск через те, що авдиторія проєкту зростала, але послухати вас можна було лише наживо?
Іра: Не думаю. Ми просто захотіли оцифрувати нашу творчість і вирішили почати саме з цього треку. На той момент він був найпопулярнішим на концертах.
— Розкажіть про Confession. Яка історія створення треку?
Артем: У 2022 році в місті сили — Козятині — я майже щодня практикувався на ударному педі й зациклився на одному ритмічному малюнку. Саме його тепер можна почути у приспіві Confession.
Згодом, уже в Києві, під час репетицій Ілля накинув на нього гіпнотичний гітарний лік — і тоді ми зрозуміли, що дуже близькі до написання наступного треку.
Досить довго ми грали його просто інструментально вдвох, бо інші учасники гурту не були в Києві. На виступах басові партії додатково виконував наш друг Георгій на Korg MS-20. А згодом ми почали грати трек уже повним складом.
— Робота над ним тривала приблизно два роки: трек записували на професійній студії, партії саксофона пробували виконувати кілька різних музикантів, а обкладинку створили за допомогою ліногравюри. Розкажіть про цей досвід.
Артем: Це був наш перший досвід студійного запису — справжній виклик (хоч і не такий масштабний, як робота над альбомом). До запису ми залучили двох саксофоністів — Богдана Бурміча, який на той час був учасником BBG, та Олексія Рябіка. Без досвіду Confession ми б не змогли зробити альбом на тому рівні, на якому хотіли.
— Зазвичай музиканти намагаються випустити першу музику якомога швидше — ви ж обрали більш усвідомлений і професійний підхід. Чому? І які плюси та мінуси цього вибору особисто для вас?
Андрій Бондаренко: На нас не тиснув лейбл, бо ми випускали реліз самостійно. Так, на початку дуже важливо мати треки на стримінгах, але, оскільки це був наш перший реліз, ми розуміли: шанс справити хороше перше враження буває лише раз. Тому й намагалися зробити все настільки якісно, наскільки це було можливо на той час.
— Що змінилося після виходу Confession?
Артем: До цього можна багато виступати наживо, джемити, мати власний матеріал, але поки немає релізу, гурт ніби існує переважно всередині сцени й серед людей, які бачили тебе на концертах.
Confession став нашим першим повноцінним виходом назовні. Ми активно просували трек, і завдяки цьому про нас почали писати медіа, нас стали трохи більше помічати за межами київської андерграундної сцени. Це не був якийсь різкий прорив, але точно важливий крок для гурту.
— Ще дві важливі події у вашій історії — виступи на «Брудному псі» у 2024 році та шоукейсі Young Blood Live від Jäger Music Awards у 2025-му. Розкажіть про цей досвід. Чи вплинув він якось на вашу впізнаваність і сприйняття?
Артем: Виступ на «Брудному псі» став чудовим досвідом. Для нас було честю зіграти на сцені Fusion Jams — саме того проєкту, який свого часу надихнув на створення гурту.
Шоукейс Young Blood Live теж був дуже хорошим івентом. Важко оцінити, наскільки саме ці виступи вплинули на нашу впізнаваність, але вони точно відкрили нас новій авдиторії.
— У березні цього року, через два роки після Confession, з виходом треку Doom розпочався ролаут L’eau Nouvelle. Чому між синглами був такий великий проміжок і чому робота над лонгплеєм тривала так довго?
Андрій: Це наша перша робота такого масштабу. До того ж ми багато експериментували з продакшеном і міксами, щоб кожен трек звучав максимально унікально. З одного боку, це плюс, бо жодна пісня на альбомі не схожа на іншу. Але водночас це дуже гальмувало процес і не давало можливості використовувати якісь універсальні підходи до міксів, запозичені з інших треків. Однією з наших головних цілей було зробити все максимально якісно, хоча інколи це переростало в педантичність і ще більше сповільнювало роботу.
— На вашу думку, з огляду на шлях і розвиток гурту, L’eau Nouvelle виходить вчасно?
Андрій: L’eau Nouvelle — це майже всі треки, які ми написали у 2021–2022 роках. Поки ми готувалися до запису, вони еволюціонували, іноді кардинально змінювалися або просто, так би мовити, обростали «жирком». Випускаючи ці пісні, ми фактично завершуємо початковий період нашої творчості.
Ми також ніби відпускаємо всі емоції, які переживали під час написання й запису альбому — майже як у медитації. Але треба звільняти місце для нових емоцій і нових способів їх проживання. Тому я думаю, що так — альбом вийшов саме вчасно.
— Офіційно BBG — альтернативний рок-гурт, але фактично ви поєднуєте з десяток різних жанрів — від ембієнту до джаз-року. Як виник такий симбіоз?
Андрій: Загалом, через невизначеність. У кожного з нас абсолютно різний музичний бекграунд. Я слухаю майже все, але найбільше люблю важку музику. Артем більше тяжіє до хіп-хопу та ф’южену. Ірі подобається аренбі, неосоул, інді. А Джемілю та Іллі — переважно джаз і всі його відтінки. Саме тому, що кожен вносить у нашу музику частинку власного бекграунду, і виходить така жанрова збірна солянка.
— А якщо говорити про теми треків — які вони? І хто їх задає?
Іра: Теми текстів обираю я і сама ж пишу лірику. Але рішення про те, про що саме буде пісня, народжується під впливом джемів і репетицій. Якщо мелодія меланхолійна або мінорна, то й тема буде відповідною. У нас є пісні The Sea та «1715», які звучать досить депресивно, тому й теми в них відповідають настрою музики. А в Blind, з його доволі агресивним звучанням, лірична героїня злиться на свого колишнього партнера через зраду.
— Якби музику Bah Bah Genesis можна було описати однією фразою, якою б вона була?
Андрій: Я б назвав L’eau Nouvelle еклектичною та певною мірою максималістичною роботою у своїй презентації.
— Яким ви бачите сприйняття L’eau Nouvelle? І чого, на вашу думку, чекати від подальшого розвитку BBG?
Андрій: Найбільше хочеться, щоб альбом подобався людям — це для нас головне. А щодо подальшого руху, то хочеться розвиватися музично й ще більше експериментувати в наступних роботах. Більше співпрацювати з талановитими артистами. Також у майбутньому ми плануємо писати або повністю українською мовою, або в «змішаному форматі» — частину пісень англійською, частину українською.
Артем: Коли ми провели передпрослуховування альбому й отримали таку неймовірно теплу та енергійну реакцію від публіки, це дуже надихнуло. Тому головне бажання — продовжувати робити якісну музику, яка буде цікава і нам самим, і слухачам.
