Чому Києву потрібні події з експериментальною музикою? Поснюють їхні організатори

Київські промоутери, клуби та формації продовжують працювати з різними форматами, зокрема з тими, де в центрі стоїть експериментальна музика. Зазвичай це одноденні концерти чи спеціальні події, організатори яких прагнуть показати аудиторії нову музику та досвід, що виходить за межі звичних танцювальних подій. Хоча з 2020 року (в силу різних об’єктивних причин) у Києві ніхто так і не зайняв нішу фестивалю, яка ще до 2020 року довгий час була закріплена за знаковим для сцени Next Sound Festival.

DTF Magazine у межах проєкту Mirage Camp поговорив з організаторами трьох київських подій експериментальної музики — Because, MIASMA OF THE REAL та «Афантазія» — про те, навіщо вони їх роблять, чи справдились їхні сподівання і чи не стало поняття «експериментальна музика» заручником стереотипів, що відлякують аудиторію.

Because — серія аудіовізуальних концертів від засновника Схеми Слави Лепшеєва. Перша і поки єдина подія відбулась у Києві у квітні. Одна з її ключових особливостей — колаборація музикантів з медіахудожниками. У лайнапі першого івенту були John Object, Maryana Klochko, Bryozone, Oleksii Podat і контрабасистка Христина Кірік, а також митці — Саша Курмаз, Макс Світло, Соломія Сіль і Міша Гудзик.

— Як з’явилась ідея Because? І чому в основі концепту — саме експериментальна музика?

— Тепер у Києві дуже мало подібних подій, тож є потреба. І є велика кількість талановитих музикантів, яких хочеться показати. А експериментальна музика — досить широкий термін, яким просто позначати формат, де переважає не танцювальний, а більш складний для сприйняття саунд.

— У чому ти бачиш цінність таких івентів з експериментальною музикою?

— На таких подіях можна почути дуже незвичну та нову музику, часто сміливу й радикальну, яка зазвичай рухає через час музичні тренди. Також це місце зустрічі аудиторії, яка через різні причини не ходить на танцювальні події.

— Які були твої сподівання від першого Because і як відреагувала аудиторія?

— Мої сподівання стосувалися виступів артистів, оскільки переважна частина програми — це були колаборації музикантів з медіахудожниками. Мені було цікаво побачити, як два, не завжди знайомих до цього артисти з різних видів мистецтва створюють виступ спеціально під цю подію.

Ми зібрали велику кількість людей, як для «КультМотиву» (локація, де проходила перша подія Because. — Прим. DTF Magazine), і почули багато гарних відгуків. Авжеж, були й такі, хто знову прийшов на рейв Схема, і дуже сильно сварився. Але тут я нагадаю, що класичний рейв Схема відбудеться тоді, коли ми зможемо працювати вночі.

— Насправді експериментальна музика, а точніше нетипова і не танцювальна музика, завжди були частиною Схеми. Коли в праймтайм можна було почути те, що на звичайних вечірках не почуєш. Це було свідоме рішення? Чому ти це робив, чому це було важливо для тебе і що ти цим хотів донести?

— Це було нетипово для київських вечірок, але для європейської сучасної чи рейв-сцени 90-х це було досить звичайно. Техно- чи рейв-культура — насправді дуже широке явище, в якому постійно з’являються нові жанри, сцени та спільноти. Мені була важлива певна драматургія вечірки, коли в праймтайм з’являється щось незвичне, свіже, а іноді просто крейзі, таке бунтарство проти снобізму та стереотипів.

— На твою думку, саме формулювання «експериментальна музика» — чи не стало воно заручником певних стереотипів? Чи не може воно саме собою відлякувати аудиторію?

— Можливо, але це вже сталий термін, як авангард в академічній музиці чи альтернативний рок. Взагалі, це відповідальність журналістів за ці всі терміни, тому, може, з часом це буде називатись по-іншому. І вся ця експериментальна чи нойз-, дрон-, ембієнт-, постклаб-, деканстракшн-сцени не дуже переймаються аудиторією.

— Чи чекати нових подій Because?

— Я планував вже цієї осені зробити масштабнішу подію, залучити нові форми мистецтва та зробити її на різних локаціях. Але все, на жаль, довелося скасувати. Тепер планую це зробити навесні наступного року.

MIASMA OF THE REAL («Міазма реального») — це серія концертів української експериментальної музики від команди «клубу на Кирилівській» під кураторством tofudj. Перша подія відбулась у березні 2023 року, а загалом з того часу провели вже 11 концертів, задіюючи різні простори клубу. Крім нової хвилі музикантів, шоукейсів, зокрема одеської сцени, на «Міазмі» виступали, наприклад, учасники авангардного гурту «Цукор — біла смерть» і Plastic Blackmen Forever Світлани Няньо та Сергія Хотянчука.

— Коли ви починали робити MIASMA OF THE REAL, чи були переживання або острахи, що люди не зрозуміють і не ходитимуть?

— Переживання завжди є, але я був впевнений, що такий формат дістане належний відгук у слухачів. «Міазма» знайшла свою аудиторію, і вона постійно розширюється, за що я щиро вдячний кожному, хто проявляє інтерес до концертів.

— Крім музики, на що ще ви робите акцент? Що дає змогу уникати схожості й однотипності?

— Світлова концепція та взаємодія з простором. Це велика заслуга світлорежисерів і технічної команди, які щоразу роблять івенти виразнішими.

— Як вважаєш, чи не стало формулювання «експериментальна музика» заручником певних стереотипів? Чи не відлякує така назва аудиторію?

— «Експериментальна музика» сприймається як надто складна або незрозуміла через свою структуру або відсутність такої. Окрім того, «експериментальної музики» вкрай мало в масовій музичній культурі, тож у багатьох немає подібного досвіду прослуховування. Це загальне поняття, яке охоплює безліч стилів і підстилів, тому варто незаангажовано сприймати цей термін, а також досліджувати і слухати більше різної музики.

— Що чекати від нових івентів «Міазми»?

— «Міазму» майбутнього.

«Афантазія» — експериментальна артхаусна аудіовізуальна вистава від одеського електронного продюсера та медіамитця Emil Asadow. На події, що відбулась у березні 2024 року в київському клубі Otel, фільм артиста поєднувався з виступами дев’яти українських музичних проєктів, а електронну музика — з живими інструментами, шугейзом, краутом, нойзом і сучасним джазом.

— Розкажи, як з’явилась ідея «Афантазії»? Як би ти описав суть концепту?

— Ідея з’явилась ще у 2018 році, коли я з групою митців реалізував ідентичний формат в Одесі — тоді він називався «Бестіарій». Концепт не змінився — це візуальна історія, протягом якої грають різні музиканти по 20 хвилин. Цей формат мені особисто сподобався, бо він дає змогу показати дуже багато музики і створити цікавий відеоарт під кожного артиста.

— А що нового ти хотів показати аудиторії і загалом на сцені цим івентом?

— Насправді, я хотів реалізувати свою давню ідею аудіовізуального перформансу, де можна показати публіці «нереальний дивний світ», який створив я на основі своїх снів, але наповнюючи не лише своєю музикою, а й цікавими для мене артистами. Звісно, таке дивитися можна тільки наживо, але я все одно намагаюся зафільмувати це за допомогою мого талановитого товариша й оператора Антона Борисенка.

— Звідки в тебе особисто як у музиканта і у промоутера цікавість до експериментальної музики?

— Я думаю, у кожного, хто став на цей шлях, була така думка. Просто тому, що більшість музики просто звучить нецікаво — мені здається, що в якийсь момент ти чуєш багато копій якогось оригінального звучання. Все це про індустрію, музичну журналістику, яка намагається обмежити жанрами артистів. Граєш, наприклад, музику схожу на постпанк, і ти вже поруч з Joy Division. Для мене загалом цікава музика тільки та, яка була тисячі разів прорефлексована через особистий досвід. Та, яка намагається знайти нові унікальні тембри. І та, яка не може залізти в рамки одного жанру.

— У чому саме ти бачиш цінність івентів з експериментальною музикою?

— Для мене організація такого івенту (особливо, коли глобальні рішення ухвалюю тільки я), це велике навантаження — спілкування, залучення артистів, створення візуального контенту і т. д. Але я думаю що це треба для створення нової унікальної культури вечірок. Я був би дуже радий бачити щось схоже на українській сцені.

— У пресрелізі ти висловлював сподівання на те, що аудиторія зрозуміє формат «Афантазії» і її концепт. Чи справдились твої сподівання?

— Я був дуже радий, бо для аудиторії це був ніби атракціон — дуже багато цікавої музики, яка постійно змінюється під візуальний ряд. Багато хто прийшов на самий початок, щоб відстежувати сценарій відеоарту. На жаль, я не зміг реалізувати візуальну складову, як цього хотів, але мене врятували віджейка Ольга Лебедєва, яка робить візуалку для Тіни Кароль та інших поп- (і не тільки) артистів, а також Михайло Миколишин, який налаштував, на мій погляд, ідеальний світловий сетап у клубі Otel.

— Скільки людей прийшло на подію?

— Приблизно 180 людей, десь 80 з них — це запрошені гості від музикантів. Я, на жаль, не вийшов у плюс, але відгуки після івенту іноді досі звучать у моєму інформаційному полі.

— Чи не стало, на твою думку, формулювання «експериментальна музика» заручником певних стереотипів? Складається враження, що воно може відлякувати аудиторію. Якщо це так, то чи можна це побороти, а найголовніше — чи треба?

— Експериментальна музика — дуже загальне поняття, як, наприклад, і джазова музика. Багато людей відлякує великий поріг входження в неї. Я думаю, проблема дискомунікації з аудиторією через звук. Іноді майданчик не може налаштувати, як має звучати така музика, іноді гучність самого звучання може болюче бити фізично по вухах — тому я вважаю, тут проблема презентації самого звуку.

Можу згадати, наприклад, серії івентів «Нойзщосереди», де можна почути, наскільки стало цікаво слухати музику, за допомогою світла і вже «досвідченого» звукорежисера. Також для презентації окремих експериментальних музикантів потрібен додатковий опис, який може розказати, як має працювати музика зі слухачем. Це як аналогія з музейними виставами — іноді поки не прочитаєш опис, не зрозумієш картину.

— Якої музики на київській сцені тобі не вистачає?

— Мені не вистачає мультидисциплінарного мистецтва. Я відчуваю потребу почути не про музичний досвід, а про аудіовізуальний і вважаю, що музикантам треба вчитися керувати відео, а візуальним артистам — звуком. З цього можна було б створити окремі медіа, окремі вечірки.

— Чи робитимеш ти продовження «Афантазії» чи, може, плануєш інші події в контексті експериментальної музики?

— Нової «Афантазії» поки не планую. Тепер я збираю аудіовізуальних митців, щоб створити новий досвід з поєднанням відео, звуку, театру та танцю. Поки в пошуках, у яку форму це можна разом закласти. Але вже планую співпрацю з академічними квартетами, яких запрошу до написання спільної аудіовізуальної програми. 

Також я виграв стипендію на реалізацію нового проєкту, пов’язаного з театром, перформансом та звуком. І плануємо його реалізувати у листопаді.