Сюжет чорної комедії Денні Бойла «На голці» простежує життя молодих наркоманів Единбурга наприкінці 1980-х років. Заснована на однойменному романі Ірвіна Велша стрічка свого часу запустила карʼєру Юена Мак-Грегора та популярність електронного гурту Underworld, чий саундтрек Born Slippy (Nuxx) досі залишається найвпізнаванішим у дискографії колективу.
З нагоди 30-ї річниці стрічки Бойл спілкується з головною редакторкою Letterboxd Еллою Кемп. У розмові він ділиться деталями формування саундтреку та розмірковує щодо його культурного значення
Саундтрек, що поєднав поп, бритпоп та електронну музику, вийшов у 1996 році, а через рік випустили альбом композицій, які послугували натхненням для стрічки або були використані на ранніх етапах її розробки. Треклист останнього можна переглянути тут.
Звучання фільму сформували Іггі Поп, Лу Рід, Blur, Pulp, Sleeper, Ice Mc, Underworld та Девід Боуї.
Режисер розповідає, що під час роботи над фільмом йому і команді було важливо «передати музичний смак героїв і те, як він змінювався». У цьому вони спиралися на «своєрідні приховані підказки із книжки, які ніби говорили: наприклад, у цей момент герої слухали The Clash».
«Книжка цікава тим, що фактично є низкою музичних спогадів, які охоплюють 30–40 років», — каже Бойл.
Однак у романі Ірвіна Велша майже не згадується хаус-музика, яка еволюціонувала з диско на початку 1980-х років та, власне, «звільнила людей — особливо чоловіків — від меж, що формували традиційні уявлення про стать та маскулінність».
25 років «Choose Life»: як Денні Бойл підсадив всіх «На голку»
Про Born Slippy (Nuxx)
Зокрема у фінальному епізоді фільму звучить трек електронного гурту Underworld — Born Slippy (Nuxx), текст до якого вокаліст Карл Гайд написав на тлі власних проблем з алкоголем.
Спершу композицію випустили як B-side до синглу Born Slippy 1995 року, однак тоді вона не привернула особливої уваги аудиторії. Після премʼєри «На голці» та перевипуску композиції у складі саундтреку до фільму Born Slippy (Nuxx) сягнула другої позиції британського чарту синглів.
Тепер Born Slippy входить до рейтингів найкращих танцювальних треків 1990-х років за версіями Vice, Mixmag, NME, Pitchfork та Rolling Stone. А у 2017 році варіацію композиції з розтягнутими акордами використали у сиквелі «На голці».
Разом із уельським гуртом у першій частині стрічки звучать і такі піонери електронної сцени Великої Британії, як Leftfield та Bedrock.
Про альтернативний рок та Oasis
Альтернативний рок у фільмі представляє Іггі Поп, на концерт якого герой Томмі йде у Barrowlands у Глазго.
«Ми навіть думали знімати цю сцену. Пам’ятаю, як запитував себе: “А чи зможемо ми запросити Іггі Попа?” Тоді ми були впевнені: “Та ми нізащо, в біса, не дістанемо Іггі Попа”. Ми ще не знали, що Lust for Life фактично дасть новий поштовх його кар’єрі», — згадує Бойл.
Водночас, відповідаючи на запитання про виконавців, які мали б, але так і не потрапили до фінального саундтреку, найбільшою втратою він називає Oasis.
«Зараз здається, ніби всі пісні для саундтреку були спеціально підібрані так, щоб працювати як єдине ціле. Люди виходять із фільму з дуже сильним враженням від його музичності. Але коли ти створюєш фільм, ти про це так не думаєш. Інакше там обов’язково були б Oasis, адже тоді вони були величезними. Бритпоп на той момент був справжнім божевіллям», — розповідає режисер в інтервʼю, не пояснюючи причини відсутності гурту.
Однак під час показу до 20-річчя «На голці» художниця з костюмів розповіла, що Ноел Галлагер відмовився від участі у стрічці, бо сприйняв її назву надто буквально і думав, що вона про любителів потягів.
Про 4К-реставрацію «На голці»
Аби відзначити 30 років трагікомедії, її відновлену 4К-версію показували з 5 червня цього року в обраних кінотеатрах. Реставрацією керував сам режисер і, за його словами, він доопрацював лише одну сцену — фінальну.
Останній епізод трагікомедії натхнений драмою Memories of Underdevelopment (1968) кубинського режисера Томаса Гутьєрреса Алії, яку Бойл побачив на Гаванському фестивалі. Йдучи просто на камеру, персонаж Мак-Грегора мав повністю перетворитися на череп. Однак технології того часу не дозволяли досягти бажаного результату, проте вдалося виправити це через 30 років.
