У 2024 році після активної критики музичної індустрії Джеймс Блейк пішов зі свого лейблу. Вперше за понад 10 років він став незалежним артистом. Музикант повернувся з Лос-Анджелеса до рідного Лондона та вчився тримати контроль над своєю кар’єрою та музикою. Trying Times — результат пройденого Джеймсом шляху та рефлексія на «турбулентні» два роки
Про альбом
До альбому увійшли 13 треків, зокрема Death of Love та I Had a Dream She Took My Hand, які музикант випускав раніше.
Серед гостей — британський репер Dave, із яким Джеймс працював неодноразово, та співачка Моніка Мартін. Окрім цього, Блейк використовує семпли Дасті Спрінгфілд, Dizzee Rascal.
На обкладинці музиканта оточують тарілки, що крутяться на палицях — класичний цирковий трюк, який у контексті альбому символізує пошук балансу.
«Я заспокоївся. Мабуть, я в більш рефлексивному стані, менш бурхливому. Менше тривоги — більше творчості. Раніше існувало міфічне уявлення, що тривога та депресія є джерелами творчості, але це не так. Насправді тривога та депресія радше блокують її», — каже він в інтерв’ю The Standard.
У Trying Times Джеймс розмірковує про контроль над власним життям та «присутність» у ньому, кохання та бажання кохати попри конфлікти.
Працюючи над альбомом, музикант «витратив години» на дослідження історично успішних лонгплеїв, проте на «відповідь» до Trying Times його наштовхнула партнерка. «Відповідь на альбом у тобі самому», — сказала вона йому.
Музикант називає реліз «дуже свідомим», описуючи його як «лише м’ясо, жодного жиру».
«Я просто обожнюю його. Не можу дочекатися виступів. Я кричу на всі дахи про цей альбом. Не думаю, що ми помилилися з ним. Я так ним пишаюся».
Про переїзд із Лос-Анджелеса та індустрію
«Весь час, поки я був у Лос-Анджелесі, на кожному дзвінку, у кожній розмові про мою музику мені здавалося, що людям просто цікаво, що хтось відомий у цьому бере участь. І справа не лише в одержимості славою, а й у тому, що вони дбають про інтереси акціонерів», — пригадує музикант у розмові з LA Times.
Після «ворожого» Лондона місто здавалося йому «рехабом» із повільнішим стилем життя. Це показало Блейку, що на його музику вплває не локація, a він сам:
«Цікавим у Лос-Анджелесі було те, що я вже не міг звинувачувати місто, бо я не перебував у гнітючому середовищі [Лондона]. Це ідеальне втілення думки: “Чорт, мені потрібно рости, мені потрібно розібратися в цьому, і це не станеться, якщо просто плисти за течією життя”».
Водночас проблемою для нього стало те, наскільки «фінансово виснажливим» є місто та музична індустрія в ньому:
«Тут існує корумпована система цінностей Голлівуду та музичної індустрії. … Це місце із системою, яка фактично висмоктує фінансово будь-яких талановитих людей, що сюди потрапляють, правда? Ти просто підключаєшся до матриці — і все. Ти просто приєднаний до цієї машини».
Тож музикант повернувся до «дешевшого» Лондона з інакшою музичною індустрією та, фактично, почав спочатку.
Про вихід із лейблу та критику індустрії
Перед оголошенням своєї незалежності як артиста у квітні 2024 року Джеймс Блейк активно критикував індустрію, лейбли, стримінги та TikTok.
Він звинуватив TikTok та стримінги у низьких виплатах роялті, а лейбли — у високих відсотках. Джеймс казав, що артисти тепер «мають добре вести соцмережі, але не обов’язково писати гарну музику»: «Теза, яку я постійно бачу: “Якщо тобі пощастило стати популярним, просто використовуй цю популярність, аби отримати дохід іншим способом”. Музиканти повинні мати змогу заробляти своєю творчістю. Вам потрібна хороша музика чи те, за що ви заплатили?»
Під постами музиканта підтримували й інші артисти, зокрема Metro Boomin, Bas, Erick The Architect та гурт BADBADNOTGOOD.
Окрім цього, Джеймс став амбасадором сервісу Vault, де слухачі отримують доступ до його музики за щомісячну плату.
За словами Блейка, розробники створили Vault та зв’язалися з ним після критики стримінгів.
«Здебільшого музиканти — не екстраверти й не генії просування у соцмережах. Я також. Я хотів знайти для музикантів спосіб заробляти гроші безпосередньо зі створеної ними музики, зокрема для того, аби мати змогу реінвестувати у дорогу оренду студій, музикантів тощо, — розповідає Джеймс. — Музика коштує недешево, і я хотів допомогти заохотити музикантів витрачати більше часу на її створення.
Докладніше про позицію музиканта читайте в нашому матеріалі.
