Видавництво ist publishing готує до друку есей американської письменниці, громадської діячки та дослідниці С’юзен Зонтаґ «Спостереження за болем інших», опублікований у лютому 2003 року, за місяць до вторгнення армії США в Ірак. У цій роботі Зонтаґ розмірковує про природу війни і спроможність фотографії запобігати насильству. Видання вже можна передзамовити на сайті видавництва
«Спостереження за болем інших» — остання прижиттєва книга Зонтаґ. У ній авторка досліджує фотографію як метод візуальної репрезентації війни та насилля у сучасній культурі.
Зонтаґ розглядає історію зображення війни, від серії офортів Гої «Лихоліття війни» (1810—1818) та знімків часів Громадянської війни в США (1861-1865), і до сучасних — у Югославії, Руанді, Ізраїлі та Палестині. А також шукає відповіді на питання: навіщо показувати війну, як впливає на глядачі спостереження за стражданнями інших людей по. телевізору чи в інших медіа, і чи спонукають людину до жорстоких вчинків споглядання жорстокості інших.
Переглянути цей допис в Instagram
Зонтаґ також замислюється про роль відповідальности та влади — чому ми маємо бачити фотографії «далеких жахіть, якщо не можемо нічого змінити?». І пропонує поміркувати чи існує взаємозвʼязок між нашими привілеями та стражданнями незнайомих людей.
Переклала есе Зонтаґ Ярослава Стріха (Ханс Ульріх Обріст «Комікс у музеї сучасного мистецтва», Алан Мур «Вартові»).
«Спостереження за болем інших» продовжує серію ist publishing — warning books, присвячену дослідженням про війну і культуру. Уже вийшли книги Вінфріда Зебальда «Повітряна війна і література» та Петера Слотердайка «Терор з повітря».
Уперше Зонтаґ переклали й видали в Україні 2002 року — видавництво «Основи» надрукувало збірку її есеїв «Про фотографію».
У 2023 році видавництво Анетти Антоненко випустило книгу американського журналіста та письменника Бенджаміна Мозера «Зонтаґ. Життя і творчість».
Мозер працював понад 600-сторінковим романом-портретом сім років, «вивіряючи факти й розвінчуючи міфи», щоб створити цілісну картину з розповідей понад 600 людей з різних куточків світу — від Мауї до Стокгольма, від Лондона до Сараєва. А також сучасників, друзів і рідних, що вперше публічно розповіли про стосунки із Сюзан, як, наприклад, Енні Лейбовіц.
